З 1999 року дві швейцарські агенції – Швейцарська агенція розвитку та співробітництва (ШАРС) та Державний департамент Швейцарії з економічних питань (ДСШЕП) спільно утримують Швейцарське бюро співробітництва в Києві. Це Бюро є складовою Посольства Швейцарії в Україні. Воно відіграє ключову роль в управлінні Швейцарською програмою співробітництва в Україні, оскільки відповідає за планування та реалізацію програм/проектів та визначає основні засади співпраці для партнерів у Швейцарії та в Україні. Про особливості роботи Бюро, команду та цінності, а також про спільне та відмінне у громадянському суспільстві Швейцарії та України – у розмові із паном Гуідо Бельтрані, директором Швейцарського бюро співробітництва в Україні, у рамках PRоГОну.

ГУРТ: Пане Гуідо, спершу, цікаво дізнатись про Вас. Звідки Ви? Де навчались?

- Я італієць за походженням, народився на самому півдні Італії, чудовому острові під назвою Сицилія. Ще коли я був маленьким, ми з батьками емігрували до Швейцарії,  я виріс в її італійській частині. Ви, мабуть, знаєте, що Швейцарія, хоч і маленька, проте культурно різноманітна країна. Ми маємо чотири різних національних мови та культури. Одна невелика частина Швейцарії на півдні має назву Тічино - це італійська частина Швейцарії. Там я і виріс. Але потім переїхав до німецької частини, яка є найбільшою. Навчався у Цюриху. Спочатку - на фізичному факультеті, попрацював декілька років в університеті, а потім отримав другу вищу освіту і ступінь доктора філософії у галузі економіки. Після цього працював у приватному секторі економіки як радник з питань охорони довкілля та голова об’єднання «Економіка у галузі охорони навколишнього середовища». Ми проводили консультації щодо різних питань, пов’язаних зі сталим розвитком, у Швейцарії, у країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою. А з 2005 року я працюю у Швейцарській агенції розвитку та співробітництва, що входить до складу Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії. Ця агенція відповідає за надання країнам «третього світу» офіційної допомоги, спрямованої на їхній розвиток. Спершу я працював у штаб-квартирі у Берні, нашій столиці, потім протягом трьох років перебував у Приштині, столиці Республіки Косово, а зараз я тут, у Києві, уже більш ніж два роки.

ГУРТ: Ваша діяльність пов’язана з розвитком суспільства, вирішенням світових, європейських та українських проблем. Чому Ви обрали саме цю сферу?

- Для мене завжди було дуже важливо вірити у те, що я роблю. Ще студентом я був членом різних студентських організацій у галузі розвитку та співробітництва з питань охорони довкілля, адже з екологією пов’язані великі проблеми, що постали перед світом. Звичайно, я один не вирішу глобальних проблем, але моєю найголовнішою мотивацією завжди була можливість зробити хоча б невеликий внесок, спрямований на подолання, принаймні, деяких з цих проблем.

ГУРТ: Як би Ви могли охарактеризувати мешканців Вашої рідної країни? Чи проявляють вони активність відносно громадських питань та проблем?

- Так, Швейцарія, як Ви, певно, знаєте - є цілком децентралізованою країною. Це конфедерація, що об’єднала різні регіони. Люди дуже поєднані з містом, селом чи регіоном, у якому вони працюють і живуть. І вони, зазвичай, долучаються до роботи місцевих об’єднань та громадських організацій. Але йдеться не лише про волонтерство, а й також про участь у пожежних бригадах тощо. Отже, існує потужна культура залучення громадян, в основному, на місцевому та регіональному рівнях. І я думаю, це значно пов’язано з історією Швейцарії.

ГУРТ: А який стан волонтерського руху Швейцарії?

- Існує сильний зв’язок між людьми та об’єднаннями і громадськими організаціями на місцевому рівні. Зазвичай, люди старшого покоління, які живуть у сільській місцевості, є членами трьох-чотирьох об’єднань, наприклад музичних колективів чи пожежних бригад. Вони також часто займаються партійною політикою тощо. Отже, волонтерство - досить усталена традиція у нашій культурі. Звичайно, це менш характерно для міських територій. У великих містах культура є більш індивідуалістичною, але, думаю, як і в усьому світі. 

ГУРТ: Чи могли б Ви порівняти українців зі швейцарцями? Яким Ви бачите українське суспільство?

