Знати свої права має кожен громадянин, не кажучи вже про людей із особливими потребами, чий правовий статус в Україні до сих пір не є сталим і чітким. Вже сімнадцятий рік поспіль Харківська громадська організація незрячих юристів (ХГОню) боронить права інвалідів зору і не тільки. Про життєдіяльність ХГОню, особливості волонтерства в організаціях людей із інвалідністю, труднощі, здобутки та досвід спілкуємося з Ігорем Шрамком, адвокатом та членом ХГОню.

- Пане Ігоре, познайомте нас із Харківською громадською організацією незрячих юристів.

- На сьогодні ми маємо досить поважний як для громадської організації вік. ХГОню існує з 1998 року. Серед засновників були юристи з вадами зору, які закінчили вищі навчальні заклади і зустрілися з проблемою працевлаштування, адже працювати незрячому фахівцю на той момент було вкрай складно. Вже пізніше з’явилися різні програми, що синтезують мову, полегшуючи таким чином, робочий процес. Серед наших засновників було п’ятеро юристів, що вирішили об’єднатися задля подолання подібних проблем. Гуртом, як то кажуть, і батька легше бити. Досить швидко організація влилася у громадський рух, з’явилися контакти з іншими групами активістів, перші успіхи.

- Яка ХГОню зараз?

- Зараз у нас є постійний офіс – орендуємо приміщення у центрі Харкова. Також маємо багатоканальну телефонну лінію, сім робочих місць, обладнаних базою даних і комп’ютерами з озвучкою. В організації працює п’ять юристів на благодійній основі, допомагають волонтери та студенти юридичних спеціальностей. Ми постійно приймаємо стажерів, чимала кількість теперішніх успішних юристів пройшла через нашу організацію. Іншими словами, ХГОню має напрацьований роками фундамент, що й дозволяє нам рухатися далі.

- Розкажіть, будь ласка, про напрямки діяльності ХГОню.

- Перш за все об’єктом нашої діяльності були соціально незахищені верстви населення. Це і проблеми з пенсійним забезпеченням, процедурою встановлення групи інвалідності, представленням інтересів осіб із інвалідністю в судах тощо. З 2002 року нас постійно підтримує департамент праці та соцзахисту міської ради. Завдяки такому партнерству наша організація змогла подавати свої проекти на конкурс соціальних ідей, ініційований департаментом. В межах конкурсних заходів департаменту нам вдалося реалізувати проект створення багатоканальної телефонної лінії, що неабияк потрібна в процесі роботи. Бо консультації досить часто бувають тривалими в часі, особливо коли це людина, якій важко пересуватися. Тож одного телефону не вистачало, аби задовольняти організаційні потреби. Тривалий час на базі нашої організації діяла також гаряча лінія з протидії домашньому насильству. Але на жаль, цей напрямок передали міському департаменту. Та люди все одно продовжують телефонувати, і звичайно по мірі можливості ми намагаємося допомогти. Також співпрацюємо з територіальними центрами соціального обслуговування. В цьому відгалужені представлені такі питання, як допомога людям похилого віку з укладанням, роз’ясненням договору довічного утримання, дарування, заповіту. Актуальною є юридична підтримка переселенцям з зони АТО, мобілізованим та демобілізованим громадянам. Буквально того тижня допомагали вирішувати питання демобілізованому, якому відмовили у виплаті заробітної плати. Обсяг діяльності, як бачите, досить розлогий, із постійною перспективою.

Слід відзначити також і той факт, що три роки тому організація заснувала підприємство «Нодіс», яке займається розробкою та виготовленням різної інформації шрифтом Брайля. Це схеми, мапи, різні таблички. Зайнятися цим напрямком нас підштовхнув брак аналогічних установ. Часто нам телефонували з відповідних держорганів і казали: «Ми готові поставити таблички, повісити мапи, а де їх взяти?». Звісно, ми розуміли, що ніхто краще цього не зробить, крім нас самих.

Не можна не сказати про масштабні проекти, до яких була причетна ХГОню на правах партнера. Серед них потужний проект «Правова країна». Після завершення проекту наша організація стала одним із засновників коаліції з надання безоплатної правової допомоги. Наш керівник Олег Лепетюк є представником всеукраїнської асамблеї інвалідів у Харківській області. Зараз він також безпосередньо займається адвокатською діяльністю на благодійних засадах.

- Пане Ігоре, а хто і як може стати волонтером ХГОню?

- Незважаючи на правознавчу спрямованість нашої організації, ми радо вітаємо волонтерів, не причетних до юриспруденції. Потрібна абсолютно різнопланова допомога. Тому що незрячий фахівець потребує помічника – десь треба оперативно прочитати текст, написати заяву або прийти в той самий суд, адже дотепер нагальною є проблема саме архітектурної доступності судів. Звісно, допомога ззовні необхідна.

