Ексклюзивне інтерв`ю ГУРТа з Гарісоном Оуеном. Гарісон - консультант з організаційного розвитку, який працював як в малих селах, так і з великими бізнес-компаніями та ОГС. Його головним завданням було допомагати організаціям змінювати світ.

Чи могли б Ви нам розказати про Ваш досвід роботи в сфері організаційного розвитку? Як Ви почали працювати консультантом? Що Вас підштовхнуло до цього виду роботи?

Чесно кажучи, я ніколи не чув про Організаційний Розвиток (ОР), коли я почав працювати Незалежним консультантом в ранні 70-ті. Моїм колом інтересів були міжнародний розвиток і охорона здоров’я. Я був сконцентрований на великих системах, як вони функціонують і змінюються, і на цікавій ролі міфу та ритуалу в цьому – щось, що було відоме як «Організаційна Культура». Очевидно, деякі люди вподобали мою роботу і деякі з них сказали, що вони були частиною ОР.

А як люди загалом стають консультантами у цій сфері?

Я справді не знаю. Думаю, вони йдуть до школи :)

Яку останню книгу Ви прочитали?

Зараз моя улюблена книга «4% Всесвіту» Річарда Панека (“The 4% Universe” by Richard Panek). Там йдеться про Темну Енергію та Темні питання, що складають 96% Всесвіту. Ніхто не знає точно хто вони такі і що вони роблять, що означає, що ми знаємо всього 4% всесвіту, і ми не цілком впевнені щодо цього. Мені смішно було читати цю настанову для всіх тих людей, які думають, що знають достатньо про все це і певні, що можуть тримати все це під контролем. Щасти їм!

Які Ваші улюблені фільми?

«Темпл Грендін» (“Temple Grandin”), який розповідає про дівчинку-аутистку, яка стала експертом з поведінки тварин, спостерігаючи за ними. Я думаю, що це гарний урок для тих нас, хто працює з людськими системами. Вони мають уважно спостерігати за тим, що вони роблять, перш ніж прийняти рішення як їх «ремонтувати».

Ви – духовна людина і священик. Як це впливає на Вашу роботу? Чи існує певний конфлікт?

Я – священик Англіканської церкви, але не маю достатньо часу на роботу з церквою. Це говорить про те, що моя робота завжди пов’язана з Людським Духом. Так що я думаю, що тут існують зв’язки.

Як це виглядає – ранок консультанта? Ваш ранок?

Більша частина теперішньої роботи – мислення і писання. Тому я проводжу багато часу з комп’ютером (як і зараз) і за розмовами з колегами та друзями по всьому світу.

В якій країні був «найважчий» та «найлегший» досвід роботи? Що це дало Вам?

Мені завжди подобалось, де б я не був – тому я справді не можу думати про «найважче» і «найлегше».

Як Ви визначаєте результат Вашої роботи в компанії? Коли Ви розумієте. Що Ваше втручання більше не потрібно?

Я лишаю це рішення за клієнтом. Я йду тоді, коли не можу більше зробити нічого корисного або коли клієнт каже «до побачення».

ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ

В своїх роботах Ви згадуєте про Серферів. Яким Ви бачите його\її прототип? Опишіть, будь ласка.

Ви можете знайти серферів де завгодно. Деякі з них відомі. Більшість не дуже. Щодо опису я краще наведу цитату з мої книги: «Серфери - цікаві люди, які володіють вродженою здатністю плисти за течією, постійно чіпляючись за можливість, коли інші не бачать виходу, навіть катастрофу. Їхній рівень продуктивності, проекти часто закінчують в запаморочливо короткі періоди часу з такою ступінню досконалості, що це може здатись неймовірним. Не завжди, не за будь-яких ситуацій – але з регулярністю, яка їх відрізняє, ніколи не поодинокою. Разом з їхніми друзями, Серфери створюють критичні спільні облігації, суттєві для продуктивної активності. І вони приносять особливий дар – Лідерство. Їхня пристрасть та відповідальність щодо справи надихають інших створювати загальну справу. Не через домінування чи контроль, а через запрошення і вдячність, зусилля багатьох зливаються як одне.»

Якщо говорити про чітко скеровані ГО, з одним лідером, одним вождем, як вони можуть впроваджувати зміни? Як їм досягнути нового рівня? Як вийти за межі одноосібної сили?

Одна річ, яку я чітко засвоїв, це те, що важлива зміна НІКОЛИ не починається з центру/верхівки організації. Є багато причин такого явища, не останньою з яких є те, що ті, хто в центрі/на верхівці не досягли певного місця, переконуючи, що все лишилось таким самим.

