Джонас Льовкрона – шведський експерт з  Swedish Development Advisors, який спеціалізується на дослідженні громадських організацій на предмет їх відповідності європейським стандартам прозорості та відкритості. Зокрема в процедурах звітування, прийняття рішень, керівництва.

За результатами такої інспекції Джонас дає донору пораду, фінансувати ту чи іншу організацію чи ні. Нещодавно він був в Україні, і погодився на коротке інтерв’ю, результати якого, сподіваюсь, зацікавлять представників українських НУО.

Джонас, скільки українських неурядових організацій ви досліджували?

Я особисто 5 організацій, а компанія, яку я представляю близько 20.

І чим відрізняються українські організації від своїх колег в Європі?

Тут складно порівнювати, зважаючи на те, що український громадський сектор не такий старий та досвідчений, як європейський. Також в Європі краще законодавство про громадські організації. Тому некомерційному сектору працюється легше.

Проте однією з основних відмінностей є те, що українці ще не всюди розуміють, що хороший директор та команда працівників – це ще не громадська організація, якщо вона не підзвітна цільовим групам, з якими працює.

Які найбільш типові помилки роблять українські НДО?

Як я вже сказав, не всі пам’ятають про підзвітність цільовій аудиторії.

Також у багатьох організаціях є проблеми з правлінням. Іноді вони не розуміють його призначення і насправді цей орган не працює. Неправильним є і той момент, коли  в правління входять працівники організації, які отримують зарплату в цій же НДО. Це означає їх залежність від директора та відсутність можливості приймати об’єктивні рішення.

Також я зустрічав ситуацію, коли виконавчий директор організації є головою правління. Це вкрай помилкове рішення.

Також помилкою є коли організація займається практично всім. Розпиляються на безліч діяльностей без чіткого планування та систематизації. Часто організації не мають стратегічного бачення, намагаються тут і зараз вирішити проблему, не намагаючись подумати, а що буде завтра? Це схоже на спробу вирвати з величезного поля один бур’ян і радіти з цього. Але завтра подібний бур’ян виросте знову, і ще один і ще. Тому позбавляючись його потрібно думати як завтра захистити все поле. Стратегічне мислення робить організацію успішною.

Які поради ви хочете дати нашим українським колегам?

Я би радив покращити комунікацію між собою. Бо через її відсутність часто НДО діють не скоординовано, а це впливає на результат. І звісно хочу, аби організацій навчилися думати та працювати стратегічно.

Інтерв’ю провела Марина Говорухіна, pr-менеджер Української Гельсінської спілки з прав людини