- Що скажете на рахунок справ, якими займається організація? Яка тематика найрозповсюдженіша?

- Справ розглядаємо дуже багато – всіх за один раз не перерахувати. В середовищі нашого суспільства та правової бази постійно мають місце непорозуміння та порушення законодавчих норм стосовно людей із інвалідністю. Запам’яталася, зокрема, справа, що виявила законодавчу прогалину стосовно перевезення людей із особливими потребами. Виявляється, для міських маршрутів передбачена певна кількість спеціалізованого громадського транспорту, а в правилах для міжміських перевезень така вимога відсутня. Тож ми подали позов проти Кабінету Міністрів. Поки що вирішення затягнулося, але сподіваємося на успіх. Ще одна справа, що виявила дискримінацію інваліда в законодавчому акті, пов’язана зі студенткою, інвалідом по зору, яка отримала запрошення на проходження закордонної практики. Щоб виїхати з України, вона повинна була пройти медогляд. Окуліст, що перевіряв цю студентку, відмовив їй в оформленні довідки, посилаючись на наказ МОЗ, який забороняв виїзд за кордон людям, у яких зір гірший за встановлену норму. Ми спочатку взагалі не повірили, що таке може трапитися у ХХІ сторіччі. Але потім підняли цей документ, і дійсно там прописувалася така доволі дискримінаційна cитуація. Наша організація звернулася до уповноваженого з прав людини, і той незрозумілий наказ було скасовано. Тобто роботи вистачає, вона цікава і корисна.

- Мені відомо, що ХГОню виступає партнером у багатьох державних соціально-правових програмах. Наскільки складним є діалог та співпраця з державою?

- Скажімо так, все залежить безпосередньо від людини. Адже, на жаль, багато ще залишилося чисто споживацьких підходів типу «я інвалід, і мені всі зобов’язані». Інший момент виявляється у ставленні до інваліда саме держслужбовця. Часто виникає ситуація, коли людина з інвалідністю разом із супроводжуючим приходить у той чи інший орган, установу, й посадова  особа починає спілкуватися не з інвалідом, а з супроводжуючим, повністю  ігноруючи таким чином інваліда як особистість. Значно полегшує цей, так би мовити, діалог комп’ютеризація діловодства, коли деякі документи можна отримати електронною поштою. З іншої сторони, полегшують комунікацію взагалі технічні засоби, зокрема, смартфон, який виступає як вікно в світ для людини з особливими потребами. На жаль, тут держава не виявляє обіцяної підтримки, тому велика кількість інвалідів у зв’язку з фінансовою неспроможністю, засобами, що полегшували б спілкування, не володіє.

- Одразу постає запитання стосовно шляхів фінансування ХГОню. Розкажіть про це.

- Звісно, хоча б мінімальні фінанси для життєдіяльності необхідні. При тому, що робота відбувається на добровільних засадах, потрібно оплачувати комунальні послуги, оренду та покривати інші витрати. Тривалий час ми отримували підтримку від низки фондів та установ – як закордонних, так і українських (Посольство США в Україні, кошти міського бюджету та ін.).

- Чи займаєтеся ви популяризацією своєї організації та її діяльності? Чи є така можливість взагалі?

- Безперечно можливості є, адже дається взнаки досвід, вік нашої організації. Ми вже закріпилися в соціальному та інформаційному середовищі. Нас знають, до нас звертаються. Наших активістів запрошують на телебачення, ми готуємо передачі для харківського радіо «Слобожанщина», і знаєте, дуже приємно, коли нас запрошують на різні заходи та програми не тільки до 3 грудня – Міжнародного дня інвалідів, а й до 8 жовтня – Міжнародного дня юристів. Беремо участь у різних семінарах, і звичайно лекції, правороз’яснювальні бесіди, виїзні  консультації в територіальних центрах – теж наш пріоритет. Цільова аудиторія організації обізнана про нашу діяльність, і це тішить. Найкращим виявом нашої діяльності, популярності її серед населення  є журнал звернень, що дає нам підставу наводити цифри, а це близько 1000 юридичних консультацій на рік.

- В межах такої масштабної діяльності, напевне, виникають труднощі?

- Чесно, труднощі не якісь там особливі, а такі, що виникають у кожної громадської організації. Скажімо, багато часу йде на фандрейзинг, на пошук ресурсів для функціонування. Тобто той час, що можна було б витратити на професійну діяльність, ми витрачаємо на пошук джерел для збереження ХГОню на плаву. Але разом із тим долати будь-які перепони нам допомагає впевненість у тому, що кожного дня ми будуємо громадянське суспільство, що дає свої плоди, а це, погодьтеся, не може не надихати.

Підготував Михайло Ломоносов