Керівник Українського центру контролю над тютюном, голова правління ГО «Центр громадянського представництва «Життя» Андрій Скіпальський належить до тих людей, які вірять у неможливе, але власним прикладом доводять: наполегливість і професіоналізм здатні змінити світ. Про його переконання, ставлення до критики, захоплення, перші кроки в громадській діяльності й боротьбу за Біличанський ліс читайте у першій частині інтерв’ю для рубрики «Обличчя сектору» на порталі ГУРТ.

ПРО ОСВІТУ

Андрій Скіпальський у період становлення Незалежності навчався на факультеті іноземних мов Житомирського державного педагогічного інституту – вивчав німецьку та англійську. Потім чотири роки викладав у Житомирському політехнічному інституті та паралельно близько року у сільській школі.

«Це були так звані «темні дев’яності». Крім того, на третьому курсі я вже одружився і мав дитину. Тому навчання доводилося підлаштовувати під потреби сім’ї. Було непросто поєднувати – студентські роки мусив відбігати та відпрацювати», – згадує Андрій. У часи роботи викладачем навіть довелося таксувати в нічну зміну на власному авто 1972 року випуску. До речі, завдяки цьому Андрій став підприємцем ще у 1999-му.

У 2002 році, будучи одним із керівників тренінгового департаменту в Корпусі Миру – урядовій організації США, яка працює в міжсекторальному полі, – зрозумів: має не достатньо знань у галузі фінансів. Тож заочно закінчив економічний факультет університету Шевченка. У 2007-му Андрій Скіпальський виграв стипендію на отримання PMD-MBA в Міжнародному інституті менеджменту.

«Мене відібрали завдяки статтям у «Дзеркалі тижня». Це був крутий досвід навчання у бізнес-середовищі, хоч і без стажування за кордоном. Тоді я займався проектами із впровадження соціального підприємництва», – пояснює Андрій.

ПРО РИСИ ХАРАКТЕРУ ТА ЦІННОСТІ

У роботі практикує наполегливість, терплячість і відповідальність, намагається частіше переходити від слів до справи. Може легко втратити емоційний контроль, якщо ситуація стосується принципово важливих речей, хоча на людях це буває рідко. Серед власних сильних сторін виокремлює відповідальність, відвертість, багатозадачність.

В інших цінує почуття гумору, адже воно допомагає в усіх аспектах життя. А для побудови довірливих стосунків вимагає чесності й відвертості. Ключовим аспектом вважає професіоналізм.

«Важливо збирати гарних людей навколо, підтримувати один одного, гуртуватися. Я розумію, що в період активної роботи виникають конфлікти, в тому числі міжособистісні. Але ми з командою завжди на перший план ставимо пріоритетність справи», – резюмує Андрій.

ПРО КРИТИКУ

У більшості випадків, вислухавши критику, готовий виступити на свій захист або просто подякувати. Намагається не заходити у виправдовування. «Ми знаємо, що найгіркіша правда часто є найважливішою. Питання в тому, хто може нам її сказати, розуміючи суть справ. Мене не часто критикують. Але якщо це відбувається, то переважно вдома. Від дружини, близьких і друзів я готовий почути все і навіть спонукав би їх до відвертості», – ділиться Андрій.

Сам намагається критикувати тільки ті галузі, в яких розбирається, і додає: «Ззовні відбувається багато процесів, які «нариваються» на критику. Зараз це модно – всі мають свою позицію. Тому протягом останнього року я утримуюся від критики персоналій. Критикую дії, але не людей».

ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ТА РОДИНУ

Андрій Скіпальський не може собі відмовити у спілкуванні з природою – від коротких прогулянок лісом до походів різної тривалості. У вільний час намагається на 20-30 хвилин вийти на пробіжку, хоча в останні пів-року це не вдається. «У нас із друзями є культові місця в Житомирській області, куди ми обов’язково виїжджаємо принаймні 1-2 рази на рік. Я почав займатися туризмом із 13 років, і, на щастя, ці місця за 100 кілометрів від Житомира та Києва збереглися незабудованими», – пояснює він.

