Семеро молодих українських дівчат з неодинарним гримом і специфічними костюмами заграють на сцені зі своїм глядачем: сміються, розважаються, кричать, виступають із інтелектуальними проповідями. 

"Dakh Daughters" -  фрік-кабаре, яке з'явилося рік тому на Гогольфесті. Ключовою відмінністю гурта є використання етнічних мотивів та цитат із української літератури. ГУРТ поспілкувався з учасницею "Dakh Daughters" Соломією Мельник про те, як не перетворювати українське на типовість, як виховувати патріотизм та чого очікувати від колективу, який не створює собі рамок.

Останні відео-роботи "Dakh Daughters"(Дах Дотерс) навіяні Майданом, там вони й відзняті. Дівчата активно підтримують Майдан і не лише піснею. Вони волонтерують - роздають їжу та допомагають на кухні. "Коли як не зараз, і хто як не ми?" - співають дівчата у піснях і проголошують цю ідею просто у серці Києва.

Соломія: Я трошки зірвала голос, бо ми з дівчатами ходили співати на Грушевського. Холодно було.... 

ГУРТ: Там саме зараз Ви зняли нове відео "Доля", чи не так? 

-  Так, але це вийшло випадково. Його зняли і змонтували наші друзі.

ГУРТ: А що об'єднує сімох красивих дівчат в одному неординарному колективі?

-  По-перше, нас об'єднує те, що ми вже десять років разом під дахом театру "Дах". Життя прожите не коротке, командне. Як актори і як сім'я ми формувалися у цьому театрі. Всі смаки у нас виховувалися паралельно. Владислав Троїцький, який є режисером цього театру, нас багато чому вчив, вказував шлях, розвивав смаки. Звичайно, паралельно кожен з нас сам розвивається, ми всі є особистостями, маємо власні проекти. Але нас об'єднують загальні смаки, які у нас виховувались в театрі, і вони для нас важливі. Тим не менше, ми завжди шукаємо щось нове. Ми відкриті до нових пошуків, весь час намагаємося поєднати непоєднуване. Зрештою, якщо дивитися на мистецтво, музику, театр, то можна побачити, що все вже було. Складно сказати своєю творчістю щось нове. Але коли ти поєднуєш речі, які, зазвичай, ніхто не поєднує, це виглядає по-новому.

ГУРТ: Що Ви хочете донести глядачам і слухачам своєю творчістю? 

- У нас багато меседжів. Зупинятися на одному не хотілося б. Ми відкриті до людей, тому і тем у нас багато. Наприклад, ми готуємо постановки на кшталт "Ганусі". Це вербатім - такий театр, який ґрунтується на документальному матеріалі. Власне, "Гануся" - це записаний текст, який говорила жіночка в Карпатах з таким ім`ям. Руслана Хазіпова взяла цю манеру і показала її. Це уже хітовий монолог старосвітської бабусі. Все, що говорить ця жінка, є самим життям. Через театр, через музику ми доносимо до людей секрет самобутності цієї жінки.  

Ідеї, які ми хочемо донести до своїх глядачів - це вирій, з якого весь час вилітають пташки. До когось вони долітають, до когось - ні. До когось - пізніше, до когось - раніше. Залежить від того, наскільки людина відкрита і готова почути.

ГУРТ: Ви говорили про те, що "Дах Дотерс" поєднує непоєднуване. Наскільки Україна зараз готова сприймати жанр кабаре, у якому працює гурт? Чи часто Вас критикують українські консерватори?

- Критика, звичайно, є. І без неї - ніяк. Мені здається, що завжди має бути дві сторони, це нормально. Можливо, ми дійсно з цього щось почуємо і візьмемо для себе. Українське може бути різне, якщо воно якісне. У всьому можна експериментувати. Так і ми поєднуємо і народні пісні, і різні манери співу, і різні мови. У мистецтві немає рамок.

ГУРТ: Як Вам вдається у своїй творчості поєднати і театр, і музику? 

- Це і є жанр "кабаре". Тут органічно поєднуються музика, поетична декламація, танець, провокаційний перформанс, а також потворне і прекрасне, смішне і зворушливе, інтелектуальне і безумне. Власне, ми працюємо в такому жанрі як інтелектуальне кабаре. Це такі інтелектуальні розваги. Але ми себе позиціонуємо як фрік-кабаре – це наша назва. Тобто, дивність і без рамок. Так можна погратися зі словом "фрі". Артисти відчувають себе вільно у цьому жанрі. Хоча все одно у тебе з'являються якісь асоціації з кабаре: красива жінка, яка співає, вона може промовляти текст, це супроводжується музикою. І це може бути що завгодно, починаючи від Шиллера, закінчуючи Бродським, Шевченком і так далі. Ми розширили спектр кабаре, воно може бути у нас абсолютно різним, але як образ жінки, як антураж, як візуальна картинка, воно залишилось.

ГУРТ: Для багатьох людей Ваша творчість може задатись не зовсім звичною. Чому "Дах Дотерс" обрали такий стиль?

- У нас випадково це вийшло. Ми робили виставу в рамках фестивалю "Гоголь-фест", над яким працюємо також як команда організаторів. Тоді ми готували виставу, яка називалась "Школа нетеатрального мистецтва". У рамках цієї вистави почали створювати атмосферну музику. Так раптом виник наш стиль і ми зрозуміли: "О, це щось схоже  на кабаре!".

