Знання – це сила, але отримати їх стає дедалі важче. Вартість навчання зростає, а вільного часу стає все менше. Своєрідну альтернативу пропонує проект «Вільна школа», основна ідея якого – безкоштовна освіта для всіх бажаючих без примусу та авторитету.

Кожен, хто хоче, не залежно від віку, статі, національності та фінансового стану, може долучитися до освітнього процесу як викладач або студент. Метою проекту є також реалізація  принципів вільної педагогіки –  навчання, заснованого на горизонтальному методі обміну знаннями,  де все відбувається за взаємною згодою і не існує «вищого» та «нижчого», грізного вчителя та покірного школяра.

Напередодні Дня освітян  ГУРТ поспілкувався з координатором проекту Олександром Лихенком.

- Олександре, розкажи, будь ласка, як виникла ідея проекту.

- Вільна школа виникла на платформі незалежної студентської профспілки «Пряма дія», що виступає проти комерціалізації освіти та зниження її якості. Вона  відома своїми протистояннями як з адміністрацією вишів, так і з Міністерством освіти. Ми критикуємо сучасну систему освіти, і нас часто запитують, що ми пропонуємо натомість, і тут виникають складнощі. Проект «Вільна школа» покликаний реалізувати цю освітню альтернативу.

- Систему освіти критикує багато хто, а до дій вдаються далеко не всі.

- Так, не всі. Але ми мали перевагу: в нас були активісти, ініціативна група, люди, які хотіли спробувати себе у ролі викладача.

- Тож вчителі на початку проекту у вас уже були. А як шукали й шукаєте слухачів?

- Зазвичай багато слухачів приходять на заняття разом із викладачем,  який так чи інакше поширює інформацію про курс серед своїх знайомих. Спершу, коли ми лише починали проект, вирішили, що, окрім публікацій в мережі, будемо ще й роздавати листівки на вулицях. І що нас здивувало – це виявилося набагато дієвішим, ніж публікації в соцмережах.

Листівки вирішили роздавати не тільки в центрі, але й у спальних районах. Бо безплатним ми проект зробили, але чи став він від цього доступним для всіх? Треба було, щоб про нього дізналося якомога більше людей.

Відкриття проекту «Вільна школа»

- А які основні принципи Вільної школи? Опишіть коротко проект, будь ласка.

- Вільна школа – це некомерційний самоосвітній проект. Він не пропонує мотивації у вигляді оцінок або якоїсь грошової допомоги, атестатів чи дипломів. Тому слухачами є люди, яким  дійсно цікаво навчатися і які вірять у те, що вільна й безкоштовна освіта можлива.

У зв’язку з тим, що наша Школа виникла шляхом самоорганізації, вона має певні особливості. У першу чергу, слухачі беруть на себе відповідальність за створення нових курсів. Крім того, існує особлива рівність між викладачами та студентами, немає «керівника» і «підлеглого». Дуже часто одні й ті самі люди на цих курсах є викладачами, а на інших – відвідувачами.

Наш проект некомерційний, щоб, по-перше, зберегти цю рівність можливостей «викладач-студент», а по-друге, зробити навчання доступним для всіх, адже є дуже багато цікавих людей, які знаходяться якщо не за межею бідності, то десь на грані.

- Чи використовували ви досвід інших освітніх проектів?

- Так, насправді ідея вільної педагогіки не нова. Є багато так званих демократичних шкіл. Наприклад, в Британії ще з 20-х років минулого сторіччя  існує школа Саммерхілл  Олександра Нілла, де діти можуть відвідувати ті курси, які хочуть, гратися стільки, скільки хочуть,  хоч цілий день. Але при цьому вчителі готові відповісти на будь-яке їхнє запитання у будь-який момент.

- З якими проблемами ви зіштовхнулися?

- Був момент, коли у нас не було приміщення, ми тинялися по якихось непристосованих до цього місцях – кафе, ресторанах. А потім звернули увагу на бібліотеки. У суспільстві панує думка, що в бібліотеках просто видають книжки, і більше там нічого не відбувається – приміщення простоює, співробітників скорочують, бібліотеки закривають. З іншого боку, в Києві є проблема з тим, щоб десь зібратися й обговорити певні питання: доводиться або платити досить значні гроші за оренду приміщення, або зустрічатися в кафе. Подумавши,  ми вирішили домовитися про партнерство з бібліотеками. На мою думку, це досить гарна альтернатива так званим «вільним просторам». Зараз наші заняття проходять у двох бібліотеках – Державній бібліотеці України для юнацтва та  Міській спеціалізованій бібліотеці «Молода Гвардія».

- А в якій формі проходять заняття на курсах  Вільної школи?