Це правда, що вони могли дійти до такої позиції, зміщуючи попередніх посадових осіб, але це лише особиста зміна. Сама структура, засоби, способи дії бізнесу лишились тими ж. Тільки ті, що знаходяться на периферії організації, мають розкіш думати і мріяти про щось зовсім інше і більше про те, що вони – єдині, хто мають свободу почати щось нове. Цілком можливо, що вони мають цю свободу, бо ніхто не вірить, що вони такі важливі, що можуть щось зробити.

Але ця свобода їхня. Цікаво те, що безсилі мають найбільшу владу щодо введення інновацій. Це може стати уроком. Не чекайте поки «вождь» дасть Вам дозвіл! Краще БУДЬТЕ зміною, яку Ви хочете внести. Почніть звідти, де Ви є, зробіть що Ви можете і подивіться, що станеться.

Наприклад, якщо це правда, що «всі погано ставляться і не поважають», для Вас немає причини робити те саме у Вашій «малій» частині компанії. Ставтесь до колег з повагою і пропонуйте нове мислення. Це може бути зовсім маленькою долею, але навіть маленькі речі призводять до підсумовування.

Яка специфіка роботи з такими випадками?

Це може бути дуже просто. Наступного разу, коли ви матимете проект, який включатиме друзів-колег, ЗАПРОСІТЬ їх до участі. Не намагайтесь силувати їх, домовтесь з «босом» про їхню участь – просто запросіть їх і подивіться, що станеться. Звичайно, може статись так, що ніхто не приєднається до Вас, але якщо проект гарний і Ваше запрошення справді привабливе – правильні люди покажуть себе. Люди, яким не все одно! Чи звучить це знайомо?

Чи був у Вас досвід роботи в Україні чи в інших пострадянських країнах? 

Не багато, але я працював в Сербії. Багато людей казали мені як це буде важко, але це не був мій досвід. Серби такі самі, як і інші 7 мільярдів людей на нашій планеті. Їм потрібна турбота, любов, їжа, вода і сенс життя. Якщо Ви даєте їм хоч щось з того, то гарні речі трапляються, я це побачив.

Що Ви знаєте про Україну і роботу українських ГО?

Я знаю дуже мало про Україну, окрім того, що я прочитав в книгах. Але я маю красиву мапу країни з фотографіями людей, стосовно яких був відкритий простір – вона висить прямо переді мною, поки я пишу. Отже, я знаю мало.

Як консультант, що Ви можете порадити організаціям, які працюють в умовах поляризованого суспільства, коли люди не довіряють політикам і навіть ГО? Що мають робити організації, щоб бути ефективними?

Вау! Звучить так, ніби Ви говорите про США! Серйозно, це те, яким зараз є світ, я не думаю, що будь-яка частина виключається. Це стає фактом життя, коли масова трансформація має місце, люди бояться, закривають свій простір – і спираються на те, що то були «старі добрі часи».

Ми якраз в тому моменті, коли кожна людина, організація, суспільство чи країна знаходяться на межі. В такі моменти простір закрито – духовний простір, психологічний, інтелектуальний – все закрито. Виникає спокуса пошуку якогось плану, ідеології, політичної системи, яка певним чином виправить ситуацію. Але ефект мережі полягає в тому, що простір закрито і далі, поки люди обговорюють (поляризують) нову альтернативу. Я думаю, нам лише потрібна певна кімната, щоб перепочити – що може статись кожного разу, коли ми Відкриваємо Простір, як в Технології Відкритого Простору. Щоразу, коли ми це робимо, щодо будь-якого предмету – та певна група людей отримує кімнату для перепочинку.

Правда полягає в тому, що деякі люди забули, як це дихати, чи не вірять, що це можливо. І раптом Ви самі виконуєте пророцтво – і простір стає меншим. Я пригадую випадок, коли я працював в Палестині, не пам’ятаю з якого приводу. Під кінець молодий активіст підійшов до мене і сказав, «Дякую, тепер я знаю, що я маю простір для дихання та думок. Ви відродили мою надію.» Його англійська не була найкращою, але думка була неперевершеною. Ми можемо це зробити!

І декілька надихаючих слів для стомленої України…

Дуже легко! Не забувайте дихати і переконайтесь в тому. що Ви і Ваші друзі мають час і простір для цього. Кінець кінцем, надихнути означає вдихнути. У вас є всі необхідні ресурси і знання для того, щоб це запрацювало. Це безперечно буде захоплюючим, інколи сумним, часом трохи важким. Але це те, що робить процес привабливим і веселим.

Насолоджуйтеся собою – це єдина гра, яка варта свічок. І я особисто ні за що це не пропущу.

Переклад та редагування: Тетяна Мухоморова, волонтерка ГУРТа

Матеріал підготовлений у рамках проекту «Інвестуймо в інституційну спроможність громадянського суспільства», який реалізується Ресурсним центром ГУРТ у межах проекту «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з Міжнародного Розвитку (USAID) та здійснюється Pact Inc.