ГУРТ поспілкувався з головою Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» Євгенією Павловою. Про адвокацію прав дитини, центри підтримки дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах та постраждали від збройного конфлікту, читайте в інтерв’ю.

- Пані Євгеніє, розкажіть історію створення Вашої організації.

- За фахом я юрист, вся моя діяльність пов’язана з захистом прав дітей. Зі здобуттям Україною незалежності я почала працювати в громадській організації «Українська правнича фундація». З самого початку опікувалася правами дітей і студентів. У 2004 році з колегами ми заснували організацію, що займається правами дітей в Україні, – Всеукраїнську фундацію «Захист прав дітей». На сьогодні маємо 15 осередків в Україні, з них – чотири організації, що зареєструвалися і мають юридичний статус.

- У яких напрямках Ви працюєте?

- Беремо участь у законодавчих дорадчих ініціативах в царині охорони дитинства, у сфері адвокації прав дитини відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини», сприяємо розбудові ювенальної юстиції в Україні, проводимо моніторинг, аналіз, узагальнення інформації щодо дотримання прав дітей в Україні. Зараз займаємося створенням центрів підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, захистом прав дітей під час збройних конфліктів, навчанням і супроводом спеціалістів у галузі роботи з дітьми та батьками.

- З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються клієнти?

- Мене радує, що свідомість дітей зростає: частіше починають звертатися саме діти з відстоюванням їхніх прав. Вони скаржаться на стигматизацію у школах, на непорозуміння між статями. Зараз дуже багато звертається і дітей, і батьків з числа внутрішньо переміщених осіб. Часто просять допомоги батьки під час розлучення з метою дотримання прав дитини. Звертаються також неповнолітні, котрі відбували покарання в місцях позбавлення волі та потребують допомоги з питань відновлення втрачених документів, соціальних зв’язків. У такому разі ми намагаємося знайти потрібні контакти  у Центрах підтримки дітей.

- Відомо, що в Україні багато освітніх закладів закритого типу: інтернати, сиротинці, у яких часто порушуються права дітей. Чи проводите Ви в таких закладах освітню роботу?  Можливо, траплялися випадки, коли діти з таких закладів зверталися до Вас?

- Ми плідно співпрацювали із системою шкіл соціальної реабілітації. Там утримуються діти, які не досягли віку кримінальної відповідальності, але скоїли злочин. Зі співробітниками таких закладів та спільно з Міністерством освіти і науки України проводили детальний моніторинг, чи мають право такі заклади на подальше існування. Водночас, ініціювали реформування таких шкіл як напіввідкритих денних центрів підтримки дітей.

Дуже різні були ситуації. У багатьох випадках виникає проблема, коли батьки не готові прийняти своїх дітей назад. Часто люди створюють інші сім’ї, де народжуються нові діти, а тих дітей, що з проблемами, батьки просто не хочуть забирати додому, навіть порушують питання, щоб діти утримувалися в таких закладах до 21 року.

- Вашій організації вистачає фахівців? Чи залучаєте Ви до своєї організації волонтерів?

- Утримувати адвокатів у громадській організації важко. Тож у нас є база адвокатів, які співпрацюють з нашою організацією і виступають на захист наших клієнтів у суді. Водночас, організація входить до складу Національної коаліції захисту прав дітей. Також співпрацюємо з експертами та спеціалістами. У нашій організації є і освітяни, і юристи, і психологи. Буває людських ресурсів бракує, тому залучаємо волонтерів, наприклад, до реалізації окремих проектів.

- Які на Вашу думку мають проводитися заходи, розмови, зустрічі для дітей, щоб вони знали, які в них є права і обов’язки?

- Взагалі, незважаючи на те, що Конвенцію ООН «Про права дитини» в Україні ратифікували давно, знання й правосвідомість як в дорослих, так і в дітей дуже на низькому рівні. Немає підготовлених спеціалістів, які б розповідали про Конвенцію ООН, про права у поєднанні з обов’язками.

Думаю, проблема у тому, що немає загальної стратегії розвитку дитячої і молодіжної політики. Національний план захисту прав дітей з реалізації Конвенції ООН «Про права дітей», що зараз приймається до 2021 року, створений на основі старого, нічого нового не планується. Дуже важливо зазначити те, що дитяча політика взагалі ніколи не була у пріоритеті розбудови стратегії держави. Стратегії пишуть багато організацій, багато досвідчених експертів, але дитячі питання, дитячі помітки не враховуються взагалі або враховуються частково.

Якби заходи для дітей відбувалися постійно, входили до складу навчальних планів, про що ми говоримо зараз і з Міністерством освіти і науки України, було б краще.

Слухайте інтерв’ю в аудіо-форматі на ГУРТрадіо.

Над інтерв’ю працювали Леоніда Пономарьова та Марія Пічкур