- Звичайно, наша історія є цілком інакшою, що пояснює ті відмінності, які я можу побачити. Стосовно громадянського суспільства, я зробив два спостереження. З одного боку, ми бачимо, що є потреба у мобілізації громадянського суспільства (і ми працюємо над цим у деяких наших проектах). Ми, зазвичай, працюємо, у селах чи у певних районах міст, і наш підхід полягає у мобілізації людських зусиль навколо конкретних проблем. У селах ми багато займаємось питанням водопостачання. Існують проблеми з водопостачанням, і ми, тобто наші представники, йдуть до людей і говорять: «існує проблема, ви не повинні просто чекати на її вирішення, яке надійде одного дня від влади. Треба спробувати вирішити проблему самостійно, об’єднатись, можливо, створити громадську організацію, об’єднання, кооператив». Потім ми мотивуємо їх розв’язувати проблеми, навіть збирати гроші, сприяємо цьому завдяки нашому досвіду, фінансуванню. Люди, які мобілізувались одного разу, більше не залишаються осторонь, вони починають вирішувати і інші нагальні проблеми.

Але спочатку необхідно давати певний поштовх цим діям. Порівняно з сусідніми країнами, Україна має розвинене громадянське суспільство - маю на увазі, що ми спостерігаємо за тим, що наразі відбувається.

ГУРТ: Якщо Ви вже згадали про це, хочеться дізнатися Вашу думку про український Майдан?

- Знаєте, я маю особисту точку зору щодо цього, адже це питання не дуже стосується нашої діяльністі. У Швейцарії підкреслюється значення двох речей. З одного боку, ми, звичайно, закликаємо усі сторони уникати насильства, адже вважаємо, що усі проблеми слід вирішувати у мирний спосіб, якими б серйозними вони не були. Інша думка, на якій ми наголошуємо, - важливо вести та підтримувати діалог. Мабуть, це пов’язано з тим, що у Швейцарії розповсюджена культура ведення діалогу, яка є важливою складовою нашої національної ідентичності. Ми вважаємо, що насправді більшість проблем можна вирішити шляхом конструктивного діалогу.

ГУРТ: Повернемось до Вас. Відколи Ви проживаєте в Україні? Які Ваші враження про нашу країну? Чи легке тут життя для іноземця?

- Я приїхав сюди у вересні 2011 року. Я дійсно люблю жити в Україні, а саме у Києві. Це гарне місто, яке може запропонувати багато чого у всіх сферах: культура, загальний рівень життя, великі території, кулінарія та усі форми дозвілля. Україна – дуже багата країна у всіх відношеннях, маю на увазі, культурному і природному. Перед цим я перебував у маленькій країні Косово. Зазвичай, у Косово після відвідування місць впровадження наших проектів, я повертався додому кожного вечора. Ми легко могли перетнути всю країну за декілька годин їзди на автомобілі. Україна - навпаки, є дуже великою, розмаїтою, з дуже різними традиціями (що є її сильною стороною). Я дійсно радий, що маю можливість подорожувати Україною, дізнаватись про всі ці традиції, яких тут і досі дотримуються, як я відчув, у багатьох регіонах країни. Побував я вже у 13 чи 14 областях, - не у всіх, але гадаю, вже маю певні уявлення про країну.

ГУРТ: Чи можуть, на Вашу думку, наші країни повчитись чомусь одна у одної?

- Так, звичайно. І це одна з найголовніших причин нашого перебування тут. Звичайно, є сфери, у яких ми можемо внести свої ноу-хау задля вирішення конкретних проблем. Тут я можу зазначити, у яких саме галузях працює наша агенція. Це - енергоефективність, покращення умов ефективного використання енергії. На мою думку, це - та галузь, у якій Швейцарія, а також багато країн Західної Європи вже досягли досить високого рівня. Ми застосовуємо сучасні стандарти особливо у галузі енергоефективності у житлово-комунальному господарстві. Працюємо також у галузі економічного розвитку, а саме зосереджуємо увагу на розвитку малих та середніх підприємств. Це основа швейцарської економіки. Іншою галуззю є сільське господарство, у якій ми також маємо свої традиції, особливо у молочному виробництві і не тільки. Ми співпрацюємо у галузі сільського господарства і розвитку малих та середніх підприємств в Україні. Третьою сферою нашої діяльності є місцеве самоврядування і надання послуг на місцевому рівні: водопостачання, утилізація побутових відходів тощо. Щодо цього напряму ми також маємо свої традиції системи органів місцевої влади, а також багатий досвід у галузі водопостачання та санітарії, утилізації відходів. Четверта сфера – це здоров’я. Наразі ми працюємо у галузі репродуктивного здоров’я. На мою думку, це та галузь, у якій Україна може запозичити у Швейцарії певні стандарти та хороший досвід, які можна застосувати в українських реаліях. Але цей обмін досвідом не обмежується лише одним напрямом – ми також співпрацюємо у галузі науки. Українські та швейцарські університети підтримують комунікацію з певних дослідницьких питань. Таким чином, відбувається справжній обмін досвідом, у якому кожна зі сторін привносить власні знання. І навіть щодо класичних проектів технічного сприяння, нічого не відбувається одновимірно, наші експерти як зі Швейцарії, так і з інших країн завжди дізнаються багато нового, приїжджаючи в Україну.

