Напередодні Нового року та Різдва багато хто з нас перебуває в очікуванні дива та змін на краще.  Павло Сахно – людина, яка не побоялася кардинально змінити своє життя, облишити престижну професію та займатися улюбленою справою, яка перетворилася на його нову професію та стиль життя. Тепер він відомий не як професійний юрист, а як вмілий майстер гончарної справи Павло Сахно. Про це все - у святковому PRоГОні.

ПОЧУТИ НАЙЦІКАВІШІ ФРАГМЕНТИ РОЗМОВИ МОЖНА У АУДІО-ПОДКАСТІ:

Alternative content

скачати на Cpod.Co

ГУРТ: Павле, як Ви прийшли до гончарства? Що вас спонукало змінювати життя і займатись саме цим?

- Традиційним українським гончарством я займаюсь останні три роки. Сталось це випадково. Я все життя чимось займався, що тільки не робив - щось подобалось, щось ні. Та особливо увагу не звертав на свої вподобання. Одного разу почув слово «гончар». І і відчув, що це «моє» та й з прізвищем моїм звучить добре - гончар Павло Сахно. Почав шукати – де знайти гончарну майстерню. І потрапив до гончарної майстерні Івана Панкова в місті Луцьку. Я поїхав до Луцька, щоб спробувати - справжня майстерня, глина, коло… Все це справило на мене неабияке враження. І з того часу мене захопило. Спочатку це було хобі, та поступово почало переростати в стиль мого життя. Всі родичі, друзі, знайомі отримували від мене гончарні вироби. І я став думати, як можна рухатись далі, розвиватись в цьому напрямку і виходити на ярмарки…

Освіта моя з керамікою ніяк не пов’язана. В Києві я закінчив Академію муніципального управління, юрист за фахом. Сім років працював в Посольстві США, останні 1,5 роки як я звільнився з Посольства, займаюсь суто гончарством. В мене є власна майстерня, де є печі, гончарне коло, є учні.

ГУРТ: Кажуть, що у виробах, зроблених руками, відчувається енергетика людини, яка це робила. Як для Вас це?

- Так, все вірно. Емоції, почуття, настрій людини-гончаря, яка робила той чи інший виріб, має великий вплив. Буває виріб кривенький, але люди приходять його дивляться, цікавляться, купують відразу. Кажуть, що подобається. А все чому? Тому, що туди майстром було стільки вкладено! Завжди є бажання зробити гончарний виріб рівнесеньким. Але певні технічні недоробки, часом, роблять його кривесеньким. Але ти над ним так працював! Іноді з майстерні ти просто виповзаєш. Не стільки через втому, а просто тому, що ти віддався справі повністю.

Багато книжок написано про глину. Знаю, що дітям радять працювати з бджолиним воском. Бджола працює, вона вкладає свою працю, щоб зробити мед, зробити цей віск. Це теплий матеріал. Глина - холодний матеріал і людина віддає свою енергетику, щоб зробити виріб. Так здається, що крутити гончарне коло просто, насправді це не так. Коли ти їдеш десь у транспорті, хтось тобі наступив на ногу, чи хтось тобі щось сказав, в тебе вже є свої емоції: гарні, негарні (в кожного різні). Якщо ти зарядився негативною енергією, коли їхав до майстерні і сідаєш за коло, у тебе нічого не виходить. Ти приходиш в майстерню з цими емоціями, вимішуєш глину, думаєш про те, що сьогодні сталося, сідаєш на гончарне коло, і я кажу вам з власного досвіду – нічого не виходить. Навіть досвідчений гончар може робити маленькі чарочки, але нічого не виходить, хоча до цього він міг скрутити величезні макітри. Тоді ти злазиш з гончарного кола, робиш каву, заспокоюєшся. І потім ти можеш працювати. Якщо ти будеш займатися гончарством лише заради грошей, так само не буде нічого виходити. Тому що гончарів зараз стає все більше і більше, та і робіт кращих стає більше. Є на кого рівнятися, є на кого дивитися. У всіх різна енергетика, у всіх різні речі, різні роботи. До мене іноді приходять працювати студенти. Вони не просто приходять практику і навчаються, для них тут є можливість творчої реалізації.

ГУРТ: А чи можуть всі бажаючі повчитися у Вас?

- Так. Але для цього є дві умови. Перше, що я запитую: «Для чого це вам треба?» Людина каже: «Хочу бути гончаром». Тоді ми навчаємо безкоштовно. Але в майстерню необхідно прийти на 8 годин, на повний робочий день. Починаєте місити глину, крутити коло, лощити, замивати, перекладати з місця на місце... 8 годин вам вистачить, щоб осягнути що таке гончарство. Всі кроки входять у 8 годин. З іншого боку, і нам глину замісите і залощите. Це корисна допомога для нас. Навчити - будь ласка! Сподобалось – робіть, купуйте гончарне коло! Подалі ми працюємо в телефонному режимі. Є у мене такі. Зараз вже самостійні майстри, які сіли вперше на гончарне коло тут, в нашій майстерні. І на ярмарки виходять, і шанувальники в них є. І це приємно. А є люди, які хочуть приїхати з родиною, друзями, одіти сорочку, посидіти за гончарним колом, пожартувати, пофотографуватися. Такі послуги ми вже надаємо платно.

