Про інструменти впливу громадян на політику, можливість та необхідність суспільних перетворень з точки зору історії становлення української державності ГУРТ, у рамках місяця політичної активності, поспілкувався з Ігорем Гиричем - істориком, старшим науковим співробітником Інституту української археографії та джерелознавства, дійсним членом УІТ та Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, членом-кореспондентом Української вільної Академії наук (США).

ГУРТ: Пане Ігоре, як Ви вважаєте, чи можливо бути аполітичною людиною в сучасному світі?

- Якщо людина вважає, що вона цивілізована та культурна, то, звичайно, аполітичною вона бути не може. Раніше Україна була, здебільшого, сільською, - більша частина населення проживала поза територією великих міст. У такій ситуації говорити про аполітичність було можливо. Як на мене, в сучасному світі навіть вживати цей термін не культурно, не comme il faut.

Проте сьогодні ми можемо спостерігати ситуацію, коли велика частина населення не цікавиться проблемами політичного життя, або цікавиться ними тільки під час так званих виборів.

ГУРТ. Яким чином політично активна людина може впливати на ситуацію в країні? За допомогою яких інструментів?

- Почнемо з того, що для можливості здійснення впливу, має існувати громадянське суспільство, якого наразі не існує. І нинішня ситуація з Майданом показує, що існує окремо влада, окремо - суспільство, і влада може спокійно існувати без суспільства. Якби у нас була цивілізована країна з розвиненим громадянським суспільством, безумовно, така ситуація виникнути не могла б: винні були б покарані на наступний день, а постраждалі не відчували б, що на їх заклик всім байдуже. В Україні таке суспільство тільки будується, хоча здавалось, що після подій 2004-го цей процес піде швидше. Проте, як показала пратика, трансформації відбуваються неймовірно повільно.

ГУРТ. З точки зору світової практики, які інструменти можливо застосовувати громадянину для суспільних перетворень?

- У першу чергу, це цивілізовані вибори. Це є відправною точкою і найлегшим способом впливу на ситуацію в країні. Але, в нашому випадку, в нецивілізованій країні, марно сподіватися на цивілізовані вибори. Тому суспільству вкрай необхідно виробити такі форми самоорганізації, які б автоматично призвели до суспільних перетворень. Об'єднання Майдан - це яскравий приклад такої суспільної самоорганізації. Але про зміни можна буде говорити лише тоді, коли створена широка мережа контактів та впливів - горизантальна та вертикальна - і задіяна та поінформована максимальна кількість людей, які, в міру своїх вмінь та зацікавлень, можуть допомогти спільній справі.

ГУРТ: Яку добу в історії людства, Вам як історику, найбільше нагадує сучасна Україна?

- Проводячи паралелі, чому в нас так, а в європейських країнах - інакше, слід пам'ятати, що в них так званий середній клас, буржуазне суспільство вийшло на арену суспільного життя дуже рано. У нас воно в зародковому стані залишалося фактично до 1918-го року. Якщо ми візьмемо Європу, Магдебурзьке право перші країни отримали ще в XII столітті, у нас же воно прийшло з розбудовою німецької громади (власне, лише німецькі громади його й отримували). Тому Україна й не була охоплена, скажімо, такою реформацією. Наближена до цієї, також і проблема літературної мови, процес становлення якої затягнувся в порівнянні з європейськими країнами. Ці й подібні проблеми розвитку призвели до того, що Україна й досі намагається наздогнати Європу й ті стадії, які світ пройшов уже давно.

Говорячи про схожість, сучасна Україна мені найбільше нагадує часи хмельниччини, коли землевласники, той самий Вишневецький, Збаразький - великі магнати, що мали земельну власність, намагались з позиції сили диктувати свої вимоги суспільству. І саме це призвело до величезного вибуху і величезної революції. Це була революція не просто низів, насправді це була революція третього класу, революція проти олігархів. Бо козацтво не було по суті бідним. Його, власне, очолювали ті землевласники. Вони хотіли в цій державі розділити владу між великими землевласниками. Так само як зараз, олігархи витрачали свої кошти в європейських країнах або на свої маєтки та розповсюджували владу серед своїх найближих родичів. Проте, в тогочасній Україні така ситуація була, деякою мірою, виправдана, адже переважало натуральне гоподарство, а суспільні стосунки визначалися рівнем розвитку економіки. Але коли такі стосунки існують в країні, що претендує на якусь модерність, європейськість, то це смішно-сумна ситуація. Зрештою, тоді це призвело до колосальної стагнації. При цьому стагнація спостерігалась як в тих регіонах, що потрапили під вплив Росії, так і в регіонах, що опинились під Річчю Посполитою, де Україна знаходилась в ситуації економічної депресії і до кінця 18 століття і цей регіон втратив будь-яку можливість до самоорганізації.

Безумовно, революція, в якомусь сенсі, - це погано, але досвід Нідерландів, Англії, Німецької рефомації показує, що країни після революцій ідуть вірним економічним і, що головне, - суспільним шляхом.

ГУРТ: На вашу думку, який найсміливіший прогноз сучасних подій в Україні?

-  Моя думка, іншого шляху, ніж в Європу, - не існує. Питання лише в тому, як довго триватиме цей шлях. Навіть ящо трапиться так, що Янукович виграє наступні вибори, хід історичних подій вже не змінити. Росія рано чи пізно змушена буде піти світовим шляхом, не дивлячись на те, що вона завжди пропагує свій власний російський шлях.

Попри всі негаразди, українське суспільство постає і майбутнє, з кожним днем, виглядає все позитивніше, адже підросло нове покоління, що не може жити за мірками й стандартами радянщини. Тому будемо сподіватись лише на краще!

Спілкувалась Аліна Кобенко

Читайте та коментуйте також: Місяць політичної активності на порталі ГУРТ: долучайтеся!