ГУРТ: Перейдімо тепер до розмови про Швейцарське бюро співробітництва в Україні. Кілька слів про історію Бюро, чому і хто його започаткував?

- Швейцарія розпочала діяльність зі сприяння розвитку в Україні у середині 1990-х років, - кілька років після розпаду Радянського Союзу. Спочатку не було Бюро, яке б координувало її проекти. Швейцарське бюро співробітництва в Україні було засновано у 1999 році. У 1997 році Швейцарія та Україна підписали двосторонню рамкову угоду, що регулює загальні положення співробітництва у сфері сприяння розвитку. Отже, Бюро існує вже 15 років. Я, здається, тут п’ятий директор, але слід коротко перерахувати усіх. Першим був Джорджіо Фонтана, потім – Альфред Фрічі, Уелі Мюллер, Мануель Ееттер і я. Зараз ми вже пройшли певний історичний етап за роки свого існування. Нещодавно ми переїхали до нового офісу через збільшення чисельності персоналу.

ГУРТ: Швейцарське бюро співробітництва працює в інших країнах, окрім України?

- Так. У Швейцарії є дві агенції, що надають допомогу кільком країнам світу. Одна агенція називається Швейцарська агенція розвитку та співробітництва – ШАРС (SDC), що входить до складу Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії, а друга агенція – це ДСШЕП (SECO) – Державний секретаріат Швейцарії з економічних питань, що входить до складу Федерального департаменту Швейцарії з економічних питань. Проекти цих агенцій здійснюються у Грузії, Азербайджані, Вірменії, Молдові, Україні, трьох країнах Центральної Азії, у п’ятьох західно-балканських країнах, кількох країнах, які входять до Європейського Союзу, а також у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Безпосередньо, наше Швейцарське Бюро співробітництва є представником цих двох агенцій в одній країні. По суті, наше завдання – надавати допомогу для розвитку, ми маємо законні підстави для цієї діяльності. Головною ідеєю, що лежить в нашій основі, є солідарність. Швейцарія має тривалі традиції солідарності, що, мабуть, почалась разом з утворенням Червоного Хреста. Але ми також бажаємо жити у стабільному світі, менш конфліктному, більш процвітаючому, вільному та демократичному.

ГУРТ: Як Ви могли б описати головні цінності Вашого Бюро?

- Назву лише деякі з них, адже ми сповідуємо багато цінностей. По-перше, це солідарність, про що я вже зазначав. І це дуже важливо для нас. По-друге, місцеве врядування. Ми тут для того, щоб допомагати, але це допомога самодопозі. Після завершення наших проектів, саме наші партнери у партнерських країнах (зокрема, в Україні), мають взяти на себе ініціативу, керування та покращення ситуації власними силами. Ми тут задля надання підтримки у цьому, але це не означає, що ми приходимо і робимо щось самі. Третім аспектом є орієнтація на конкретні результати глобального масштабу, те, що ми називаємо зрушенням. Після завершення нашої роботи, наприклад, у галузі здоров’я, через декілька років хочеться бачити зниження рівня дитячої та материнської смертності. Ми впроваджуємо проекти, але хочемо побачити реальні результати, які стануть корисними для суспільства. Таким чином, орієнтуємось на результат та те, що ми називаємо сталим розвитком. Ми завжди прагнемо уникати ситуацій, коли із завершенням нашої проектної діяльності, припиняються ті чи інші ініціативи.

ГУРТ: А щодо Вашої команди? Хто з Вами працює? Як би Ви описали атмосферу, що панує у офісі?

- Ми - невелика, але мотивована команда. Загалом, вона складається з 12 осіб: два громадянина Швейцарії – я та мій заступник, десять українців, один з яких також входить до управлінської команди Бюро - заступник директора від української сторони. Ми маємо так званий відділ з програм співробітництва. Про діяльність кожного з напрямів співробітництва, про які я зазначав раніше, а саме, стале використання енергоресурсів, місцеве самоврядування та публічні послуги, охорона здоров’я та економічний розвиток, піклуються координатори проектів з відповідного напряму співробітництва. Також Бюро залучає адміністративний та фінансовий персонал. Нас небагато, але ми віддані своїй роботі. У нашому офісі панує хороша, тепла атмосфера. Думаю, наша спільна мета полягає у тому, щоб спробувати зробити відчутний внесок у розвиток чотирьох напрямів нашої діяльності.

ГУРТ: Яку кількість проектів Ви наразі впроваджуєте в Україні?

- Ми маємо цілу низку ініціатив, що демонструють постійний прогрес. Деякі проекти вже закриті, деякі тільки розпочались. В Україні діє близько 20 великих проектів, що спрямовані на чотири вищезазначені галузі співробітництва. Отже, у кожному напрямку впроваджується, зазвичай, три-чотири, іноді п’ять-шість проектів, що охоплюють різні аспекти.