- Можна сказати, що існує три формати. Перший – традиційний, академічно-лекційний, коли є викладач і слухачі. Другий – дискусійний;  це, так би мовити, ідеал вільної педагогіки – більш знаючі слухачі навчають менш обізнаних. Так проходять заняття, наприклад, дискусійного клубу з англійської мови. Є ще третій варіант – коли слухачі вже є експертами з цієї дисципліни, і вони сперечаються щодо  певних питань. У нас так було з секцією екології, коли зібралися знавці і стали обговорювати глобальне потепління. Погляди розділилися, і почався такий диспут…

- Зараз на базі Школи проходять курси есперанто, англійської для початківців, проблем сучасної філософії, основи практичної психології… Словом, різноманіття вражає. А чи до всіх курсів можна з однакової легкістю застосувати принципи вільної педагогіки?

- Є відмінності. Деякі курси «академічніші», в інших панує «вільніша» атмосфера. Звісно, ідеал вільної педагогіки – це дискусійний клуб, коли дійсно є діалог, обмін знаннями. Але ми не відбираємо викладачів за цим критерієм. «Ти ліберальний, тебе беремо; а ти – авторитарно-академічний, ти в нас викладати не будеш» – такого нема; ми відкриті для всіх. Для нас головне, щоб людина поділяла наші принципи: некомерційність та «самоосвітність».

Заняття Англійського дискусійного клубу

- Коли дивишся архів ваших програм, бачиш  багато цікавих курсів, які тривали кілька місяців і більше не повторювалися.  Чому так?

- Причини різні. Наприклад, я викладав дисципліну «Математичні моделі».  На оглядовому рівні розглянути тему  вдалося, а глибше зануритися в це питання – ні.  Ми двічі проводили цей курс і більше не повторювали, бо все, що хотів, я розказав, а повторювати вже розказане мені не так цікаво. Крім того, оскільки у нас вільне відвідування, кількість слухачів непостійна. Ми можемо набрати, скажімо, 100 людей, а через декілька місяців їх залишиться 15.  Присутня так звана «текучка»: одні люди приєднуються, інші йдуть. Є дисципліни, для яких це не дуже важливо, наприклад, історія – там теми не дуже одна з одною пов’язані, кому не цікаво, той не приходить.  А в інших це дуже ускладнює процес. Словом, зробити так, щоб якийсь курс був послідовний і довготривалий, не так часто вдається.

- У чому складність організації таких освітніх проектів?

- Ми зіштовхнулися з тим, що хоч ми й живемо в інформаційну епоху, коли ніби все доступне, все ж таки якась матеріальна база потрібна, щоб проведення курсів не було «з останніх сил після роботи». З іншого боку, коли в такій діяльності з’являються гроші, разом із ними приходять нові проблеми. Так, одного разу нам вдалося виграти грант. Тоді ми стали виплачувати «зарплату», і сталося так, що на  людину, яка її отримувала, перейшли всі-всі-всі організаційні обов’язки, а інші стали просто пасивними  слухачами.  А ми б хотіли, щоб наші відвідувачі організовували самі якісь курси. Це не є обов’язковим, але ми до цього прагнемо. Також виникла проблема, кому саме платити гроші – викладачам, координаторам чи тим, хто виявляє активність? Словом, ми дійшли висновку, що гроші дуже ускладнюють процес.

- Координатори та викладачі – одні й ті самі люди чи різні?

- Їхні обов’язки часто перетинаються, але буває так,що це різні люди. Інколи людина хоче викладати, але не бажає публікувати оголошення в соцмережах, шукати слухачів. Але є інша людина, яка дуже хоче, щоб курс відбувся, і згодна брати на себе організаційні обов’язки.

- Які були цікаві моменти, пов’язані з роботою школи?

- В основному, цікаві моменти пов’язані з людьми, з відвідувачами курсів . Часто ти взагалі не підозрюєш, що такі цікаві люди ходять одними вулицями з тобою. Буває, до нас приєднуються й іноземці. Наприклад, дівчина Емілі, яка приїхала зі Штатів робити дослідження від свого університету, вела Англійський дискусійний клуб. А нещодавно ми відкрили набір на курс фізики з англійською мовою викладання, вести який  буде француз за походженням.

- «Вільна школа» триває вже два роки. Що особисто для тебе змінилося за цей час?

- Я отримав досвід викладання, публічних виступів. А також купу радості – від того, що це працює, що інакша освіта можлива, що утопії – все ж таки не такі вже й утопії. Наш проект – не суперпрофесійна школа, і не можна сказати, що це надзвичайний  спосіб розважитися, але тим не менш, Вільна школа працює. Значить, якийсь базовий потяг до знань діє, і це добре.