Бесік Шамугія, президент Асоціації грузинів України «ІБЕРІЕЛІ» та Всеукраїнського суспільного об’єднання «Георгія», лауреат міжнародної премії доктора Рекевега (Німеччина), кавалер орденів «За заслуги», «Честі», кандидат медичних наук розповів ГУРТу у форматі PRоГОну про діяльність організації, її культурні, освітні і благодійні заходи.
ГУРТ: Бесік Кукуріевич, не секрет, що грузини - одна із найдружніших націй в світі, яка була необхідність у створенні цих організацій?
Бесік Шамугія: Дійсно, грузини дуже згуртовані та підтримують одне одного за покликом душі, проте необхідно було ці ініціативи якось впорядкувати. Вже більше десяти років у Києві існує Асоціація грузинів України "ІБЕРІЕЛІ". А 22 травня 2010 року створено Всеукраїнське суспільне об’єднання «Георгія». Основне наше завдання - допомога та підтримка співвітчизників, які відірвані від Батьківщини. У нас нараховується 10 тис. членів. Ми ведемо облік, вивчаємо і аналізуємо ті труднощі, що притаманні інтеграції людини в чужому суспільстві і намагаємось їх, по можливості, вирішувати. Також ми докладаємо багато зусиль по популяризації грузинської культури в Україні.
ГУРТ: Грузинська культура та традиції достатньо відомі і популярні в Україні, а особливо кухня, свята, пісні - всього не перелічиш, які нові проекти Ви організовуєте?
Бесік Шамугія: У нас багато традиційних заходів. Це курси грузинської мови, танцю, співу, видаємо журнал. З останнього, наприклад, - IX Фестиваль Нового Грузинського Кіно в кінотеатрі «Жовтень», який проходив за фінансової підтримки Міністерств культури України і Грузії, Посольства Грузії в Україні та Національного кінематографічного центру Грузії. Всі традиційно знають про фільм «Міміно», але це вже класика. Все змінюється і в Грузії з’явились нові цікаві кінематографісти, які знімають фільми про сучасну Грузію. Ми намагаємось познайомити з ними як українців, так і грузинів, які проживають в Україні. В програмі фестивалю було дев'ять стрічок- від документально- біографічних до художніх. На захід завітало багато людей, яким цікаве грузинське мистецтво і, мені здається, що захід сподобався.А з нового - це святкування Дня грузинської столиці – Тбілісоба, який цього року відбувся 12 жовтня в історичному центрі Києва за підтримки посольства Грузії в Україні. Це одне із найяскравіших і найулюбленіших свят жителів Грузії, який почали святкувати з жовтня 1979 року і тепер грузини України мають змогу його відсвяткувати в Києві. Ми розважали відвідувачів грузинськими танцями та музикою у виконанні ансамблю Іберіелі, провели виставку київської художниці Майї Двалішвілі, відбулись грузинські літературні читання та концерт вокального ансамблю Gordela. Крім того, ми провели майстер-класи з грузинських народних танців, вікторину "Я люблю Грузію", приз якої - тижневе проживання у готелі New Gudauri на гірськолижному курорті Гудаурі.
ГУРТ: Не всім відомо, що кожного року грузини України святкують день пам’яті відомого грузинського поета Давида Гурамішвілі...
Бесік Шамугія: Дійсно, проте всі грузини святкують цей день, не тільки в Україні. У 1969 році було відкрито Миргородський літературно-меморіальний музей, присвячений його творчості. Похований Давид Гурамішвілі у серпні 1792р. у Миргороді. Тому щорічно у серпні ми приїжджаємо до Миргороду задля святкування дня пам’яті цього видатного грузинського поета. Члени нашої організації беруть всі організаційні питання на себе.
Доля привела Давида Гурамішвілі на українську землю не з його волі, але талант розкрився саме на Полтавщині. Народившись у Грузії, Давид Гурамішвілі брав участь у багатьох війнах, які велись на території Грузії. Після поразки царя Вахтанга, він був змушений тікати до Російської імперії. Після смерті Вахтанга в 1737 році, членам його оточення надали російське підданство. Гурамішвілі був зарахований рядовим грузинського гусарського полку; також йому були подаровані земля і маєток у Миргороді. Там він приділяв значну увагу господарству (зокрема, навчив українських селян користуватися поширеними в Грузії водяними млинами) і приступив до складання «Давітіані» - величезного циклу автобіографічної лірики, яка була опублікована у Грузії в 1870 році. У віршах Гурамішвілі висловлюється тривога за долю батьківщини та відчувається надія на відродження Грузії. Відмовившись від східного впливу, він помітно наблизив поетичну мову до розмовної. У Миргороді він прожив все життя і більше ніколи не відвідав рідної Грузії, але зберіг свою любов до Батьківщини. Ось тому ми намагаємось всіма заходами підтримати зв'язок грузин з рідною землею.
ГУРТ: Розкажіть, будь ласка, про освітній проект «Місія студент».
Бесік Шамугія: Це дуже цікавий проект. Понад 200 школярів з Грузії взяли участь у кастингах інтелектуального телешоу «Місія студент. Хто хоче вчитися в Україні?». Відбір учасників відбувався у двох найбільших містах країни - Кутаїсі та Тбілісі. У період кастингів учні 11-12 класів проходили тести на загальні знання, логіку та ерудицію, спілкувалися з кастинг-групою на співбесіді, а також демонстрували своє вміння працювати на камеру. Було обрано 40 школярів, а переможець лише один, саме він і буде навчатись в Україні. Дуже сумно, що є лише один переможець, адже всі діти, які брали участь у кастингах, надзвичайно розумні. В Грузії, до речі, багато охочих навчатись в українських навчальних закладах.
ГУРТ: Ви також навчались в Україні?
Бесік Шамугія: Так, навчатись в Україні - це для грузин стало популярним здавна. А насправді, я залишився навчатись у Києві після проходження строкової військової служби. Закінчив Київський медичний інститут ім.О.О. Богомольця і зараз працюю лікарем.
Підготувала Оксана Зайцева
Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.
Коментарі
Дуже дякую за цікаву стяттю.
Дуже хотілося би дізнатися, яке місце у всьому описаному посідає українська мова та яка її перспектива у грузинському світі.
І навпаки - хто з українців вивчає грузинську мову та культуру.
Тобто, яке існує міжнародне співробітництво окрім "Місія студент" і наскільки воно може обходитися без російської "зв'язної ланки".
Для мене українська мова посідає друге місце у священному спискові рідних мені мов. Аве українська, геть язик! Я за Батьківщину та Свободу! Ось така спонтанна відповідь, а заодно й сповідь, на ваш коментар.