Що може зробити громадська організація, до команди якої входить 8 працівників і волонтер Корпусу Миру та річний бюджет якої, для прикладу, за 2012 рік склав понад 200 000 $? Про це ГУРТ дізнавався в форматі PRоГОну в Олега Левченка, виконавчого директора ГО «Подільська Агенція регіонального розвитку».

Інформаційна довідка. Олег Левченко – виконавчий директор ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». Громадську діяльність розпочав ще студентом у Чернівцях, долучившись до однієї з акцій Буковинської філії  національного центру «Україна-Кроно». У 2003 році почав працювати у молодіжній організації «Громадська ініціатива» у м. Жмеринка. З 2004 – член  організації «Опора».

ГУРТ: Нещодавно на порталі ГУРТ була опублікована стаття Орисі Луцевич, в якій йде мова про те, як закінчити революцію… Чи відчуваєте свою приналежність до Помаранчевої революції?
І приналежність і відповідальність. Все, що було створено тоді – важливо. Проте настільки ж важливим є і те, що було зроблено після саме тих «майданівських» подій. Багато хто говорив, що важливо не лише змінити ситуацію, зробити вибір, а зробити цей вибір постійною дією. Але ніхто не захотів брати на себе цю відповідальність. Це саме післядія, після «помаранчева дія». Змінилися всі. Змінилися люди, які були по одну сторону барикади. Проте не всі вони захотіли закочувати рукави і щось будувати. Здавалося, що щастя вже настало, і далі нічого не потрібно робити, далі нехай розбираються вони – розумні, мудрі. Так і сталося. Зараз маємо те, що маємо.

ГУРТ: Як Ви розпочали свою діяльність у «Подільській агенції регіонального розвитку»?
Перед «Подільською агенцією регіонального розвитку» мав досвід роботи в декількох молодіжних громадських організаціях. Проте у певний момент досягаєш віку, коли відповідно до закону ти не вважаєшся молоддю і, якщо хочеш продовжувати працювати у тому ж напрямі, потрібно змінювати формат. І ми з колегами перейшли у формат великої і не завжди досяжної теми – розвиток громад, розвиток територій. Із власного досвіду знаю, що об’єми поточної роботи не дозволяють державному службовцеві зосередитись над  проектами, пов’язаними з моделюванням, програмуванням та розвитком територій.  Навіть якщо такі спеціалісти і є, то їх важко утримати - у них потрібно завжди інвестувати. Ми вирішили заповнити цю нішу.

Було б ідеально, якби ми займалися виключно місцевим розвитком. На жаль, у державі не врегульована система взаємодії громадських організацій та органів влади, немає чіткого законодавства про систему регіонального розвитку. Тому часто в регіонах доводиться працювати над усім – СНІДом, безробіттям тощо. На щастя, ми доросли до того, що займаємось тим, що цікавить і приносить результати, у чому можемо бути, якщо не першими, то принаймні, у першій десятці.

Частина ініціатив, спрямована на покращення роботи сільських громад, – це проекти у сфері енергоефективності,  потенціалу громади, певні краєзнавчі та культурні проекти. Інший напрям, який зараз є пріоритетним, – це електронне самоврядування. Ми повинні зрозуміти, що процес, коли громадськість спілкуватиметься з владою через електронні засоби, - невідворотний. Для того щоб цей інструмент запрацював, важливо вже сьогодні популяризувати електронне самоврядування та участь громадськості в цих процесах і формувати партнерство між громадськими організаціями та муніципальними органами влади. Окрім того, намагаємось реалізовувати невеликі проекти, зокрема працюємо над програмою соціальної відповідальності. Наразі ще не вистачає деяких знань, але це галузь, в якій плануємо працювати і надалі.

ГУРТ: Як взаємодієте з бізнесом?
Один із наших корпоративних партнерів виділив кошти для створення робочих місць, ми адмініструємо цей конкурс з його корпоративними утвореннями для створення програм соціальної відповідальності. Співпрацювали у цьому напрямі з декількома компаніями. Думаю, що власне громадські організації можуть виконувати функцію соціального інжинірингу - надавати послуги корпораціям, сприяти впровадженню їхніх програм.

