70 років тому війська Першого українського фронту звільнили нацистський концтабір Аушвіц. Серед 1,3 мільйонів в’язнів більшість становили євреї та поляки. До сьогодні історія ув’язнених у таборі українців вповні не досліджена. Напередодні 70-річчя завершення Другої світової війни важливо уточнити дані про в’язнів і визволителів  табору смерті, або достойно вшанувати їхню пам’ять.

26 січня, понеділок

13:30

Меморіальний комплекс

«Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»

(м. Київ, вул. Лаврська, 24)

Учасники:  

• Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва;
• Олександр Лисенко, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України;
• Вікторія Яременко, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.

Модерує – Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, Голова Українського інституту національної пам’яті.

Нагадаємо, в Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» триває виставка “Концтабір Аушвіц – український вимір. Дослідження, документи, свідчення”, присвячена 70-річчю визволення Аушвіца та Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту.

Аушвіц — один із найбільших концентраційних таборів нацистської Німеччини. Діяв біля польського міста Освенцим у 1940‑1945 рр. Аушвіц став для світу символом Голокосту, геноциду й терору.

Через Аушвіц пройшли щонайменше 1,3 млн осіб, з яких 1,1 млн були знищені. Окрім євреїв та поляків, яких було найбільше серед полонених, у таборі смерті перебували й близько 110 тис. вихідців з України: військовополонені червоноармійці, члени Організації українських націоналістів, депортовані за спротив вивезенню на примусову працю або втікачі з цих робіт, близько 95 тисяч закарпатських євреїв.

27 січня 1945 р. війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили понад 7 тис. в’язнів концтабору Аушвіц. За 10 днів до того  близько 60 тисяч в’язнів, які могли рухатися, нацисти «маршем смерті», пішки, відігнали в тил Третього Райху. Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина Анатолія Шапіро. На сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка. Північний шлях до табору звільняла 152-га танкова бригада під командуванням Анатолія Ковалевського з Чернігівщини. Командир загинув у тому бою.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху:

[email protected]

тел./факс: +380 32 247-45-22, +380 63 628-68-69