В країнах Північної та Південної Америки соціальним підприємництвом називають підприємницьку діяльність неприбуткових організацій, дохід від якої спрямовується на реалізацію статутних цілей організації. Передбачається, що місія і статутні цілі ОГС спрямовані на вирішення соціальних проблем, надання послуг цільовій групі, заради якої створювалася організація, та поліпшення їхнього життя. Суб'єктами соціального підприємництва, в переважній більшості, є неприбуткові організації. В США існують сильні традиції самоорганізації населення, тому й більшу частину соціальних проблем успішно вирішують ОГС, отримуючи на це фінансування від цільової групи, населення, держави та донорів.

В Європейських країнах соціальне підприємництво визначається більше як бізнес із соціальною місією. На відміну від звичайного підприємництва, на перше місце виходить соціальний аспект, або соціальний ефект від підприємницької діяльності, а потім фінансова ефективність. Важливим критерієм соціальних підприємств в Британії, наприклад, є колективна форма власності та діяльність в інтересах територіальних громад. Як бачимо, суб'єктом соціального підприємництва тут виступають підприємства бізнесу з вираженою соціальною місією.

Третє визначення соціального підприємництва використовується в більшості міжнародних приватних і громадських фондів, створених задля розвитку та підтримки цього напрямку соціально-економічної діяльності. Такі відомі і дієві фонди, як Schwab Foundation for Social Entrepreneurship (Швейцарія), Skoll Foundation (США) і Ashoka Foundation (Індія), визначають соціальне підприємництво радше як інноваційну підприємницьку діяльність задля соціальних перетворень в суспільстві та громадах. Відмінністю такого підходу є те, що на перше місце виходить лідер - соціальний підприємець.

Діяльність багатьох організацій - це пошук соціальних новаторів по всьому світу, створення сприятливих умов для їхньої праці, підтримка і визнання. Переважно суб'єктом СП у такому випадку є людина та її діяльність. Форма організації не настільки важлива і може відрізнятися - від ініціативної групи в громаді до приватного бізнесу або науково-дослідного інституту. Тож соціальне підприємництво - діяльність неприбуткової організації заради самофінансування.

Про те, як працюють соціальні підприємства в Україні, з ГУРТом поділилася головний лікар, директор медичного реабілітаційного центру «Здоров'я» Людмила Чорікова. 

- Людмило, Ви займаєтеся соціальним підприємництвом вже дуже давно.  Чи отримували Ви підтримку у своїй діяльності?

- Так, нашій організації більше 8 років. В 2011 році такі компанії, як Британська Рада й Фонд Східна Європа, створили Проект Розвитку підтримки соціального підприємництва в Україні. Ми брали участь у цій програмі і отримали грант. Це були гроші американського правління. Далі нам двічі дали грант на 80 тисяч і кредит у 100 тисяч. Основну частину цих грошей ми витратили на номери для матерів із дітьми, побудували кухню, де вони могли готувати їжу, ігрову кімнату. Це був вклад грантодавців у розвиток підприємства.

- У Вас неприбуткова організація?

- Ні, будь-яка організація є прибутковою. Наш прибуток направляється на розвиток організації – потрібно багато засобів для лікування, реабілітації, для розвитку та  розширення організації. Немає чіткого визначення соціального підприємництва. Ми займаємося тими людьми, які мають проблеми зі здоров’ям, 90 відсотків складають саме люди з інвалідністю.

- Для них ці послуги безплатні чи платні?

- Звісно, всі послуги платні. Інша справа, що благодійні фонди можуть оплатити лікування, наприклад, БФ "Аліса" оплачує лікування дітям.

- Як проводиться відбір дітей, яким компенсується лікування?

- Ми не займаємося відбором дітей. Самі батьки звертаються у фонд, а він зв’язується з нами, дізнається, які послуги ми можемо надати, а ми виставляємо рахунок фонду. Є така категорія дітей, які взагалі не мають грошей на лікування, ми намагаємося таким надати послуги безплатно або оплатити частину процедур. З поняттям соціального підприємництва в Україні ще потрібно добре розбиратися, розуміння прийде нескоро. Зараз всі полишили законопроекти, які стосуються цього, їх не розглядають. У деяких країнах оплата таких підприємств здійснюється державою, тому для клієнтів послуги є безплатними. Але на жаль, в нас не так.

- Досвід якої країни у соціальному підприємництві можна використати в Україні?

- Можна взяти моделі створення соціальних підприємств. Але в усіх країнах це підтримується державою. Наприклад, в Польщі створили соціальне підприємство і надали всі робочі місця людям із інвалідністю. Вони займалися прибиранням і роздільним збором сміття. Потім вони його здавали й отримували за це гроші. З самого початку ця організація підтримувалася державою. Сподіваємося, що соціальне підприємництво в Україні буде розвиватися.