Відповідальність і згуртованість громад – ключ до розвитку країни. Олег Левченко, директор з розвитку ПАРР, розповідає, як громадянське суспільство змінює Україну навіть у часи найскладніших випробувань.

Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, про історію заснування Подільської агенції регіонального розвитку? 

Громадська організація «Подільська агенція регіонального розвитку» заснована в грудні 2006 року за ініціативи чотирьох громадських організацій Вінницького регіону, а вже у 2007 організація була зареєстрована. Стратегічною ціллю стало сприяння  впровадженню практик ефективного та належного врядування на регіональному та національному рівнях. Агенція регіонального розвитку мала насамперед сприяти місцевому самоврядуванню, бути партнером громадам, стати платформою для формування громадсько активного середовища в регіоні.

Додатковим поштовхом у розвитку організації став Євромайдан 2014 року. Ми долучилися до реформи децентралізації, створення агентства самоврядування тощо. Важливо, що взяли курс на намацальні проєкти, оскільки власний досвід – наш найбільший скарб, і  цим скарбом можна ділитися з іншими з перших рук.

Як вплинув початок російського вторгнення у 2014 році в Україну на діяльність організації?

Було розуміння, що війна буде. Тому насамперед організували навчання з першої домедичної допомоги, вчили журналістів безпечної поведінки в умовах війни, допомагали виїжджати людям зі Сходу, підтримували їх.  

Де Ви зустріли 24 лютого 2022 року?

За декілька тижнів до війни було усвідомлення того, що повномасштабне вторгнення не за горами. За тиждень до нього виїхав із Маріуполя з Марцеліною, внутрішньо переміщеною кицькою. Відчуття були двоякі.

22 лютого опів на першу ночі, коли закрили повітряний простір, я почав дзвонити в Маріуполь колегам, зняв гроші, заправив усі каністри бензином і о 6.00 купував продукти для ОСД.

У наступні дні в якості офіцера швейцарської гуманітарної місії допомагав внутрішньо переміщеним особам, людям, які проїжджали транзитом через Вінницю далі на Захід.

Які основні виклики стоять перед організацією від початку повномасштабної війни?

Війна спонукала займатися гуманітарними питаннями. Почали думати над системними проєктами. Довелося перебудовуватися. З’явилися нові напрямки, які були покликані в життя повномасштабним вторгненням. 

Навчально-технічний простір Maker Space у Вінницькому технічному фаховому коледжі (автор фото Віолета Глушко)

Якими результатами діяльності вашої ОГС Ви найбільше пишаєтесь сьогодні?

Спільно з фондом «Людина для людини» організували літній наметовий реабілітаційний табір «Рестарт» для дітей і мам з окупованих територій. За 3 роки 2400 мам і дітей пройшло через табір. Він дав можливість «перезапуститися», знайти фундамент для старту. Табір створює ефект «третього дня», коли діти, які втратили все, на третій день починають посміхатися.

Загалом маємо 5 проєктів. Найскладніший – це Центр лікування болю та реабілітації «Прометей». За різними оцінками, в Україні внаслідок війни є від декількох тисяч до декількох десятків тисяч людей, які мають проблеми з хронічним та фантомним болем внаслідок ампутацій та складних бойових травм. Саме тому ПАРР разом з іншими організаціями ініціювала створення Центру реконструктивної хірургії, реабілітації та лікування хронічного і фантомного болю повного циклу.

Табір «ReStart» у селі Северинівка Жмеринського району Вінницької області (автор фото Остап Павлюк)

Як Ви оцінюєте ефективність діяльності українських ОГС у поточних умовах?

Середовище ОГС дуже строкате й неоднорідне. Можна зустріти організації від дуже крутих до просто споживацьких. Одні прийшли з бізнесу і хочуть робити круті бізнес-процеси, але там є лише індикатори, і немає людей. Інші є пасивними і не прагнуть росту. Проте насправді ГО – це величезний ресурс. Важливо розуміти, що за нас ніхто нічого не зробить. Ми маємо бути акціонерами своїх громад, повинні брати відповідальність на себе за те, що відбувається в громадах та країні.

Що б Ви порекомендували та побажали керівникам інших українських ОГС?

Не можна брати на себе функції  держави. ОГС мають робити те, що не входить в обов’язки держави. Можна допомагати, супроводжувати, інституалізувати, але не виконувати роботи замість держави.   

Україна має тисячі позитивно заряджених людей, яких треба лише консолідувати. Громадянське суспільство має велетенський потенціал. Воно здатне змінювати країну.  Це те, чого ніколи не збагне російське суспільство. Відродженню України буде сприяти відродження «відчуття куркуля, господаря» своєї громади, країни. Все будується на господарях, на власниках свого слова, діла, які хочуть розбудовувати свою країну, громаду.
 

Дякуємо, що користуєтесь порталом ГУРТ. Для того, аби регулярно отримувати інформацію про можливості залучення коштів та доступ до інших ресурсів для розвитку, підпишіться на нас у соціальних мережах https://linktr.ee/rcgurt


Матеріал підготувала Любов Яскал-Лосицька