Сьогодні з нами Олександра Гліжинська - голова правління «Інституту «Республіка»», засновниця Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада», клінічний психолог та провідний стратег з розвитку громад.

Олександра Гліжинська

- Пані Олександро, розкажіть, будь ласка, про власний шлях до громадської активності.

Активно проявлятися я почала ще в шкільному парламенті, далі був студентський, тут же я долучаюся до організації корисних подій в університеті. А старт роботи саме в громадському секторі розпочався зі знайомства з «Фундацією регіональних ініціатив». Водночас, пригадую, натхненням стала громадська організація «Дебатна Академія», яка була націлена на активізацію та розвиток дебатного руху в Україні серед молоді.


- «Інститут «Республіка»! Поділіться історією організації та, власне, моментом і мотивами Вашої в ній появі!

В «Інститут «Республіка»» я потрапила в 2012 році. З моменту заснування, а саме, з 1997 року і до 2014 року організація активно пропагувала наративи свободи мирних зібрань. Можливість вільно відстоювати свої права через протест, незалежно від тематики, але в межах Конституції України. В цей же час активісти Інституту створюють Всеукраїнську ініціативу «За мирний протест», яка обʼєднувала ~140 громадських організацій, правозахисних, молодіжних обʼєднань, Федерацію профспілок України та інші. Основна мета - допомогти людям вміло та правильно застосовувати цю свободу.

На той час був ряд законопроєктів на обмеження свободи зібрань, були спроби запровадження дозвільного характеру, що періодично лунали від представників Верховної Ради. В історії України було 11 різних законопроєктів, спрямованих на обмеження і ми всіляко з ними боролися. Перед Революцією гідності також був зареєстрований один з таких законопроєктів і тодішня правляча партія його активно просувала. Ми ж провели потужну адвокаційну кампанію, пішли спілкуватися з різними фракціями, враховуючи індивідуальні бесіди. Результатом наших зусиль та наполегливої комунікації стала нейтралізація законопроєкту. Він навіть не був поданий на голосування. Окрім демократичних сил нас навіть підтримали по одному представнику від Партії Регіонів та КПУ.

Тут пасувало б трішки зупинитися! Цей закон передбачав обовʼязкове попередження про можливий мітинг за два дні до його початку. А як ви памʼятаєте, першими на Революцію гідності вийшли студенти. Не заплановано, без попередження. Вчасна адвокаційна кампанія проти даного законопроєкту і подальше його неприйняття звела нанівець будь-які спроби влади назвати протест несанкціонованим, нелегітимним, бо не було порушень Конституції та інших законів з боку мітингувальників.

Після Революції Гідності прийшло усвідомлення, що роботи лише з активістами і владою нам вже недостатньо. Ми готові були до розширення. Так виникає Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада», фокусом діяльності якої стає залучення до розвитку громадянського суспільства потенційно активних людей.


- Пригадуючи 2014 рік, початок руснявого вторгнення, який вплив це мало на діяльність організації?

Стрес - слово, яким можна описати 2014-й. Учасники ініціативи «За мирний протест» на той час вже активно діяли по всій країні, долучалися до Євромайдану, організовували Громадську Раду майдану. На момент вторгнення частина наших активістів, які знаходилися в Донецьку, Луганську, Криму були вимушені переїхати на більш безпечні території. Перше рішення стосувалося посилення громадянського суспільства на теренах не охоплених війною, але ми прагнули розширити громадянське суспільство, залучити більше людей. Ми створюємо, вже згадану раніше, Всеукраїнську ініціативу «Активна Громада», яка концентрується на роботі з потенційно активними громадянами. Це ті, що пробували, але не вийшло, або ж хочуть впливати, але не знають як. Стартували з двох громад в Київській області. Ходили «від дверей, до дверей» і запитували мешканців, що не влаштовує в роботі влади, які проблеми існують в громаді, а тоді, чи готові долучитися та діяти? Статистика успішного діалогу, нагадаю, що це час до повномасштабного вторгнення, в невеликих містах - 70%, в більших - 50%, з яких, 10% були готові до дій і сформували майбутні ініціативні групи по локальним проблемам в громадах. Перед нами стояла задача вивести групи на результат. Обрали тактику від простого до складного, легші задачі - швидший результат. Успіх обʼєднував, гуртував та надихав на наступні складніші кроки. В ковідні часи ми вже були представлені у 75 громадах, а ініціативних груп налічувалось понад 100. З 2016 року почали підіймати також теми реформ, в тому числі на національному рівні (фінансування політичних партій, виборчий кодекс, реформа місцевого самоврядування, зміни до Конституції, антикорупційні дії).
Наразі - через публічні консультації з Верховною Радою ми залучаємо людей з регіонів до обговорення процесу відновлення, відшкодування за зруйноване майно.