ГУРТ: Як складаються стосунки з владою?
Ми підписали Угоду про партнерство з Вінницькою міською радою. Формалізовані відносини дають чітке розуміння, хто за що відповідальнмий. Наша стратегія не просити щось у влади, а навпаки - пропонувати щось конкретне та цікаве, де ми можемо відповідати за результат, і за що владі не треба буде платити. Ми ділимося політичним капіталом з радістю, але навзамін отримуємо ті ресурси, які самі здобуваємо, та соціальний капітал, який лишається в нас. Тобто соціальне лишаємо собі, а політичне віддаємо їм, тоді не виникає конфлікту. Так було і з підготовкою стратегічного плану Вінницької області. Звичайно, він не дієвий на 100%, але є одним із кращих у країні. За останній рік нам вдалося залучили 600 000 грн. із міського виконкому на закупівлю послуг з програмування та обладнання в рамках проекту електронного самоврядування. Міська влада має відчути у цьому конкретні речі, що ми зробили.

ГУРТ: Ваша організація залучає до своєї діяльності волонтерів?
Важлива частина життя нашої організації - це наші іноземні волонтери. Зараз у нашій Агенції працює вже другий волонтер Корпусу Миру, майже рік пробув канадський волонтер від Канадського Уряду, працювало 4 польських волонтери в рамках Європейської волонтерської служби, зараз очікуємо  наступних двох волонтерів. Для нас волонтери важливі не тільки тому, що вони працюють для досягнення цілей Агенції, а й тому, що це можливість познайомитися з іншою країною, її досвідом, не залишаючи робочого місця. Ми були здивовані роботою нашого німецького волонтера, який о 18:00 закінчував роботу, а о 8:00 розпочинав робочий день, брав дві додаткові перерви по 15 хв. і обідню перерву тривалістю 30 хв. Для нас це було колосальним уроком щодо підходу до роботи. Ми були дуже здивовані. Навіть переглянули нашу політику роботи після цього. Ми намагаємось стати комфортною організацією для цих людей, які готові вкладати свій час.

ГУРТ: Про успіх проектів, реалізованих у с. Северинівці, та про досягнуті результати в певних колах розповідають легенди. У чому ж таємниця успіху?
Жодних таємниць! На одному семінарі до нас підійшов сільський голова і сказав, що йому цікаво з нами співпрацювати – мовляв, маємо таке і таке, потрібна допомога. Ми зробили кроки назустріч. Проте багато зробили й самі жителі. Наприклад, організували толоку та з розваленого цеху з ремонту сільськогосподарської техніки зробили спортзал. Зізнаюсь, що там не все ідеально - попереду чимало проблем і багато роботи. Проте є загальне бачення, куди потрібно йти. У багатьох людей в селі є чітке уявлення, що можна зробити. Важливим є і те, що село «живе».

Уявіть собі, що в сільській ФАП тільки 10% електроенергії беруть з мережі, решта обігрівається за рахунок тепла землі. Опалення в спортзалі за рахунок вітру – також діє. Проте ми ніколи не прагнули вирішити всі існуючі проблеми громади з енергоефективності. Це радше, майданчик можливих і неможливих технологій. 

Сьогодні у громаді народжуваність більша, ніж смертність. Щороку тут організовують два великих свята - Івана Купала і Водохреща. У минулому році участь у святі Івана Купала взяло 6000 людей, а загальна кількість жителів села – 2200 осіб. Громада сама «заманює» людей. Люди будують нові будинки, переїжджають туди жити. Це справжній доказ того, що можна спільними зусиллями громади «підняти» село.

ГУРТ: Звідки берете гроші на свою діяльність?
Річний бюджет організації у 2012 році склав приблизно 200 000$. Надходження різні: це і донорські, і окремі пожертви. Ми звертаємось до підприємців за допомогою для реалізації певних проектів. Проте визначили для себе мету на 2013 рік (в розрізі фінансів) - 30% від загального бюджету на утримання організації перевести на самоокупні – надання власних послуг. Плануємо, що через 3 роки вийдемо на 100% самофінансування. В сьогоднішніх умовах важко утримувати новий штат тільки за рахунок донорських коштів, тому що донори зацікавлені в результатах проектної діяльності, але не інституційної. Одиниці готові інвестувати в нерухомість, в ремонт, у техніку. Якщо організація має хоча б довготермінову оренду - це вже запорука, що вона буде функціонувати. Це дає можливість бути більш стабільними, стійкими та надавати власні послуги в рамках проектної діяльності: проекційне обладнання, зал для проведення тренінгів, інше обладнання, поліграфію тощо. Фактично, ти можеш сам себе забезпечувати. Тобто, для донора ти можеш виконати більше якісної роботи за менші гроші.

