Про волонтерів «Пласту», діяльність організації на тимчасово окупованих територіях і відомих пластунів читайте у розмові ГУРТа з Юрієм Юзичем, відомим громадським активістом, співголовою всеукраїнського «Пласту».

- Юрію, розкажіть про три, на вашу думку, найкращі проекти, реалізовані «Пластом» за минулий рік.

- «Пластом» чи пластунами? У нас, наприклад, є пластунка Ірина Вовк, яка працювала на телеканалі «24», через свою фейсбук-сторінку залучала близько 50 тисяч гривень в місяць на підтримку українських воїнів, а тепер є головою благодійого фонду і щомісяця збирає в 10 разів більше.

Був ще Віктор Гурняк, старший пластун. Він дуже багато допомагав «Айдару», залучив волонтерської допомоги на декілька сотень тисяч гривень. Врешті-решт не витримав, пішов воювати в «Айдар» і загинув на 32-му блокпості. Є в нас дуже цікавий кадр, який ще недавно був у керівництві «Пласту», а зараз координує Центр підтримки добровольців. Під час Майдану він був координатором Самооборони по областях – був Парубій, його заступники, і він, Роман Орищенко. Кожного тижня Центр підтримки добровольців відправляє каравани допомоги в АТО.

Якщо ж говорити про «Пласт», то от вам цікава лайф-сторі. Десять років тому ми вирішили, що у нас у «Пласті» не розвинене мандрівництво. Створили спеціальний табір для старшого юнацтва, щоб підготувати провідників туризму. У 2014 році ми мали вже десятий ювілейний табір «Говерла» на 140 учасників, який був дуже успішним. Це найбільший табір за всю історію українського «Пласту», чисельніших немає. До слова, минулоріч у нас загалом відбулося 130 таборів різних рівнів. Зокрема, шість таборів провели для так званих «пташат» – дітей віком від 3 до 6 років. Бачите, такі проекти для непластунів проходять непомітно, бо це внутрішній проект організації, натомість ззовні всі бачать тільки упаковку – «Пласт».

- Буквально минулого тижня запустився проект «The Plast» – онлайн-видання, де можна прочитати незвичайні історії звичайних пластунів. Як він створювався, хто ініціатори, автори ідеї?

- «Пласт» – дуже демократична структура. Будь-який пластун без погодження з керівництвом може створювати свої проекти, це у нас вітається. Один із вихованців «Пласту», Михайло Дяків з куреня «Лісові чорти», на власній волонтерській ініціативі зробив сайт «The Plast». Тож, попри свою основну роботу, Михайло займається наповненням сайту.

- Чи є можливість у пластових осередків, що знаходяться в зоні АТО, продовжувати свою діяльність?

- Так, «Пласт» далі діє в Донецькій і Луганській областях. Більше того, один із організаторів «Пласту» в Донецькій області зараз обіймає посаду керівника відділу освіти в Слов’янську і використовує свої контакти та вміння для відновлення мережі шкіл. Втім, влітку були випадки, коли тих пластунів, які проводили заняття на окупованих територіях, арештовували. Потім ми їх визволяли, але це вже окрема історія. Тільки один осередок Пласту в Донецькій і один осередок у Луганській областях зараз знаходяться на окупованій території. Так трапилося, що карта теперішніх бойових бій – це мережа пластових осередків, які я знав до того. Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь – три найбільші осередки в Донецькій області. Авдіївка, яку зараз обстрілюють. Сватове, Сєвєродонецьк – це для мене теж назви пластових осередків. Нещодавно відбувся окружний пластовий з'їзд, тож осередки працюють, місцева влада їх підтримує. У нас є традиція – передавати Віфлеємський вогонь миру, і ще жодного разу вогонь не був у Луганську. А цього року вогонь передавали Москалю (голова Луганської ОДА, – авт.). Можна сказати, що зараз «Пласт» на Сході України переживає друге дихання. Пластуни спільно з «Карітасом», благодійним фондом греко-католицької церкви, спільно роблять багато добрих справ у визволених населених пунктах.

- З якими ще організаціями співпрацює «Пласт»?