Також проводимо майстер-класи в дитячих будинках, для дітей-сиріт на благодійній основі. Як на мене, з дітьми працювати найцікавіше. І тут ми не лише віддаємо, але і отримуємо. Ось, завдяки дітям і майстер-класам з ними я швидше навчився центрувати глину, адже за один майстер-клас доводиться робити по 20-30 горщиків! Дітям гончарство дуже подобається! І їхні вихователі дуже задоволені.

ГУРТ: Павле, колись, за народною традицією, гончарів наділяли надприродними властивостями. Чи дійсно гончарі – люди з особливим відчуттям світу?

- Якщо взяти етимологію слова «гончар», то походить воно від двох слів – «гон» і «чар», що буквально означає «гнати чари». Хоча, насправді, тлумачень є багато. Ще одне - «горн» - це «вогонь». Гончар - це перша професія, де було приборкано вогонь. Не було гончарів, не було б і ковалів. У Всесвіті панує 4 стихії: Земля, Вода, Повітря і Вогонь. Кажуть, що є п’ята стихія – то гончар, який все це в собі поєднує.
З вогнем не все так просто. Щоб глиняні вироби вийшли, треба піддати їх відповідній температурі. Випалювати треба поступово, технологічно. Технологія, за якою ми зараз випалюємо вироби в муфільній печі, залишаються незмінною протягом тисячі років. Взагалі, у давні часи вогонь мав сакральне значення. І гончар, який знав, як обходитися з вогнем, користувався повагою та шаною. Тому що посуд на той час був найдорожчий. В справжньому горщику можна приготувати їсти.

ГУРТ: Ви зараз у вишиванці і говорите українською, хоча самі з Одеси. Свідомо перейшли на українську?

- Так це питання завжди ставлять мені, і я завжди по-різному відповідаю . Я сам з Одеси, там виріс, навчався, з батьками зараз спілкуюсь російською, але мамі більше подобається, коли я говорю українською, бо це щось нове, адже життя постійно змінюється.

Хоча мої прадіди походять з Чернігівської області, коріння в мене суто українське – прізвище Сахно, і сорочка мені більше подобається.

ГУРТ: Чи можете назвати себе професіоналом, гончарним майстром?

- Майстром поки що ні. Є майстри, за якими тягнуться. Але я талановитий фахівець. Мені це подобається, я отримую від своєї справи задоволення. І я знаю, що можу рухатися далі, як в майстерності, так і в бізнесі. Гончарство - це творчість. Але цю «творчість» можна робити технологічно, робити форми, відливати їх, ставити їх на потік. Можна робити магнітики, зроблені в Україні, підтримайте українського виробника, за ціною тих самих китайських. Ми робимо «зозулиці», які ми раніше ліпили, зараз у нас вже є форми і ця форма так само традиційна.

ГУРТ: Як розрізнити, що це вироби хорошої якості? Скільки коштує глечик?

- Наша «зозулиця» по собівартості виходить до 6 гривень, китайська «зозулиця» - по 3 гривні. Людина яка продає, яка не є виробником поїде купить китайську за три гривні і продасть за 15-20 гривень, ніж візьме в мене за 6 і буде продавати за 15-20.

ГУРТ: А реалізацією ви самі займаєтесь?

- Реалізацією ми самі займаємось і замовники в нас є. Просто є крамниці з повністю українським виробництвом, підтримують українського виробника. Ми так само намагаємось зробити дешевше, в людини є вибір хочеш купувати китайське - купуй китайське, хочеш українське - купуй українське. Зараз люди жаліються на якість кераміки, окроп налили - тріснуло. Дивіться на клеймо: є клеймо майстерні чи нема, є підпис майстра чи нема підпису. І не хвилюйтесь, ставте питання звідки глина і чи є у вас сертифікати. Коли щось тріснуло я запитую, де купували, щоб я знав де роблять погані речі і продають. Тому що людина вже не хоче вдруге у тебе купувати. Ми заради цього зареєструвались, тому що ми даємо гарантію якості на півроку на наші вироби, що вони не тріскаються і не лопаються. Були й недоліки, ми тоді людям повертали гроші.

ГУРТ: Багато часу проводите в майстерні?

- По-різному. Можу і до 15-17 годин на день. Я як власник майстерні один день на тиждень дозволяю всім зробити вихідний, а сам залишаюсь в майстерні. Я можу не працювати в цей день: можу просто ходити по майстерні, щось переставляти з місця на місце, можу щось тримати, зробити якесь прибирання… Але весь цей час я дихаю глиною, вдихаю її чари і отримую наснагу жити, творити і бути щасливим.

ВІДЕО-ЕКСКУРСІЯ МАЙСТЕРНЕЮ:

Спілкувались: Тетяна Гончарук та Любов Єремічева
Фото із приватного архіву Павла Сахна

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.