ГУРТ: Які уроки Ви засвоїли, працюючи в громадській організації?
Інколи виникають ситуації, коли ти не до кінця розумієш, що від тебе очікують або просто не розуміють. Зазвичай, це стосувалось проектів, де було багато партнерів. Виникало відчуття , що між собою конкуруємо за кошти, послуги тощо. Доводилося більше енергії витрачати на комунікацію в коаліції, ніж на виконання самого проекту безпосередньо. Другий урок засвоїли, коли розпочали працювати в сільській громаді. Ми асоціювали себе з місіонерами. Думали, що будемо людям дещо розказувати, і нас будуть всі слухати. Проте минув рік, а люди не розуміли, що ми насправді хочемо. І допоки ми не показали, як наші слова працюють на практиці, допоки ми не переклали на них відповідальність за їхнє життя – результату не було.

ГУРТ: Ваша оцінка стану громадського сектору України сьогодні?
З 1996 року в Україні з’явилася ціла каста професійних громадських організацій. Всі ці об’єднання  змогли реалізувати багато цікавих та необхідних проектів. Проте чітко видно розмежування між організаціями столичного, регіонального та локального рівнів. На мою думку, київські організації близькі до національних проблем, у них глобальне бачення, «великий мікроскоп», але руки в багатьох до цього часто не дотягуються. Приходячи у теплий офіс і маючи велику грантову програму (наприклад), ти не думаєш про те, як треба виживати.

Якщо ж розглянути нашу організацію (регіональний рівень – ред.), то 8 штатних працівників – це великий бюджет щомісяця. Можна або стояти на голові і вигадувати щось, або робити якісь непопулярні речі, працюючи на політичну партію, а можна шукати роботу саме в цьому секторі і заробляти. Аналогічна ситуація в організаціях локального рівня: є ініціатива, є потреба, але немає ні ресурсу, ні навиків, ні можливостей. Тоді, коли організації регіонального рівня змушені робити щось, щоб бути конкуренто спроможними, у столичних організацій інша проблема – вони далеко від людей.

Ще одна проблема - багато організацій є організаціями організацій, а не організаціями для людей. У Вінницькій області є багато гарних організацій, але таких, які працюють з людьми – не багато. Вони пишуть гарні проекти, але відірвані від людей. Є відчуття внутрішньої конкуренції, є амбіції, хочеться бути найкращими. Гарні гравці, а спільного бачення немає. Проблема полягає не тільки в енергії зміни, а ще й технологічних рішеннях в плані цих бар’єрів, які є. І ми потихеньку вчимося, пробуємо. Кожен із наших працівників має якийсь напрям, який відображається в роботі сільської громади, де ми пробуємо зрозуміти, що можна зробити, а що не можна, що краще обійти, а що потрібно перелазити.

ГУРТ: Що б Ви хотіли сказати читачам порталу ГУРТ?
Якщо третій сектор не відповідатиме на запити суспільства – він стане нецікавим і неактуальним. А згодом – зникне через відсутність довіри. Потрібно розпочинати діалог. Говорити правдиво і з довірою. Тільки так ми зможемо формувати головний капітал третього сектору – соціальний. Я думаю, що між різними лідерами є досить чітка і адекватна комунікація. Якби додати більше щирості, відкритості і готовності не тільки перемагати, а й інколи втрачати, то тоді можна сподіватися на успіх. Перед Україною сьогодні стоїть виклик –  формування активних моральних лідерів суспільства. Є запит на тих, які моральні і готові жертвувати, і які готові діяти вже зараз. Важливо, щоб у цій ієрархії відносин ми говорили, як дорослий з дорослим. Тільки так ми створимо адекватне комунікаційне поле, до якого захочуть долучитись інші люди. Суспільство потребує зараз довіри і спільної взаємодії.

Спілкувався: Тарас Тимчук
Редагування: Марія Чубата

Читайте також: «Молодь за мир»: Зараз у нас 4 маршрути з роздачі бутербродів і 120 бездомних