- У нас є 116 осередків, і вони можуть мати різних партнерів. Головний партнер «Пласту» – Благодійний фонд Богдана Гаврилишина. Також зараз підписуємо договір про співпрацю і паралельне членство з Асоціацією Гайдів України. Останнім часом діємо спільно з Асоціацією студентського самоврядування, Фундацією Регіональних Ініціатив. Я, до речі, є співзасновником ФРІ. У Секретаріаті Реанімаційного пакету реформ (РПР) є двоє не просто вихованців «Пласту», а людей, які залучені до нашої діяльності. Хоч і з РПР наші стосунки не формалізовані, але зараз із ініціативи «Пласту» і цих людей створюється Молодіжна реформаторська група, що займатиметься реформуванням молодіжної політики. Ще «Пласт» дуже активно співпрацює з церквами. Зараз спільно з Київським патріархатом ми розпочинаємо програму навчання священників, охочих працювати з дітьми за пластовою методикою.

- Яким чином відбувається фінансування проектів у «Пласті»?

- Близько 15-20% бюджету організації складається з коштів, наданих Фондом Богдана Гаврилишина, приблизно така сама частина – це проекти від Міністерства молоді. Також існує система членських внесків, цього річ таким чином плануємо залучити близько 300 тисяч. Наприклад, табір «Говерла», про який я розповідав, має собівартість близько 50 тисяч гривень. Учасники переважно самостійно сплачують 300-400 гривень, що майже повністю покриває їхнє перебування в таборі. Але очевидно, що ці 50 тисяч ми теж записуємо до бюджету, бо якщо учасники не зможуть оплатити внесок, нам треба буде шукати ці гроші деінде. Навіть волонтери, які їдуть вчитися на наші тренінги, оплачують 30-40% витрат самостійно. Але і в цьому є перевага, бо волонтери, які платять за тренінг, більше зацікавлені в тому, щоб отримати користь від навчання.

- Які завдання стоять перед «Пластом» у 2015 році?

- У нас є стратегія, її суть – це щорічне 10-відсоткове збільшення чисельності організації. Є дослідження, які стверджують, що скаутинг дає соціальний ефект тоді, коли приблизно один відсоток населення країни залучений до скаутського руху. Наприклад, бойскаути Америки складають 3% усього суспільства. У «Пласті», за останніми звітами, приблизно 6 100 членів – це навіть не 1% від числа молоді. Тож наша головна стратегія на найближчі 15-20 років – збільшити кількість членів до 40 тисяч. Я називаю карту поширення «Пласту» картою громадянського суспільства. Чому? Бо практика показує, що найуспішніше «Пласт» працює там, де вже є декілька громадських організацій, які зрозуміли, що їм треба хороша молодіжна програма. Вінниця – останній такий приклад. У Вінниці довго не було «Пласту». Зібралися організації, які дали декілька своїх людей, вони пройшли у нас навчання. Зараз у вінницькому «Пласті» більше ста членів, і він дуже динамічно розвивається. Тож тепер я за Вінницю спокійний, у них є позитивна динаміка.

- Як долучитися до Пласту?

- Ми маємо таку кнопку на «Пластовому порталі» – долучитися. Але є одна проблема. У Львові, наприклад, утворилася черга з 200 дітей віком від 6 до 12 років, батьки яких хочуть, аби їхні діти виховувалися в «Пласті». Але черга стоїть, тому що ці батьки не готові працювати з дітьми. Зважаючи на те, що охочі записати свою дитину в «Пласт» є завжди, ми пропонуємо метод спонсорування. Якщо ви хочете, щоби, наприклад, в Гайсині у вас був «Пласт», – шукайте волонтерів (або самі ними ставайте), ми готові навчити. Зрозуміло, що це важко, адже волонтери працюють абсолютно безоплатно, а десь в якомусь розважальному центрі вони могли б отримувати 200-300 гривень за заняття з дітьми. Зараз у «Пласті» є а понад 1500 волонтерів по всій Україні, із яких близько половина регулярно проводять заняття для дітей та юнацтва (решта - адміністратори, інструктори або ведуть суспільні проекти). Ми готові прийняти до себе ще більше волонтерів і навчити їх працювати за скаутською методикою.

Ілюстрації надані Юрієм Юзичем

Підготувала Ліліана Філіпчук