Сьогодні з  пані Оленою говоримо про її шлях до і у громадському секторі, а також про українські ОГС.  

Пані Олено, розкажіть про історію заснування UMIND, з чого все починалося?  

Мій шлях розпочався з патріотичного виховання, освіти та роботи в журналістиці, потім були PR, проєкти з бізнесом, БФ, особистими брендами. Відкривши комунікаційну агенцію Pedan Buro у 2020 р. ми Олександром Педаном обрали шлях роботи із соціальними проєктами для клієнтів та почали робити свої власні. У 2021 р. ми отримали перший грант на проєкт «УніверCheck». Далі був проєкт «КоледжCheck». Вже тоді мені стало очевидно, що корисно було б мати свою ОГС, де відкриються додаткові шляхи в напрямку соціального впливу. З моїми колегами-однодумицями, з якими ми відчували велику пристрасть до соціальних проєктів, що змінюють майбутнє молоді і країни, Іриною Задорнєвою, Мар’яною Нечипоренко та Анастасією Зубченко, у 2022 р. ми й заснували UMIND. Маючи спроможність одразу працювати з великими партнерами, як от ЮНІСЕФ, та відповідаючи на виклики війни, наша діяльність почалася масштабно. Флагманським проєктом UMIND став «НеЛекції». Зараз на ринку наша ніша та сильна експертиза – це робота з молоддю та підлітками.

Проєкт “НеЛекції” за підтримки ЮНІСЕФ, понад 120 заходів для молоді та підлітків із регіонів підвищеної небезпеки, 2023-2024 рр.  

А як вплинув початок руснявого вторгнення у 2014 році на вас та вашу діяльність?  

У 2014 р., коли почалась війна, у мене народився син. Чоловік тоді працював на «1+1» оператором-постановником, їздив Україною, в т.ч. небезпечними територіями, та переповідав історії хлопців, які пройшли бойовий шлях. Для цієї ж програми він їздив у москву (2015 р.), де їх з колегою постійно супроводжувало ФСБ. А я, сидячи з дитиною на руках, лише сподівалася, аби він повернувся і ніде його не затримали.  

Додам ще в ретроспективі: вступивши до інституту журналістики Тараса Шевченка, я побачила, що з потоку студентів українською розмовляло не так багато людей. Та й викладачів викладало всього 20-30 %. Мені здавалося тоді, що те, що потрібно мені, більше нікому не потрібно. Було відчуття зневіреності.  

Саме 2014-2015 рр. показали: дуже багато людей готові боротися за ті ж цінності, які маю я. Я думаю, що це був мій перший поштовх, який потім втілився в наші проєкти та організації.  

Пані Олено, а де ви зустріли 24 лютого 2022 року?

Вдома, в новій квартирі, в яку 3 місяці як переїхала з родиною. Наголошую на цьому, адже ти тримаєшся насамперед за людей, не за нерухомість. Знаєте, у 2022 р. ми знімали проєкт «Знай своїх», 1 сезон якого про людей, які у 2014 р. тікали від війни. От я стояла, дивилась на свою квартиру, згадувала історії людей, яких об'єднувала думка про повернення, і теж в душі надіялась повернутись... Для мене це стало дуже болючим моментом.

Ми з бухгалтеркою заплатити команді зарплату, а після обіду я з родиною виїхала до Тернополя. З командою ми весь час були на зв'язку, підтримували одне одного і з перших днів поступово перегрупувавшись продовжили працювати. Я повернулась у серпні 2022 р. Поверталась і команда.  

Які основні виклики стоять перед UMIND від початку повномасштабної війни?

Перед організацією – відсутність сталого фінансування проєктів і потреба у збереженні ментального здоров'я працівників, протидії вигоранню. Я зрозуміла, що ми стаємо дорослішими, постійно маємо бути в тонусі, розуміти контекст, адаптуватись, бути опорою, острівцем стабільності та безпеки для своїх команд. В проєктах – необхідність збереження в Україні молоді.  

Якими результатами діяльності UMIND Ви найбільше пишаєтеся сьогодні?  

Пишаюсь проєктом «НеЛекції», а ще тим, що наша команда готова вкладати в корисні проєкти свій ресурс. У 2023 р. ми отримали грант на проєкт для підлітків «Українологія» з 3-х місячним фінансуванням.  Ми й зараз робимо його своїми силами, бо дуже в нього віримо. У нас був проєкт про цінності НУШ та фантастичний проєкт «Швабра» з Детектор медіа, учасники якого зрозуміли колосальний вплив на свою аудиторію і що їх контент має бути спрямований на транслювання правильних меседжів. 

Проєкт “ШВАБРА” або Школа відповідального блогерства, осінь 2024 рік.  

З ЮНІСЕФ та ДСНС ми працюємо з юними рятувальниками. Це онлайн-проєкт «Двіжимба». Діти з вчителями (понад 5 тисяч учасників 2-х хвиль) знімали для tiktok навчально-жартівливі відео та розповідали іншим дітям про правила безпеки. Це був феєрверк. За цей проєкт ми отримали найвищу нагороду в сфері креативних індустрій – Effie Awards Ukraine.  

З 2024 року ми разом із партнерами ГО School of Me розпочали масштабний проєкт StudBiz із впровадження та популяризації соціального підприємництва для школярів та студентів профтехів і коледжів. Чотири роки ми матимемо різні офлайн та онлайн активності, а вже зараз розробляємо онлайн-курс на цю тему для державної освітньої платформи Мрія.

А які маєте ідеї майбутніх проєктів, які цілі ставите перед собою зараз?  

Ключові напрямки – профорієнтація, культура безпеки і культурна освіта. Ми працюємо над розробленням масштабної програми з профорієнтації для молоді. Хочемо тестово імплементувати й масштабувати її Україною. Ми продовжуємо проєкти з підлітками-блогерами та робитимемо ще більш глибокі проєкти в сфері культурної освіти. Ще один наш напрям – комунікаційні послуги й навчання для ОГС.  

Як ви оцінюєте ефективність діяльності українських ОГС в поточних умовах?  

Як професійні комунікаційники ми зайшли в сектор ОГС і відчули, що люди роблять фантастичні проєкти та не завжди вміють їх подавати. Відтак з 2024 року ми читаємо воркшопи про комунікації для ОГС. Тут наша сила і ми ділимося нею. І мені дещо прикро, що ОГС не завжди об'єднуються. Я б хотіла, щоб існував дієвий механізм об'єднання ОГС, зокрема й тих, які працюють з міністерствами. Справжнє партнерство для мене – трикутник влади, ОГС та бізнесу. У нас таким класним прикладом є «НеЛекції».  

Пані Олено, не можу не запитати, що б ви порекомендували та побажали керівникам інших українських ОГС?  

В них стільки викликів, що насамперед хочеться побажати просто вистояти і мати час хоч кави попити чи чаю… Я також бажаю і собі, і нам всім, керівникам ОГС України, єднатися і разом масштабуватись. Так ми можемо більше.  

Як ви можете охарактеризувати значення партнерства з іншим ОГС у своїй діяльності?  

Це опора, відчуття більшої сили, швидкого здобування досвіду, тому що ми швидко вчимося один в одного, і масштабування. 
 

Дізнатися більше про діяльність UMIND можна за посиланням: https://umind.org.ua/   

Для того, аби регулярно отримувати інформацію про можливості залучення коштів та доступ до інших ресурсів для розвитку, підпишіться на ГУРТ у Фейсбук https://www.facebook.com/gurt.org.ua

Матеріал підготувала Оксана Кавтиш