У той час, коли благодійництво в розвинутих країнах Західної Європи стало уже звичним явищем для громадян, в Україні тенденція з власної ініціативи допомагати тим, хто цього вкрай потребує, лише поступово входить в традицію. Досвідченіші в цій сфері європейці вже понад 10 років обмінюються успішним досвідом із Україною. З одним із них, Акселем Холлінгом, менеджером проекту з розвитку фондів громад, мав нагоду поспілкуватися ГУРТ на Міжнародній конференції «Благодійність 2020: бачення та стратегія розвитку».

Аксель Холлінг працює в Асоціації фондів громад Німеччини – це єдина в Німеччині ініціатива, яка опікується проблемами розвитку місцевих фондів громад. Пан Аксель працює в сфері комунікації та PR фондів громад.

До Асоціації фондів Німеччини отримав значний досвід, співпрацюючи впродовж 10 років у сфері культурних зв’язків із Угорщиною та Німеччиною: спочатку в Угорському культурному інституті “Collegium Hungaricum” (Берлін), пізніше в Угорщині у програмі Фонду Роберта Боша. Безпосередньо в Угорщині працював упродовж 3 років.

^{Аксель Холлінг, фото Українського форуму благодійників}

ГУРТ: Пане Акселе, знаю, що Ви і раніше бували в Україні. Які Ваші враження від розвитку благодійництва як окремого сектору в нашій державі?

Уперше я побував в Україні два роки тому, тоді і зрозумів, що українці – надзвичайно ініціативні люди, вони відчувають впевненість у тому, що роблять. Вражає те, скільки всього ви зуміли досягти попри недостатність коштів та можливостей. Зараз у вас з’являються люди, які хочуть витрачати гроші на благодійність, це дуже важливо. Перед Україною відкриваються нові перспективи. Важливо, не тільки вкладати кошти, а й боротися з пасивністю людей, об’єднувати їх, адже завдяки активній позиції, громада може досягти багатьох змін на краще.

ГУРТ: У Німеччині діє чимало місцевих фондів. Хто за них відповідальний?

Відповідальність за місцеві фонди громад несуть обидві сторони: як держава, так і сама громадськість. Це дуже важливо, адже люди перестали всуціль покладатися на державу, а діяти та досягати результатів самостійно.

Хоч і Німеччина – досить розвинена країна, проте економічна криза дуже вплинула на нашу державу, тому державне фінансування фондів істотно зменшилося. За таких обставин уряд направляє кошти в інші сфери. Але громадяни усвідомлюють важливість фондів. Вони допомагають не лише власними коштами, а й волонтерською діяльністю. Вважаю, справжнім досягненням те, що німці усвідомили свою спроможність допомагати.

До речі, в Німеччині нині діє майже 19 тис. фондів, з них 3700 – найпотужніші – члени Асоціації.

ГУРТ: Пане Акселе, Ви мали змогу спостерігати за розвитком громадського сектору Угорщини та Німеччини. На Вашу думку, який досвід цих країн може бути використаний в Україні?

З досвіду розвитку громадського сектору цих двох країн, Україні варто, перш за все, звернути увагу на важливість розвиненої мережі фондів і людей, які в ній працюють. Звичайно, гроші потрібні, проте лише в певній кількості, а от людський ресурс – це те, на що в будь-який момент може покладатися фонд. Саме це в свій час усвідомили в Німеччині і над цим працюють в Угорщині.

Кожна держава розвивається в своєрідний для неї спосіб. Неможливо створити універсальну формулу, проте саме мережевість, єдність різних людей довкола однієї справи, – це ключ до успіху, який відчинить будь-який замок. Громадські організації мають бути в єдності з громадою – ось головна стратегія до розвитку. Громадськість повинна усвідомлювати, що подібні фонди, створені саме для неї, що вона може розраховувати на допомогу, якщо буде потрібно, і відповідно допомагатиме сама.

Думаю, Україна в 2020 році досягне багато чого, проте ви все ще маєте проблеми, які хоч і безпосередньо не стосуються фондів, проте напряму вливають на їхнє функціонування: економічна та політична ситуації. Саме тому громадяни повинні об’єднуватися та разом долати проблеми.

ГУРТ: Як гадаєте, чи має вплив політична ситуація на громадський сектор?

Вона може стати приводом того, що люди стають пасивними щодо громадського життя. Але з іншого боку, добрим є те, що вони починають самотужки вирішувати свої проблеми, не покладаючись на державу, відчувати власну спроможність щось вирішувати.

ГУРТ: Пане Акселе, як думаєте, благодійні організації можуть мати вплив не лише на соціальну ситуацію в країні, а й економічну?

Я б не говорив лише про благодійність. Зміни в країні, як на соціальному, так і економічному рівнях залежать від багатьох чинників. Все повинно працювати в системі.

До речі, часто люди плутають філантропію і благодійність. Благодійність сприймається як те, що дається просто так, у якості подарунка. Та, гадаю, не правильно так думати. Не завжди гроші вирішують все, ідеї вартують більшого. Філантроп – це той, хто любить людей. Філантропи не обмежуються суто фінансовою допомогою. Вони жертвують своїм часом, працюють волонтерами, допомагають абсолютно незнайомим людям увагою, порадами, навчанням. Це певний поштовх до дії.

Важливо, аби громадськість зрозуміла, що кожен може надати допомогу тому, хто цього потребує. Гроші - не єдиний можливий ресурс, набагато важливіше бути людяними одне до одного.

Над матеріалом працювали Остап Кучма та Яна Чапайло.

Матеріал підготовлено в рамках проекту "Назустріч високим стандартам журналістики в громадському секторі України", який здійснюється Ресурсним центром ГУРТ в партнерстві з Центром волонтеріату "Добра Воля" за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Читайте також:

Мішель Терещенко: З непрозорістю благодійної діяльності я вперше зіткнувся в Україні