Їх легко можна пізнати на вулиці міста - яскраве, незвичайне вбрання, пісні, посмішки на обличчях. Їх називають у народі крішнаїтами, хоча більш правильна назва - вайшнави. За свідченнями Вікіпедії, Міжнародне Товариство Свідомості Крішни (МТСК) (англ. International Society for Krishna Consciousness (ISKCON), буквально — Міжнародне товариство для усвідомлення Крішни) або просто Рух Харе Крішна — засноване в 1966 році в Нью-Йорку А. Ч.Бгактіведанта Свамі Прабгупадою. Нині воно має представництва по всьому світі, а також і в Україні. Про цінності та суспільну діяльність руху ГУРТ, у форматі  PRоГОну, поспілкувався із його лідером в Україні Ачйутою Прійєю прабху.

Слухайте найцікавіші моменти розмови:

Alternative content

скачати на Cpod.Co

У подкасті:

Із 35 секунди: про історію заснування Товариства Свідомості Крішни в Україні
Із 2-20 хв. : про те, як сприймає українське суспільство зовнішню екзотичність послідовників Товариства
Із 4-26 хв.: про благодійну діяльність руху
Із 6.00 хв.: про повагу до різноманіття та співпрацю з іншими релігіями та культурами.

ГУРТ: Ачйута Прійа прабху, розкажіть, будь ласка, чому Ви свідомо обрали культуру, не властиву для нашої країни? Адже більшість населення вважають себе православними.

- Якщо бути точним, я не народився у православній родині, мої батьки, мої бабусі і дідусі були комуністами на керуючих посадах, я був комсомольцем. Ми всі виховувалися в той час цілком визначено, не релігійно. Але приблизно 35 років тому, в кінці 70-х, я почав цікавитися абсолютною істиною. Я художник за освітою, захоплювався живописом, планував для себе життя художника, хотів присвятити себе повністю творчості. Для мене творчість не була мистецтвом заради мистецтва, мене це цікавило як спосіб вираження себе, спроба знайти єдину основу всього сущого в цьому світі, те, що об’єднує все, що стоїть за всім. Суто інтуїтивний такий пошук. Поступово я почав читати різні філософські джерела, писання, почав займатися йогою, захоплювався класичною музикою. Це все мене наштовхнуло на розуміння того, що є абсолютна істина, є Бог, так я прийшов до Товариства Свідомості Крішни. Я зрозумів, що Індія - це колиска культури та релігії, я побачив, що у ведичних писаннях є все те, що я бачив всюди. Я побачив, що в них є культура, яка охоплює всі сфери життя у найбільш консентрованій формі. Я зрозумів, що це не сектантський шлях, адже розумію та поважаю всі релігійні шляхи.

ГУРТ: Міжнародне Товариство Свідомості Крішни має представництва по всьому світу. Як розпочався цей рух в Україні?

- На початку 70-х років духовний учитель Шріла Прабгупада прибув в СРСР, у Москву. Він там пробув біля чотирьох днів. Так сталося, що він передав це знання всього лише одному послідовнику і таким чином рух Свідомості Крішни почав розповсюджуватися в СРСР, звісно, це все було підпільно, нелегально. Безумовно, це переслідувалося як будь-яке інакодумство. Тим не менше, ми бачимо, що немає перепон, якщо щось має статися. З того часу багато води стекло, ми знаємо, що відбулася перебудова, стіна зруйнована, ми отримали можливість вільно практикувати ту релігію, яку ми бажаємо, що нам завжди гарантувала Конституція і що раніше ніколи не дотримувалося. Зараз ми офіційно прийняті в Україні, як, практично, і в усіх містах і країнах світу.

_{^{Фото: vedic-culture.in.ua. Храм Крішни у Києві}}

ГУРТ: Послідовників Вашої традиції можна легко впізнати на вулиці - незвичайний одяг, незвичні пісні та музичні інструменти... Чи не зустрічаєте Ви несприйняття або спротиву з боку оточуючих?

- Так, зовні ми можемо здатися екстравагантними, так, це незвичний одяг, але одяг чи зачіски не є невід’ємним чи обов’язковим атрибутом нашої релігії…Оскільки релігія насправді - це не зовнішнє,  це трансформація серця, перетворення серця, це те, що відбувається глибоко в нас, це зміна цінностей на більш високі, цінності рівня любові. Але суспільство, ви знаєте, нормально реагує. Я зіштовхнувся із тим, що люди поважають, якщо хтось у щось вірить. Люди не терплять лицемірства, фальші, але зовнішню екзотичність вони терплять і їм навіть подобається. Зрештою, коли у наш час основний колір одягу чорний чи сірий, досить радісно дивитися на прекрасні сарі, у які одягнуті жінки, чи на дхоті, у які одягнені чоловіки. Але це не означає, що ми ходимо кожен день і на роботу в такому одязі, ми практичні. Більша частина нашої спільноти живе у сім’ях, виховує дітей і ходить на роботу. Ми звичайні прості громадяни України. Ми частина цього народу, ми і є цей народ. Разом із тим, у нас є свої переконання, які ми нікому не нав’язуємо і які ми маємо право сповідуати - те, що відбувається у нашому серці насправді.

ГУРТ: Я помітила, що Ви піклуєтесь про віруючих у храмі. Сторонньому відвідувачу, який може побачити такі дії, навряд чи очевидно, що Ви є тут насправді лідером громади. Я так розумію, що цінність служіння є однією з ключових для Вас?

