ГУРТ поспілкувався з громадським активістом, співзасновником ВГО «Зробимо Україну чистою», лауреатом Національного конкурсу «Волонтер року 2013» Юрієм Пивоваренком про екологічні акції, підтримку зі сторони держави та його побажання активістам-початківцям.

- Ви зі студентських років активно займаєтеся волонтерською діяльністю, а в 2010 році стали одним із співзасновників ініціативи «Зробимо Україну чистою». Розкажіть, будь ласка, з чого все починалося.

- Одного дня я усвідомив, що парк в якому я часто бував в дитинстві, став настільки засміченим, що в ньому неможливо відпочивати. Я навіть провів опитування, чи відвідувачі парку помічають цю проблему. Так, вони помічають і хотіли б щось зробити, але… Наприклад, один із респондентів сказав, що насправді чекає, коли з’явиться якийсь організатор, котрий все зробить, тоді він долучиться і допоможе. Я подумав, що це класно, але ж де взяти організатора? Зрозуміло, що ніде. Потрібно самому ним ставати. Я почав писати в соціальні мережі, всюди шукати однодумців, людей, із якими можна щось організувати. І так поступово познайомився з Катериною Страпко, яка вже на той момент провила акцію прибирання озера на Осокорках. Я організував свою акцію прибирання в парку Партизанської Слави. З Катею ми вирішили прибирати Київ, а потім і всю Україну. Далі була акція в Києві, на яку ми шукали так само людей через соціальні мережі та громадські організації. Спочатку робили багато різних презентацій на тематичних екологічних заходах. Через відомі нам організації знаходили все більше однодумців. Поступово організували першу київську акцію, потім була друга. Аби організувати всеукраїнську акцію, я та декілька волонтерів їздили в інші міста, там проводили презентації, залучали активістів. Так поступово все більше людей долучалося, самі до нас зверталися, ми їх знаходили – і таким чином ми знайшли волонтерів по всій країні.

- В яких містах у вас є волонтери та організації-партнери?

- В першу чергу, найбільший відгук ми отримали від великих молодіжних організацій, наприклад, Фундації регіональних ініціатив, AISEC, Пласту.

- В європейських країнах є досвід, коли вони, з одного боку, працюють над інфраструктурою роздільного збору відходів, із іншого – впроваджують штрафування за засмічення. В Україні ж штрафування за засмічення прописане в законах, але фактично міліціонери не виконують ці норми. Була одна спроба: ми подали законопроект, в якому чіткіше прописувалася процедура, коли міліціонер мусить штрафувати за засмічення. Цей законопроект внесли до Верховної Ради, але не дійшло до того, аби по ньому проголосували. Оскільки були вибори, потрібно було повторно вносити цей законопроект, але в нас, на жаль, не дійшли до цього руки. Була ще гарна ініціатива подати законопроект про поводження з відходами твердої упаковки. Цей закон мав би регламентувати, що всі, хто створює або імпортує упаковку, мали б відповідати за їхню утилізацію. Таким чином створився б ланцюжок, життєвий цикл. Процес переробки упаковки став би прозорим і контрольованим. Однак поки цей проект на законодавчому полі не просувається.

- Розкажіть про механізм підготовки акцій. Як ви знаходите територію, яку потрібно прибрати? Чи погоджуєте це із місцевим самоврядуванням? Чи йде взагалі місцева влада на контакт?

- Останнім часом, ще за часів Януковича, київська влада йшла на контакт. І в інших містах, там, де була адекватна влада, також. Чому? Тому що насправді такі акції – гарна можливість для влади, аби хтось зробив ту роботу, яку вони самі мають робити. Мене свого часу запросили в КМДА на зустріч із першим заступником голови. І мова йшла про те, що чудово, що ми організовуємо всеукраїнську акцію й вони готові нам допомогти з інформаційною роботою, інвентарем, вивезенням сміття тощо. Головне, аби ми повідомили, чого і скільки нам потрібно. Це було в 2013 році. Був діалог і прямі домовленості. Так само Міністерство екології, ЖКГ нас підтримувало. Через них ми здійснювали інформаційну роботу. В нас на сайті була реєстраційна форма. Кожен, хто хотів долучитися, реєструвався, вказував свої дані. Так у нас утворилася база активістів із їхніми контактами. Були одні люди, котрі координували прибираннях в містах, а були ті, хто координував прибирання в окремих парках. Все це було в нас у величезних базах, таблицях. Кожного року ми користуємося цими базами, ділимося ними з новими активістами-координаторами, котрі долучаються. Найчастіше ми використовуємо електронні види зв’язку: пошта, скайп, інколи доводилося телефонувати. Дієвий і класним засіб – проведення вебінарів. Ми попереджали координаторів про час і день проведення, давали посилання на участь у вебінарі. Вони могли нас чути, бачити національних координаторів, писати свої запитання. Чим ближче до акції, тим більша була потреба у таких вебінарах.

- Цього року ви плануєте ще одну акцію? Яку?

- Так, ми плануємо захід на 25 квітня. Є одна серйозна особливість. На Сході України тривають бойові дії, тому, на наш погляд, не зовсім етично просити у спонсорів гроші на прибирання сміття. Нехай краще вони спрямують їх на допомогу бійцям та біженцям. Тому цього року ми закликаємо координаторів міст, парків, волонтерів прийти на акцію зі своїми пакетами для сміття та зі своїми рукавичками.

- Дайте, будь ласка, декілька настанов іншим волонтерам та активістам, які тільки починають свій шлях.

- Якщо людина ще нічого не робила, але хоче почати, то, перш за все, варто зрозуміти, чим ця проблема торкає і де шукати однодумців. Варто чітко спланували, яким чином ви хочете це організувати, що вам для цього потрібно, чого не вистачає, а що є. В першу чергу, звертайтеся до друзів, родичів і з їхньою допомогою починайте. Насправді є багато можливостей. І цього достатньо для старту. Якщо ви побачите, що ваша проблема торкає багатьох людей, ви можете звертатися до організацій, залучати ЗМІ. Крок за кроком ви об’єднаєте навколо себе людей. Ще один важливий момент. Потрібно вміти презентувати свою ідею та шляхи її вирішення на різних тематичних заходах.

Аудіо-версію інтерв'ю слухайте на ГУРТрадіо