Цьогорічний 21 Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA стартує 8 жовтня відкритим показом повнометражного фільму «Київські файли» Вальтера Стокмана у Борисполі на Київщині. До кінця листопада фестиваль побуває у 15 областях у комбінованому офлайн- та онлайн-форматі, аби якомога більше людей могли побачити кращі стрічки української та світової документалістики.
Про фестиваль
Фестиваль вже понад двадцять років привертає увагу до важливих соціальних та політичних тем: захист прав і свобод людини, подолання соціальної нерівності, екологія, збереження культурної спадщини, причини й наслідки воєн, відновлення справедливості. І цим сприяє формуванню активного громадянського суспільства й розвитку документального кіно.
Попереду на вас чекають два місяці Мандрівного в різних куточках країни. А це — сотні переглядів фільмів і правозахисних подій в кінотеатрах, будинках культури, навчальних та виправних закладах, кіноклубах, хабах і бібліотеках. А також обговорення, дискусії та пошук відповідей на безліч питань, у центрі яких цього разу — ким ми, власне, є і чим є Україна.
Концепція 21 Мандрівного
Центральна тема 21 Docudays UA — «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя» — назва, сповнена протиріч, що стала частиною нового українського фольклору. Ми говоритимемо про історичну пам’ять, її крихкість та постійні намагання ворогів її змінити й переписати. Про циклічність історії, збереження та пошук ідентичності, а також про відповідальність, покарання воєнних злочинців і нову архітектуру безпеки. Що потрібно, аби західні лідери нарешті втілили дієву систему захисту України, країн Європи та решти світу від російської агресії? Та якою є ціна безвідповідальності?
Створюючи візуальний образ фестивалю, що відображатиме його наскрізну тему, ми надихались мистецькою практикою художника Михайла Алексєєнка, який вже понад десять років працює з кришталем — химерним, блискучим і крихким, як і сама пам’ять. Цьогоріч уламки кришталю — у дизайнових рішеннях та головному фестивальному ролику (промо) Мандрівного: щоб рухатися далі, нам потрібно збирати розбитих себе докупи, як кришталевий посуд, і пам’ятати все, щоб жодна втрата у цій віковій боротьбі не була марною.
Кіно- та правозахисна програма Мандрівного
З-поміж 62 фільмів із 34 країн світу основної програми 21 фестивалю Docudays UA, котрий відбувся у травні–червні 2024 в Києві, для Мандрівного відібрали п’ять кінокартин українських та зарубіжних режисерів і режисерок. Стрічок щирих та глибоких, які відгукуються глядач(к)ам співпереживанням і думками, надихають на відновлення й дають підказки, як вистояти в складних ситуаціях, і які водночас породжують роздуми й нові питання.
Наприклад, робота нідерландського режисера Вальтера Стокмана «Київські файли», яка відкриває фестиваль, повертає до часів, коли Україна перебувала в системі радянського тоталітаризму і держава всеохопно стежила за всіма громадян(к)ами. Фільм порушує питання особистої відповідальності за злочини в умовах диктатури. В основі стрічки — спогади трьох людей, яким випала нагода побачити справи, відкриті КДБ на них самих.
Фільм «Чоботи в грунті, руки в землі» Кароліни Ускакович спонукає до роздумів про силу звʼязку людини з природою, малою батьківщиною, сімейними традиціями, а також про відродження ідентичності й терапевтичний ефект городництва.
Якось Кароліна, яка мешкає в Нідерландах, поскаржилася по телефону своїй бабусі на тамтешні помідори: несмачні. Коли взимку 2021 вона приїхала в гості до своєї бабусі Зої, — гордої української пенсіонерки, — та подарувала онуці пакетик насіння власних томатів. Однак, наступний сезон вирощування помідорів опинився під загрозою через вторгнення російської федерації в Україну. Незважаючи на складні обставини, навесні 2022-го Зоя та Кароліна все ж посіяли помідори: одна на городі у Вінниці, інша — на балконі квартири в далеких Нідерландах. Зоя вчить Кароліну догляду за рослинами, а між тим у буденних розмовах вони торкаються тем русифікації, насадження поколінням українців комплексу меншовартості та здатності нашої нації виживати й відроджуватися за будь-яких умов.
У фільмі української режисерки Аліси Коваленко та данського режисера Сімона Леренґа Вільмонта «Дівчинка далеко від дому» назва сама говорить про зміст оповіді. Це історія юної гімнастки з Києва, яка через вторгнення «ерефії» була змушена виїхати до Німеччини і будувати своє нове життя в невідомості.
Фільм польського режисера Даніеля Стопи «Кіоск» вирізняється серед цьогорічної добірки фестивалю тим, що він зібрав найбільше нагород на різних фестивалях. Фільм розповідає про жіночу дружбу й солідарність. Двоє жінок у газетному кіоску заповнюють документи на розлучення однієї з них, аби та могла відкрити нову сторінку життя без страху та насильства.
Ще одна стрічка — «Порося Нельсон» з Нідерландів від Аннеке де Лінд ван Венґарден — покаже сім’ю, яка взяла за домашнього улюбленця карликове поросятко. Принаймні, так думали власники тваринки, поки Нельсон не виріс у півтонного звіра і не став причиною бунту сусідів, однокласників та уваги поліції.
Більшість фільмів 21 Мандрівного — короткометражні. Відтак вони дають змогу більше часу присвятити обговоренню, дискусії та живому спілкуванню. До кінопоказів та дискусій доєднаються режисери й режисерки, представники/-иці творчих команд, герої та героїні історій — наживо або онлайн через відеозв’язок.
Коментарі