Тренінг для психологів "Особливості роботи із людьми з ПТСР" (вересень 2024)

 - А 24 лютого 2022 року, де Ви були в той момент?

В той період я проходила навчання по психологічній програмі і зупинилася в готелі на Київщині. Вранці почула вибухи, неподалік була Українська ТЕС. «Перша думка - я маю бути з сім'єю! За нею - а що можемо робити організацією?» - лунало в моїй голові.

Ми мали розроблений внутрішній план безпеки з дій кожного активіста організації на випадок початку повномасштабного вторгнення ще на початку лютого. Кожні три години члени організації виходили на звʼязок та повідомляли про стан справ в регіоні. В залежності від ситуацій, складалися індивідуальні плани подальших дій. Під свою відповідальність я взяла надання психологічної допомоги людям в кризових станах, а також, спільно з представниками Верховної Ради та Міністерства надзвичайних ситуацій, я формувала списки на вивезення людей з Бучі, Бородянки, Ірпеня та інших громад Київської області, що постраждали. Окрім того, допомагала чоловіку шукати різні можливості забезпечення нашого війська звʼязком. Збирали кошти та закуповували радіостанції для ЗСУ та інші корисні речі за кордоном.


- Як початок повномасштабного вторгнення вплинув на роботу? Нові реалії, виклики – що змінилося в організації?

Ключові виклики - це стрес та вигорання. Ми почали надавати масові психологічні консультації, в тому числі і для колег. Робота багатьох була нон-стопом 24/7, вже через місяць це проявлялося в хворобах. Забезпечення психологічної стабільності, можливість фінансової підтримки, залучення додаткових ресурсів, військова допомога, підтримка ВПО. Будь-то технічне обладнання, медикаменти чи інші нагальні потреби, широкі комунікаційні звʼязки до повномасштабного вторгнення грали на нашу користь. Тривала фаза переорієнтації: перший місяць – це реагування на кризові ситуації, а далі вже зʼявилися стабільні плани.


- Пані Олександро, за час роботи організація вже досягла багатьох результатів., Якими з них Ви пишаєтеся найбільше?

Ми вміємо працювати з кризами, вистоюємо і додаємо нові напрямки діяльності, які важливі на той момент. Зараз ми розробили реабілітаційну психологічну програму на довгострокову роботу з військовими, цивільними. Є індивідуальні та групові форми, створена окрема програма для дітей.

Робота наших ініціативних груп - це той потенціал, який в подальшому розвивається в громадські організації чи благодійні фонди, системну активність на місцевому рівні.

Програми для молоді, зокрема - «Дебати». Щорічно, вже протягом 8-ми років, проводимо локальні та національні дебатні турніри.

Публічні консультації різних рівнів. Наші колеги входили до групи тих, хто адвокатував законопроєкт про публічні консультації і вже цього року він був прийнятий. Правду кажучи, не все подобається в законі, але початок є.


- Дайте оцінку роботі інших українських організацій в умовах сьогодення.

До речі, нещодавно проводили експертне дослідження по Україні за участі представників влади, громадськості, бізнесу і медіа. Тож оцінка буде спільною. Загальний результат показує, що громадські організації в багатьох моментах лідирують і є більш стійкими утвореннями, що зараз впливають на ситуацію в країні. Низько оціненим був пункт, що стосувався фінансової спроможності, середні показники - вплив, високо - організаційний та людський капітал, а також гнучкість.

Я вважаю, що якби у нас не було громадянського суспільства, ми навряд чи вистояли у цій війні! Подяка всім залученим, кожному активісту та активістці! Це яскравий показник демократичного суспільства!

Національний форум "Партнерство для кращого майбутнього" (28-29 листопада 2024)

- І на завершення, що б Ви особисто побажали та порекомендували керівникам інших ОГС?

Хоча б інколи думати про себе! Про свої власні потреби! Від нашого стану залежить якість нашого впливу! Будь-які ресурси потребують відновлення через переключення та відпочинок. Кожен має памʼятати, що після перемоги, яка, сподіваюсь, вже дуже скоро настане, нас чекає відбудова, повернення військових, робота на деокупованих територіях та інші. Багато викликів потребуватимуть нашого втручання, сил, налагодження мирних відносин всередині країни. Наша задача, як громадянського суспільства, буде продовжувати стояти, триматися, допомагати, берегти та надалі розвивати нашу країну.

Щоб були сили, слід вміло дбати про власні потреби!

Дізнатися більше про діяльність «Інституту «Республіка»» можна за посиланням: https://inrespublica.org.ua/



Дякуємо, що користуєтесь порталом ГУРТ. Для того, аби регулярно отримувати інформацію про можливості залучення коштів та доступ до інших ресурсів для розвитку, підпишіться на нас у соціальних мережах https://linktr.ee/rcgurt


Матеріал підготувала Марина Макаренко