У межах Місяця різноманіття ГУРТ поспілкувався із співзасновником громадської ініціативи Крим SOS та кримськотатарського культурного центру «Кримський дім у Львові» Алімом Алієвим. Алім розповів про діяльність кримських татар у сучасній Україні, їхні прагнення, плани на майбутнє й власне розуміння різноманіття.

- З якою метою Ви створили культурний центр «Кримський дім у Львові»?

- «Кримський дім» створений наприкінці 2014 року. Організація мала на меті розвивати кримськотатарську культуру й традиції, а також підтримувати зв’язок з тими, хто залишився на півострові. За ці неповні два роки «Кримський дім» реалізував спільно з громадською організацією «КримSOS» десятки культурологічних та освітніх проектів. Тоді як «КримSOS» допомагає вимушеним переселенцям у вирішенні соціальних питань та адвокасі, «Кримський дім» спрямовується на діяльність в культурологічному, освітньому, науковому планах. До Львова приїхали кримські татари, для яких дуже важливим є збереження ідентичності – мови, культури, релігії, а також розвиток культурної спільноти.

Хоча у «Кримського дому» півтора роки не було свого приміщення, це не заважало нам організовувати фестивалі, зустрічі, курси. Нещодавно нам його виділили. Ми використовуватимемо його як майданчик, де переселенці з Криму та сходу України разом із місцевими жителями матимуть можливість спілкуватися, проводити різні заходи разом. «Кримський дім» може об’єднати діячів культури, освіти та науки з Криму із діячами материкової України. Для нас важливо, щоб «Кримський дім» не був місцем, куди приходили пожаліти кримських татар, а сприймався як місце генерування нових смислів.

- Які проекти «Кримського Дому» вже вдалося реалізувати?

- Коли я приїхав до Львова, я почав організовувати Фестини кримськотатарської культури. Це музичні, мистецькі проекти, фестиваль, де ми знайомили львів’ян із кримськотатарською культурою. З початком окупації сюди також переїхав Халіл Халілов, який є менеджером культурних проектів. Разом ми почали реалізовувати проект «Музичні колаборації». Українські та кримськотатарські музиканти й виконавці створили одну програму, де виконували пісні двома мовами. Ми побачили, що кримськотатарська та українська культури мають багато спільного.

Минулого року провели перший в Україні «Фестиваль переселенців та львів’ян», де і перші, й другі могли продемонструвати свої таланти й творчість. Ми хотіли показати місцевим мешканцям, що переселенці – люди, які не лише постійно чогось потребують, а й самі можуть багато чого надати.

- Які культурні проекти «Кримського Дому» викликали найбільший інтерес серед жителів Львова?

- Ми провели серію публічних лекцій «Хто такі кримські татари?», організували зустріч зі співачкою Джамалою, яка викликала неймовірний резонанс. Досі проводимо курси кримськотатарської та англійської мов. Також організували курси української мови, курси танців, які ми зараз плануємо відновити. Разом із міською радою Львова та Кракова представили Львів на днях Львова в Кракові, де була повністю представлена кримськотатарська культурна програма.

Ми намагаємося експериментувати з подіями, бо йдемо до різних аудиторій різними шляхами. Наприклад, у межах «Фестивалю переселенців та львів’ян» відбулася презентація музично-візуального перформансу проекту «Kurbasy» та «Manu» – Медійна інсталяція «На нашій юлойці». Музиканти виконували українські та кримськотатарські пісні на балконі театру Курбаса, а в цей час за допомогою відео інсталяції будівля перетворювалася на казкові будинки, у тому числі – на Ханський палац у Бахчисараї.

Там було багато молоді, загалом близько півтисячі людей. Багато з них раніше ніколи не чули кримськотатарських пісень. Таким чином ми залучали різні аудиторії.

Науковцям, які цікавляться кримськотатарською тематикою, допомагаємо дістатися до архівів. Для самих кримських татар проводимо різні заходи, традиційні свята.

- Як, на Вашу думку, кримськотатарська спільнота змінила культурне обличчя Львова?