Тоді з театром "Дах" ми їхали на гастролі до Парижу і говорили з дівчатами жартома: "Париж - це батьківщина кабаре. Давайте пожартуємо і десь виступимо!".

Так і вийшло. Ми підготували невеличку програмку в Києві перед виїздом. Обіграли її для своїх друзів в сімейному колі, в театрі. Відчули, що відгук є. У Парижі після вистави з театром "Дах", буквально за півгодини ми нанесли грим, вдягнулись у специфічні наряди, та побігли в хол театру. Там відіграли свій концерт для глядачів, які залишилися після вистави. 

Тоді ми збагнули, що люди, які, можливо, не знають нічого про Україну, відчули і почули нас. Після концерту вони підходили з такими гарними емоціями. Говорили: "Таке кабаре ми навіть у себе не бачили, а ви приїхали здалеку і відкрили для нас інший погляд на цей стиль".

ГУРТ: Патріотизм у творчості: як він проявляється в "Дах Дотерс"

- Патріотизм - це дуже особиста річ, як на мене. Кожен є патріотом настільки, наскільки він себе відчуває. Для нас важливо те, що ми робимо на своїй землі, адже ми це робимо для України, для українських людей. Звичайно, ми творимо і для світу. 

Нове відео "Доля" - це, власне, Тарас Шевченко, невмирущий приклад патріотичної національної драматургії. Тут і виявляється наш патріотизм. 

Сама пісня зроблена у романсовій формі, а всередині наче "кричить" заповіт. Мені здається, коли прості дівчата, як ми, зі сцени проголошують від душі такі речі, то у людей мимоволі прокидається патріотизм.

Україна створює  всі умови для того, щоб бути справжніми патріотами нашої землі. Дах Дотерс саме на цьому наголошує і нагадує, що нам є чим пишатись.

ГУРТ: А як взагалі творчість (мистецтво, театр,музика) може формувати і виховувати патріотизм? 

- Це те, про що я вже говорила, - якість дуже важлива. Якщо продукт якісний і він зроблений на цій землі, то у людини автоматично виникає почуття патріотизму. Мені здається, що це найголовніший меседж у цьому випадку.

ГУРТ: Поділіться Вашим рецептом успіху: як "заразити" українським, не перетворюючи це на "шароварщину" і типовість?

- Ви вже відповіли на моє питання. У людей вже сформувалась ця "постсовєцка" свідомість, що українське - це варенички, козачки і тому подібне. І навіть якщо оспівують козаків, то не в героїчному плані, як вони справді мають показуватись, а жартівливо, з горілочкою. Тобто поняття справжнього українського як шляхетного повністю девальвовано. І ми робимо все, щоб у Дах Дотерс була присутня ця "шляхетність". Зрештою, коли ти любиш те, що твориш, то цим, звичайно, заряджаєш інших людей.

Я думаю, якщо людина знає рідну мову, культуру, традиції і робить свою справу сумлінно і якісно, то тут є щирість, правдивість і це ніяк не можна зіграти. Особливо, якщо це стосується творчості. Якщо щирість сфальшована - глядач побачить одразу. 

ГУРТ: Ви згадували, що "Дах Дотерс" - гурт без рамок, тобто очікувати від Вас можна всього?

- Звичайно, єдині рамки - це наші смаки. Адже ми не хочемо перетворювати мистецтво у якусь брутальність, тому що цього зараз і так багато.

ГУРТ: Тоді, можливо, "Дах Дотерс" незабаром виконуватиме поп-музику?

- "Попса" також буває різна. Мені здається, як жанр можна ту ж саму "попсу" використати. Використовувати можна все, дивлячись на закладений підтекст. Крім того, люди - ліниві, вони не хочуть, не готові думати, розвиватися, бачити щось інше, крім простого. Можливо, вони не мають сили і бажання до цього. Адже багато з них живуть за принципом: "Дім - робота - дім". Я не звинувачую таких людей, ми всі різні і у кожного своє покликання. Людству потрібне різноманіття.

Але у плані публіки, ми не маємо обмежень. У нас дуже різні люди збираються на концертах, дуже різні нас слухають і у кожного по-своєму розвинені якості на рівні сприйняття, бачення, вихованості.

ГУРТ: Які подальші плани, проекти, виступи "Дах Дотерс"? Чим хочете поділитись?

- Ми отак грались-грались і пройшов рік. Сьогодні ми зрозуміли, куди йдемо і що нам треба. Ми почали працювати професійніше. Займаємось музикою, проводимо тренінги, вправи на ритм і тому подібне. Зараз у нас є концертна програма - конгломерат різних номерів. Також у нас з'явилась ідея зробити шоу, взяти якусь тему і працювати тільки за нею. Наприклад, "Аліса в країні чудес". Тобто, взяти головну тему і на ній гратися, розвивати, шукати якісь візуалізаційні об'єкти, уявляти, фантазувати і показувати глядачам. З відео хочемо працювати, із декораціями цікавими... Але це вже Владислав Троїцький, як режисер, може підказати нам.

Планів у нас багато. Ми прагнемо дивувати своїх прихильників і не тільки, тому не можемо завжди бути однаковими

Спілкувалась: Ярина Почтаренко
Фото: Віталій Ніщименко,http://vk.com/dakhdaughters
Відео: з особистого архіву Dakh Daughters 

Читайте, коментуйте та створюйте матеріали у рамках місяця патріотизму на ГУРТі!