Вдале місцеве самоврядування – потужний ресурс у демократичному розвитку будь-якої держави. Проте, якщо воно здійснюється неналежним чином, це стає на перешкоді змін, які впроваджуються. Полякам вдалося знайти механізм ефективної взаємодії між державою та громадою. Польща почала загальне реформування країни з децентралізації влади. Чи можливо впровадити такі зміни в Україні? ГУРТ адресував це питання польським експертам з місцевого самоврядування. 

Зенон Колодзей, експерт з місцевого самоврядування Гельсінського фонду з прав людини, начальник відділу навчання, культури, спорту та туризму Староства повіту Велюнь (Польща).

ГУРТ: Пане Зеноне, самоврядування – це панацея від усіх негараздів?

Зовсім ні. Проте для Польщі реформа місцевого самоврядування виявилася досить продуктивною. Хоча й досі в нас багато проблем, які потребують вирішення. Так, у нашій країні досі не здійснена належним чином реформа охорони здоров’я . Говорячи про реформу місцевого самоуправління, треба враховувати особливості розвитку тієї чи іншої країни. Децентралізація влади в різних країнах виглядає по-різному. Є сфери життя, які не можна перекладати на плечі громади, адже вони лежать цілком в компетенції держави. Треба з’ясувати, з чим місцеве самоврядування здатне справитися краще за державу, а з чим – ні. Головне, – щоб система взаємодії державного апарату з місцевою владою була прозорою, і на момент впровадження змін усі розуміли, що і як функціонує.

ГУРТ: Проблема України в тому, що немає політичної волі: влада не готова віддати частину своїх повноважень громаді.

Чому ви погоджуєтеся, щоб вас водили за ніс? Не треба боятися вимагати від влади того, що вам потрібно. Ви самі обираєте цю владу і своїми податками виплачуєте їй заробітну плату. І це нормально, коли контроль за діяльністю органів влади здійснює громадськість.

У Польщі говорять, диявол у дрібницях. Ми до кінця не знаємо, як функціонує закон, держадміністрація. Проблема в тому, щоб хтось точно визначив компетенцію, забов’язав чиновника виконувати певні функції. Керувати повинен закон. А держава має забезпечити виконання цього закону.

ГУРТ: Чи має держава втручатися в діяльність місцевої влади?

Держава не повинна втручатися. Її завдання – передати частину своїх компетенцій місцевій владі.  Але потрібно вирішити – який відсоток влади держава може і хоче передати на місцевий рівень. Наприклад, право на освіту громадянам гарантує держава. Вона, в свою чергу, передає 99 % своєї влади на місцевий рівень, щоб місцева влада реалізувала це право через належне забезпечення матеріально-технічної бази навчальних закладів. Держава залишає за собою 0,1 % влади в цьому питанні – право  контрою  через систему загальнодержавних іспитів – тестування знань учнів. Таким чином функції держави та місцевої влади розділені, і ніхто не втручається в компетенцію іншої сторони.

ГУРТ: На Вашу думку, що нам, українцям, заважає впроваджувати зміни на місцевому рівні?

Українці мають величезний потенціал. Впевнений, ви зможете зробити все, що захочете. Але потрібно багато працювати і шукати вихід з ситуації, що склалася. Варто відкинути всі сумніви і робити бажане. Я розумію, що не одне десятиліття поспіль вам підрізали крила. Зі здобуттям незалежності були величезні очікування, перспективи, суспільний підйом... Проте мало що змінилося. Корупція, нестача грошей, економічна та політична нестабільність не додають оптимізму. Але треба відкинути всі сумніви, що ми чогось не зможемо. Варто відмовитися від думки, що в інших краще виходить, тому що в них інші історичні передумови. Так, дійсно, кожна країна має свою історію, відмінну від інших. Однак у всьому світі постійно відбуваються різні  зміни. І ці зміни залежать лише від людей. Тому потрібно починати з себе. 

ГУРТ: Бездіяльність часто виправдовують відсутністю грошей. Чи справді без фінансового ресурсу неможливо впровадити  зміни?

У Польщі це було хороше виправдання для різних організацій у 80-90-х роках. Навіть сьогодні інколи можна почути скарги: «Ось, були б у нас гроші, ми б все зробили швидше і краще». Але це не так. У 90-х роках поляки відчули, що можна впровадити якісні, продуктивні зміни, головне – бажання . Суспільне піднесення та бажання стали вирішальними для впровадження реформ у нашій країні. Ці реформи, як говорять поляки, «куляві», і ще багато над чим варто працювати, адже ми ще не отримали тих результатів, на які сподівалися. Ми хотіли швидко і багато. Проте так не буває. Але те, що ми отримали, це вже успіх. І вже з рівнем цих досягнень ми можемо діяти далі.

