ГУРТ поспілкувався з Павлом Замостяном, заступником Представника Фонду народонаселення ООН в Україні, про те, як діяльність ФНООН сприяє подоланню гендерних стереотипів в Україні, та як конфлікт на сході може стати поштовхом до вирішення проблеми гендерно обумовленого насильства. 

- Фонд народонаселення ООН працює за трьома напрямками. Одним із них є гендерна рівність. Які основні позитивні тенденції Ви могли б окреслити у плані розвитку гендерної рівності в Україні?

- Немає жодної країни, яка на всі сто відсотків досягла б гендерної рівності. В Україні спостерігаються певні зміни. Наприклад, кількість жінок у парламенті хоч і несуттєво, але збільшилася до 12%. Розглядаючи питання гендерної рівності в Україні, треба дивитися на причини, які лежать в основі нерівності. Перш за все, вони полягають у стереотипах сприйняття ролі жінки та чоловіка. Україна, на жаль, живе з упередженнями 19 століття. Тоді суспільство мало інші умови, за яких тогочасний розподіл обов’язків міг бути дійсно виправданим. У сучасному ж світі надання рівних прав чоловікам і жінкам сприяє позитивним економічним і суспільним змінам.

Україна має унікальний шанс модернізуватися. Для цього необхідно побороти гендерні стереотипи починаючи з побутового рівня. Відповідно до позиції ФНООН просування гендерної рівності має сприйматися як модернізація світогляду і суспільства в цілому.

Зараз Фонд народонаселення ООН підтримує інформаційну кампанію «Щастя в чотири руки», покликану донести до молодих людей необхідність рівноправних обов’язків у сім’ї. За результатами дослідження, проведеного у межах кампанії, лише близько 20% чоловіків згодні розділяти обов’язки, які стереотипно вважаються жіночими.

- Відповідно до Глобального звіту Світового економічного форуму про гендерну рівність за 2015 рік Україна зайняла 67 місце із 142 країн з рейтингом, що знизився на 11 пунктів порівняно з минулим роком. У чому причини зниження такого показника України? Як на стані гендерної рівності позначилися події на сході України?

- Зміни в цьому індексі не можна об’єктивно пов’язати з конфліктом на сході. Проте будь-який конфлікт призводить до зростання гендерно обумовленого насильства. Ця проблема має прихований характер, особливо в Україні. За даними дослідження, проведеного ФНООН у 2014 році, 22 % жінок репродуктивного віку коли-небудь зіштовхувалися з фізичним або сексуальним насильством. При цьому більше 68% з них ніколи не зверталися за допомогою до жодної установи. Отже, є проблема, але постраждалі про неї не заявляють. Через відсутність інвестицій у нас фактично зруйнована система перенаправлення і допомоги у випадку насильства. Зараз ФНООН працює над налагодженням необхідного механізму на сході України. Проте ми зіштовхнулися з тим, що для осіб, які приймають рішення, ця проблема не існує. Жінкам доводиться пройти через дуже складний порядок надання допомоги у випадку зґвалтування, який передбачений системою охорони здоров’я і не спонукає жінок звертатися за допомогою. Також абсолютно відсутня  ланка психологічної допомоги постраждалим.

Через закритий характер проблеми насильства ми не можемо повністю описати її масштаби у цифрах, адже під час соціологічних опитувань жінки скоріше за все не скажуть про випадки насилля. Рівень закритості ще вищий за умов збройного конфлікту.

- Що допоможе «відкрити» проблему?

- Сам конфлікт привернув увагу до питання гендерно обумовленого насильства. Використовуючи це, ми намагаємось модернізувати систему надання допомоги, напрацювати економічно посильні для держави моделі. Наприклад, створення єдиного вікна, щоб не доводилося звертатись за медичним оглядом до одного медичного закладу, а за судмедекспертизою – до іншого. Наш підхід – вирішення гуманітарних питань інструментами розвитку, щоб наші дії мали продовження у майбутньому. Тому ми максимально намагаємося приєднати дії ФНООН до діючих державних структур. Наприклад, 21 мобільна бригада, створена нами на сході України на початку листопада 2015 року, працює на базі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді. З початку роботи мобільних бригад ї виявлено випадки сексуального насильства, про які ніхто не здогадувався. Проблеми на сході мають системний характер,  через конфлікт вони лише заявили про себе більшою мірою.

- Яким чином можна сприяти поінформованості населення про такі важливі, але малознані проблеми, пов’язані з гендерною нерівністю?

- На сході відбувається низка інформаційних заходів, тренінгів для журналістів, щоб надати їм необхідні знання для висвітлення проблеми гендерної нерівності. Для ФНООН важливим меседжем є необхідність боротьби зі стереотипами. Гендерна нерівність, особливо такий її прояв, як насильство, не має місця у суспільстві. Задля інформування населення у східних регіонах ми використовуємо такий механізм як «картка перенаправлення». Це брошура кишенькового формату, у якій наведено телефони гарячих ліній, організацій, що надають медичну, психологічну, правову допомогу та інші послуги.

Зараз триває спільна робота з Міжнародним жіночим правозахисним центром «Ла Страда». Планується, що гаряча лінія зможе стати механізмом перенаправлення і надавати ургентну психологічну допомогу цілодобово.

Також важливим завданням є проведення  інформаційних кампаній – простий, але дієвий спосіб інформування широкого загалу, наприклад, за допомогою наліпок у публічному транспорті. Необхідно розірвати замкнене коло людей, які бояться звернутися  за допомогою.

- Завдяки яким проектам Фонд народонаселення долає гендерні стереотипи у побутовому аспекті?

- Ми активно впроваджуємо проект «Щастя в чотири руки», мета якого – донести до людей, котрі вступають у шлюб, прості рецепти сімейного щастя і побудови сім’ї спільними зусиллями. Хоча зараз діяльність Фонду Народонаселення ООН зосереджена більше на проектах на території сходу України, ми все ж намагаємося реалізовувати проекти, спрямовані на сталий розвиток суспільства. Ми співпрацюємо з Академією державного управління, яка має розробити навчальний курс з гендерної рівності для працівників державної служби. Після апробації цей курс буде обов’язковим  для проходження. Це не просто тренінги для окремих зацікавлених груп, це спроба інституціоналізувати ґендерну освіту в Україні. Потрібно розповідати про гендерну рівність простою мовою, пояснюючи її користь для суспільства. А до тих пір це питання може бути прерогативою громадських організацій та вузького кола фахівців. Сподіваюся, такий курс потроху сприятиме створенню нових позитивних стереотипів. 

Розшифровувала Юлія Макаренко 

Фото: Сергій Грачов