Громадське бюро «Правозахист» створене групою активістів міста Суми в лютому 2001 року. Основними завданнями організації є просвітницька діяльність у сфері прав людини, практичний правозахист, сприяння розвитку правової свідомості громадян, забезпечення доступу і права на інформацію, моніторинг і громадський контроль за діяльністю органів державної влади й місцевого самоврядування. ГУРТ поспілкувався з директором «Правозахисту», керівником незалежного громадського прес-центру «Воля громади» Ігорем Рекуном та дізнався більше про правозахисну діяльність громадського бюро.

- Пане Ігорю, розкажіть про історію громадського бюро «Правозахист». Коли та з якою метою Ви його створили?

- Із лютого 2001 року діє група ініціативних людей, в основному це журналісти та юристи. Вони створили громадське бюро спочатку з метою захисту прав журналістів,  а вже згодом виникла ідея захисту прав людини в цілому. Ми виступали проти катувань,  взялися за справу негідного поводження міліції по відношенню до суспільства, співпрацювали з харківською правозахисною групою, займалися захистом Закону України «Про інформацію».

- У чому полягає Ваша просвітницька діяльність?

- Ми проводимо тренінги, семінари, беремо участь у Днях документального кіно, навчаємо правам людини через інтерактивні, візуальні засоби. Використовуємо приклади інших країн. Також проводимо різноманітні конкурси з прав людини, зокрема, на найкращий журналістський матеріал із судової тематики. Моніторили право доступу до правосуддя, проводили конкурс малюнків. Переважно це просвітницька робота і практичний юридичний правозахист.

- Хто звертається до Вашої організації за допомогою і з якими проблемами?

- В першу чергу, до нас звертаються люди, права яких порушили, особи, яких піддавали катуванням, які потребують реалізації права на інформацію. Ми співпрацюємо з багатьма громадськими організаціями, державними установами, намагаємося вирішувати проблеми різного характеру.

- З якими міжнародними організаціями Ви співпрацюєте?

- Деякі міжнародні організації надають нам технічну допомогу. Наприклад, Люблінський фонд менеджерських програм у Польщі. Також співпрацювали з посольством Сполучених Штатів Америки, посольством Німеччини, з міжнародним проектом «You can». Нещодавно декілька членів нашої організації їздили на стажування завдяки проекту «Гармонія».

- Як часто проводите юридичні консультації для вразливих категорій населення?

- Малозабезпеченим, одиноким, із особливими потребами ми надаємо консультації доволі часто, тоді, коли вони звертаються до нашої організації, за їхньою потребою. Загалом половина нашої діяльності припадає саме на такі консультації та допомогу вразливим категоріям.

- Чи плануєте допомагати вимушеним переселенцям та військовим АТО в захисті їхніх юридичних прав? Можливо, готуєте проекти на цю тему?

- Ми вже допомагаємо і тим, і іншим. Цим питанням займається голова правління нашої організації, але є й інші організації, які безпосередньо опікуються такими людьми. Ми використовуємо юридичну консультацію, надаємо інформаційну допомогу, консультуємо щодо отримання компенсацій, виплат, пільг, статусів. Розповсюджуємо друковану продукцію для учасників АТО, переселенців. Також намагаємося співпрацювати з оргінізаціями, які будуть працевлаштовувати,  допомагати з переїздом із Донбасу. Наша організація займається усім цим, тому що ми маємо контакти з багатьма державними установами, органами місцевого самоврядування, територіальними центрами, центрами зайнятості, юристами, адвокатами, які можуть безкоштовно допомагати людям за нашої участі.

- Чи розраховуєте Ви на фінансову допомогу від держави? Чому?

- Розраховуємо, бо врешті-решт держава має зайнятися справами людей, темами, які впроваджують громадські організації, допомогти становленню громадських організацій, й розвитку громадянського суспільства і нарешті віддати частину своїх повноважень громаді, особливо в тих сферах, де є активісти. Вважаю, що нам би краще підходили законодавчо визначені обсяги такої допомоги, наприклад, як у Польщі: один відсоток від податків йде на фінансування громадських організацій, котрі використовують гроші на свою статутну діяльність. Було б дуже корисно запровадити таку практику й у нас, це була б конкретна допомога держави громадському сектору.

Спілкувалася Євгенія Лі