- До Львова й області після окупації переїхали дві тисячі кримських татар. Це не так багато, проте дуже важливою є роль тих кримських татар, які втілюють тут культурологічні проекти. Адже до окупації про кримських татар тут мало знали.

Окупація – трагічна сторінка історії кримськотатарського народу, але вона дала можливість мешканцям Львова відкрити для себе кримськотатарську культуру. Так само і кримські татари, які приїхали сюди, відкрили для себе львів’ян. Такі процеси відбуваються й в інших містах. Нашою проблемою завжди було те, що ми надто мало спілкуємося. Ми не знали і не бачили один одного, тому й існувало багато міфів і стереотипів.

- Що вам відомо про культурні осередки кримських татар в інших містах України?

- Дуже активно ми долучаємося до культурного життя Києва, працюємо з кримськими митцями, запорошуємо їх до Львова, влаштовуємо зустрічі. Це і Джамала, і Ахтем Сеїтаблаєв, і кераміст Рустем Скібін. Вони люблять Львів і завжди приїздять, коли є така можливість.

У нас є амбітні плани зробити Львів для кримських татар культурним осередком. Бо Київ завжди був насамперед осередком політичним.

У Луцьку кримських татар небагато – кілька десятків, але вони активні. Ми їм допомагаємо зараз організувати одне свято.

У Херсоні також багато кримських татар. Там є активне культурне життя, є кримотатарські ансамблі, створені ще до окупації.

- Які проекти «Кримський дім» планує втілити у Львові?

- До річниці окупації 26-27 лютого у Львові проводитимуться фотовиставки, показ фільму, який раніше ще не демонструвався. Будуть і флешмоби – зараз це в процесі обговорення.

Друга річ – заходи, що проводяться щороку – до річниці депортації кримських татар чи до дня кримськотатарського прапора. Цього року знову проведемо «Фестиваль переселенців та львів’ян». Точно буде продовжуватися робота над тими курсами, які вже є, можливо, відкриємо нові.

8 лютого відбудеться неймовірний перфоманс під назвою «Гра в нас». Це проект театру Леся Курбаса. Одним із його партнерів став Крим SOS. 20 людей, серед яких як переселенці, так і місцеві мешканці, які до того не мали жодного стосунку до акторського мистецтва, представлять перфоманс.

Для нас завжди важливий нестандартний підхід. Нецікаво робити якісь звичайні речі. Мені пощастило з колегами, ми ідеалісти: щось придумуємо, а потім вже розмірковуємо, як це реалізувати технічно і матеріально. А не навпаки.

Минулого року до річниці окупації ми зробили відеозвернення львів’ян до кримчан. У ньому до кримських татар звертаються кримськотатарською мовою такі моральні авторитети, як Мирослав Маринович і Борис Гудзяк. Там говорять і військові, і студенти, і журналісти, і діти. Це відео переглянули в інтернеті близько півмільйона людей, його показали всі українські телеканали. У Криму його також прокрутили дуже багато разів, у тому числі навіть у проросійських групах. Цей ролик викликав великий резонанс у кримських татар.

Очевидно, що цей рік у нас буде роком побудови «Кримського Дому», бо приміщення зараз у жахливому стані. Ремонт потребує значних коштів, але я розумію, що це потрібно робити. Ми готові шукати інвесторів, плюс це той випадок, коли з миру по нитці.

- Як культурне й етнічне різноманіття загалом може посприяти розвитку громадянського суспільства в Україні?

- Різноманіття – одна з наскрізних речей, які формують громадянське суспільство. Це змога мати вибір. Коли є різноманіття, відбувається своєрідний перехід суспільства від стану «чужий» до стану «свій» – він інший, але він свій. Це і релігійна різноманітність, і культурна, і різноманітність за сексуальною ознакою, навіть за вподобаннями в їжі.

Якщо говорити про культурне різноманіття, то я абсолютно впевнений, що культура допомагає рухати політичні реформи. Коли в тебе є з чим порівняти, коли ти бачиш, який різноманітний світ, – саме тоді ми формуємося як політична нація. Інакше ми не знаємо, що нас оточує і що відбувається довкола. Суспільством, у якому панують безліч стереотипів, міфів та непорозумінь, дуже легко маніпулювати.