Українцям слід зрозуміти, що можна й надалі чекати покращення, чергових виборів. Проте нічого не зміниться. А час та можливості, які ви втрачаєте, вам ніхто не поверне. Коли одні розвиваються, а інші зупинилися в своєму розвитку, – між ними утворюється величезна прірва. Світ знаходиться в постійній динаміці. Зупинятися не можна. Інакше – опинишся на узбіччі життя. Незалежно від того, яка ситуація, потрібно діяти.

ГУРТ: Успіх залежать від менталітету нації?

Думаю, що ні. Менталітет поляків та українців, загалом, схожий. Скоріше треба говорити не про ментальність, а про свідомість людини – наскільки вона усвідомлює свою відповідальність за те, що зараз відбувається в її житті та країні в цілому. Важливим є стратегічне мислення – думати, як можна вплинути на ситуацію, щоб відбулися зміни, нехай не в масштабах усієї країни, а хоча б на рівні селища чи містечка.

Часто закидають, що селяни обмежені та неспроможні думати креативно. Як на мене, неважливо звідки людина родом – з невеличкого селища чи з мегаполісу. «Село» може бути лише в свідомості людини. І тоді це дійсно проблема. Не треба думати, що люди, які мешкаютьу селах  недолугі. На мій погляд, вони просто інакше мислять. Завдання в тому, щоб розширити кругозір людини, поступово змінити її картину світу. Тоді ми досягнемо змін.

ГУРТ: Як це можна зробити?

Для початку, дати знання: показувати, як може бути інакше через просвітницьку діяльність та загальне інформування суспільства. Деякий час я працював у районній держадміністрації. І досить довго шукав там своє місце. Врешті-решт очолив один із відділів і зіткнувся з такою проблемою: всі навколо сприймали адміністрацію як вибагливих чиновників, а не установу, де допомагають людям. Треба інакше мислити: чому ти маєш роботу в адміністрації? Тому що приходить клієнт. Але якщо не буде звернень громадян, в працівників адміністрації не буде роботи. Це як в бізнесі. І я почав маленькими кроками пробувати вплинути на цю ситуацію, щоб по можливості її змінити.

Розпочав з того, що дав завдання своїм підлеглим: клієнт не повинен бити чолом, звертаючись до того чи іншого чиновника. Працівники адміністрації та громадяни, які звертаються до установи з певною потребою, -  партнери. Вони рівні. Я ввів таку процедуру взаємодії своїх підлеглих з громадянами: клієнту мають запропонувати присісти, випити чаю або кави.І клієнт, і працівник адміністрації мають спілкуватися на одному рівні, а не так, що один сидить, а інший стоїть. Людина, що звернулася до адміністрації, може бути втомленою, подолати довгий шлях до установи. Вона нічим не гірша і не краща за чиновника.

Повірте, багато речей в житті можна змінити. Україна має достатньо досвіду, щоб впроваджувати потрібні зміни. На мій погляд, треба не перекладати відповідальність на нестачу досвіду, грошей, несприятливі історичні передумови чи інші якісь фактори,  а задати собі питання: «Чи ми хочемо щось змінити насправді?». Не треба чекати, що хтось прийде і все зробить за вас. Чим довше ви будете чекати, тим складніше буде. Потрібно самому змінюватися. 

Данута Пшивара, голова правління Гельсинського фонду з прав людини.

ГУРТ: Як Ви вважаєте, чому Польщі вдалося досягти успіху?

Насправді поляки не були до кінця готові до такого реформування. У людини ніколи немає повної готовності до якихось змін, страх завжди присутній. В Польщі паралельно з розбудовою демократичного суспільства будувалось громадянське. Під час реформування ми зіштовзнулися з багатьма труднощами. Як з живої риби зварити уху знають всі. А ось як з ухи зробити акваріум з рибками – ніхто. А перед нами стояло саме таке завдання. До того ж, Польщі допомагали інші європейські країни. Оскільки був спільний ворог – Радянський Союз. Польща – одна з перших країн, яка намагалася порвати тенета соціалізму. І всі їй в цьому допомагали. 

ГУРТ: Пані Дануто, на Вашу думку, чи можливі зміни в Україні?

Так, можливі. Проте якісні зміни може впровадити лише еліта. І це невеликий відсоток населення. Еліта добре відчуває і розуміє процеси, що відбуваються в державі. Проте одних відчуттів замало, потрібно діяти. Крапля каміння точить. Тут головне – терпіння. Якщо зміни не вдасться впровадити вам, то це зробить наступне покоління.  Треба розуміти, що зміни – це не справа одного дня. Це поступовий процес: крок вперед, потім два назад. Потім знов крок вперед, і два назад. Головне - ці кроки та не втрачати надію.