Андрій Скіпальський одружений вдруге. На двох із дружиною у них четверо дітей, двоє з яких вже сформували свої сім’ї. «Хочеться вірити, що власний приклад впливає на формування їхніх цінностей – здоровий спосіб життя, ставлення до природи й один до одного. Але всі ми люди, тому не завжди вдається бути ідеальними. Я пріоритезую спілкування із молодшим сином. Бачу, як швидко ростуть діти, і розумію плинність часу», – говорить Андрій.

Останні три роки з дітьми він ходив у похід Горганами –  чи не єдиний маршрут у Карпатах, де ще можна пройти, не побачивши жахливих наслідків вирубки лісу. Щороку родина Андрія їздить відпочивати в Туреччину. І, хоча це вже не формат походів, їхня любов до Туреччини починалася саме з наметів.

«Із дитинства я маю акваріум. Він зараз у трохи занедбаному стані, але там усі живі (посміхається). Тримаю малавійських цихлід – вони достатньо великі, гарні й цікаві. Поки я на роботі, з акваріумом допомагають дружина і молодший син. Він залюбки виконує всі маніпуляції, пов’язані із доглядом за рибами», – розповідає Андрій.

ПРО ДЕПУТАТСТВО В СЕЛИЩНІЙ РАДІ

Після складних перевиборів у 2016 році Андрій став депутатом селищної ради в Коцюбинському. Внаслідок довготривалого процесу склад ради оновився, але місцевим активістам не вдалося отримати більшість. «Натомість, ми здобули позицію голови селищної ради, яка є принциповою, чесною, відкритою, фактично унікальною людиною. Це молода жінка, котра протистоїть мафіозній структурі забудовників в Ірпені. До цього вона була директоркою невеликого підприємства. Потім пішла в громадський сектор, виграла вибори, змагаючись проти великих грошей, люди стали на її сторону. Але оскільки більшість не сформована, рада саботує діяльність. Ми маємо на рахунках мільйони гривень для розвитку, але не можемо зробити жодної дороги, – уточнює Андрій і додає: – Весь час у селищній раді я зіштовхуюся із неабияким нахабством та безвідповідальністю. Доводиться спілкуватися з громадою, іншими депутатами, забудовниками, їх представниками, й часто це спілкування не обходиться без образ. Там зійшлися принципово різні ціннісні команди, тому досягти домовленостей дуже складно».

ПРО ПЕРШІ КРОКИ В ГРОМАДСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У неприбутковому секторі Андрій Скіпальський працює із 2001 року. Після Корпусу Миру він мав досвід роботи в проектах технічної допомоги й адвокації, співпрацював із сектором, був його частиною. Активніше почав займатися громадською діяльністю, коли переїхав у селище Коцюбинське Київської області, відоме тим, що протягом десяти років навколо нього точиться боротьба за природний ресурс у формі 6,5 тисяч гектарів лісу.

«У 2006 році ми в кредит купили квартиру біля Біличанського лісу. І згодом дізналися, що увесь ліс навколо вже розподілений на ділянки й підлягає вирубці. Долучився до місцевих активістів, з якими познайомилися в процесі, розпочали кампанію на його захист. Акції, переговори, пікети, збір підписів, знову акції та пікети. Далі Майдан… Тільки через Революцію Гідності нам вдалося дотиснути владу, щоб у травні 2014-го лісу надали статус національного природного парку – природоохоронної території високого рівня. Це було волонтерство, яке забирало величезну кількість нервів, здоров’я та душевних сил. Тоді я продовжував працювати в міжнародних проектах. А коли у 2010-му приєднався до команди ГО «Життя», почав займатися активною публічною діяльністю. Мені, як і іншим членам нашої команди, пощастило, адже віра в справу, що є важливою для суспільства, та робота над здійсненням перетворень також давала можливість фінансової незалежності», – згадує Андрій Скіпальський.

Після подій на Майдані Андрій став співзасновником ініціативи «Реанімаційний пакет реформ», а в грудні 2017 року його обрали членом Ради РПР – керівного органу коаліції.

***

У другій частині інтерв’ю читайте про перші кроки Андрія Скіпальського в громадській діяльності, боротьбу за Біличанський ліс, роботу в галузі контролю над тютюном та непрості стосунки із тютюновими корпораціями.