ГУРТ: Як Ви обираєте, з ким працювати? Якими критеріями керуєтеся?

- У деяких випадках співпраця має історичне підґрунтя. Але якщо йдеться про нові напрямки, проекти, ми, зазвичай, маємо список критеріїв, які є частково загальними, а частково специфічними. Також складаємо список потенційних партнерських регіонів чи міст, залежно від цілей проекту. Потім ми чи наші консультанти їдуть до відібраних місць та, оцінюючи їх за нашими критеріями, роблять певні висновки. Головними критеріями є, звичайно, готовність до співробітництва з нами, а також наявність успішного досвіду співробітництва з нами чи з іншими міжнародними агенціями. Для деяких напрямів, серед наших вимог є також спроможність та готовність забезпечити співфінансування проектів. Але також існують дуже специфічні критерії. Зокрема, якщо йдеться про напрям енергоефективності, ми дізнаємось, чи місто підписувало так звану Угоду мерів. Це такий стратегічний документ, підписанти якого беруть на себе зобов’язання покращити умови для підвищення енергоефективності. Якщо ми бачимо, що місто вже взяло на себе такі зобов’язання, вже має план розвитку, - це добрий знак. У сфері електронного урядування нас цікавить те ж саме – якими є їхні плани: чи вони вже мають конкретний план дій, чи починають з нуля.

ГУРТ: Ви говорите «ми». Хто ці - «ми»? Хто вирішує, обирає? Як відбувається прийняття рішень?

- Зазвичай, все здійснюється спільно. Якщо йдеться про новий проект, то «ми» може означати уся команда нашого Бюро, яка несе повну відповідальність за управління та моніторинг, а також за ведення діалогу з органами влади. Також це може означати, скажімо, певну групу з реалізації проекту, якою може бути швейцарська організація, міжнародна організація, наприклад, ЮНІСЕФ, ВООЗ. Адже іноді ми надаємо цим організаціям кошти, і вони впроваджують проектну діяльність. Також це може бути й українська громадська організація.

ГУРТ: З якими основними труднощами Вам доводилось зіштовхуватися, співпрацюючи з українськими організаціями?

- Часто проблеми мають дещо специфічний характер - це залежить від проекту. Але основна трудність полягає у тому, що процес впровадження проектів часто триває дуже довго. Особливо у тому, що стосується покращення політик чи нормативно-правової бази. Ми розуміємо, що Україна – велика країна, і нічого не може змінитись за один день.

ГУРТ: Які плани має Ваше Бюро? Чи плануєте залишатись в Україні? І якими є, безпосередньо, Ваші плани?

- Щодо Бюро, можу навести лише деякі факти, оскільки я не маю конкретної відповіді на це питання. Перш за все, є закон, який у Швейцарії називається федеральним законом «Про співробітництво зі Східною Європою». Він створює правові засади для надання Швейцарією підтримки усім країнам Східної Європи та Центральної Азії. Отже, це основа нашої діяльності.

Цей закон відрізняється від закону, спрямованого на підтримку країн Африки, Азії, Латинської Америки. Адже ці закони приймаються на невизначений термін, у той час як закон «Про співробітництво зі Східною Європою» припиняє свою дію у травні 2017 року. Перш за все, ми сподіваємось, що дію цього закону буде продовжено, припустімо, ще на десять років. Якщо цього не станеться, ми почнемо поступово припиняти нашу діяльність не тільки в Україні, але й в усіх країнах Східної Європи.

Але я впевнений, що уряд Швейцарії вирішить продовжити дію цього закону. По-друге, якщо розглядати безпосередньо Україну, ми маємо спостерігати за динамікою розвитку країни. Зазвичай, країни, у яких покращується економічна ситуація, на певному етапі більше не потребують нашої підтримки. Україна ще не досягла такого рівня, отже, я гадаю, ми будемо продовжувати працювати тут ще декілька років. Ми готуємось розпочати нову Стратегію (основою нашої діяльності є Стратегія співробітництва, що, зазвичай, розрахована на чотири роки). Термін нинішньої стратегії спливає наприкінці 2014 року, і ми вже маємо розробляти нову. Розробивши її, ми чітко знатимемо, що саме маємо робити протягом наступних років.

Щодо мене, я приїхав до України, як я вже зазначав, у вересні 2011 року. Зазвичай, термін перебування на цій посаді становить чотири роки. Скоріш за все, я поїду з України у середині 2015 року, тобто через півтора роки.
 

Спілкувалась: Любов Єремічева
Фото: Ярина Почтаренко
Переклад: Валерія Омельченко

Читайте та створюйте матеріали в рамках місяця патріотизму на ГУРТі!