- Роль слуги - це наша вічна початкова роль як душі. Навіть якщо думаємо, що ми володарі, в будь-якому випадку ми комусь служимо. Це наша невід’ємна властивість. Ми служимо своїй сім’ї, ми служимо на роботі, ми служимо навіть своїм домашнім тваринам. Чому ми тоді не можемо відкрито служити віруючим? Насправді, зовнішнє адміністративне становище якесь - лідер чи не лідер, не гарантує високого духовного положення. Але ми пов’язуємо своє просування в духовному житті з тим, наскільки смиренним слугою ми стали, оскільки ця роль вічна. Сьогодні ми можемо бути на соціальній верхівці  -  багатими, визнаними у суспільстві, а завтра можемо стати жебраками. Такий цей світ. Щастя, яке ми відчуваємо у цьому світі, як пишуть ведичні писання, подібне крапі води, що тремтить на пелюстці лотосу, краплі, яка тремтить і готова ось-ось скотитися вниз, у річку. Тому ми не ототожнюємо своє щастя із зовнішнім положенням, але ототожнюємо його з положенням слуги. З матеріальної точки зору, положення слуги абсолютно не вигідне, ніхто не прагне стати слугою, це вважається чимось принизливим, рабським. Насправді, коли ми служимо через любов, це піднімає.

ГУРТ: Розкажіть про Вашу благодійну діяльність? На кого вона спрямована? З ким співпрацюєте у цьому напрямку?

- Ми здійснюємо нашу благодійну діяльність в рамках програми “Їжа життя”, роздаємо їжу тим, хто опинився за межею бідності. Часто це люди, які віддали своє життя корисній діяльності на благо нашої країни, але через певні обставини виявилися безпомічними на старість, також допомагаємо багатодітним сім’ям. Ми знаходимо цих людей через місцеві адміністрації, які надають нам списки. Нам все одно хто ці люди - крішнаїти, християни чи іудеї чи взагалі невіруючі. Ми служимо цим людям і у такий спосіб служимо Богу. Питання полягає не тільки в тому, щоб нагодувати людину, наповнити її шлунок, але найважливіше, щоб людина відчула, що до неї небайдуже, що хтось її любить, комусь вона потрібна. Адже найстрашніший голод - голод любові.

Виступ під час круглого столу "Різноманіття як ресурс для розвитку громади", організованого ГУРТом: 

ГУРТ: Чи співпрацюєте з іншими релігійними течіями? Чи вдається знайти спільну мову серед різноманіття?

- У нас достатньо часто бувають зустрічі з представниками інших релігій. Найголовніше, щоб віруючі різних конфесій розуміли і поважали одне-одного, щоб не було ворогування. Всі релігійні люди зайняті певною хорошою діяльністю і ця діяльність не заважає одна іншій. Найголовніше, щоб ми навчилися поважати, не дивлячись на таке багатоманіття, щоб розуміли, що ми частина цілого. Так само як квіти в букеті, кожна квітка має свій колір і форму. Але тим не менше, всі ці квіти - великі і малі, яскраві і скромні складають прекрасний букет і взаємозбагачують одне одного. Так само і ми маємо розуміти, що в цьому світі є місце різноманіттю, ми всі різні і будемо різні, разом з тим, є те, що об’єднує всіх нас і немає причин для ворогування, для ревнощів у ставленні один до одного. І це найголовніша співпраця. Я б сказав - спробувати зрозуміти інших.

ГУРТ: Ви багато говорите про ціннісний вимір. Але чи є тоді сенс у зовнішній активності?

- Ми намагаємось змінити світ не просто зовнішніми мірами. Ми прагнемо змінити світ, змінюючи свідомість людей. Ми не намагаємось відірвати людей від їх діяльності, ми хочемо змінити їх серце. Якщо людина вирощує хліб, нехай вирощує, якщо будує будинки, нехай будує, якщо виховує дітей, нехай виховує, якщо стоїть на кухні, нехай готує, просто нехай робить це з любов’ю.

ГУРТ: Якими цінностями має жити Україна, на Вашу думку, - європейськими, східними, власними?

- Ми стараємося бути далекими від політики. Ми дуже аполітичні. Політичні тренди змінюються і ми не можемо танцювати на догоду політикам. У давні часи брахмани, священнослужителі в Індії утримувалися від політики. Правив той цар чи інший - це справа світу. Ми намагаємось робити те ж саме - служити суспільству. Ми дозволяємо нашим послідовникам самим обирати за кого голосувати, в якій партії вони хочуть бути - свобода вибору, ми у це не втручаємося.

ГУРТ: Де можна дізнатися про ведичну культуру з точки зору філософії, культури, медицини, кулінарії тощо?

- У нас є Київська духовна академія Свідомості Крішни. У ній ми навчаємо людей різним аспектам ведичного знання, ведичній космології, гармонійному влаштуванню свого житла - васту, ведичній медицині - аюрведі, науці про душу, також теорії гармонійних відносин у соціумі та сім’ї, яка є базовою частинкою соціуму. Кожна людина може навчатися у цій академії, для цього не обов’язково навіть бути крішнаїтом. Також у нас проходять яскраві фестивалі, по неділях, із 13.00 години, ми запрошуємо всіх бажаючих. У програмі фестивалю: лекція на тему ведичних писань, кіртан - релігійне співання, а також недільні зустрічі, знайомства. У нас багато чого цікавого відбувається. Ласкаво просимо.

Спілкувалася Любов Єремічева
Фото: Ярина Почтаренко

Читайте також за темою:

• Джаміля Санюк: «Завдяки загальнолюдським цінностям знаходимо точки дотику»
  
• Брат Сергій Синовіцький: “Греко-католики - відкриті для всіх!”
  
  

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.