Увiйти
+ Пiдписатися
Героїзм і споживацтво
В масовій свідомості громадський діяч є своєрідним героєм, і це не дивно. Українська Вікіпедія, наприклад, визначає термін «герой» так: «людина, яка здійснює великі вчинки на благо людського суспільства». Тут ще, звичайно, треба розібратися кого можна називати «громадськими діячами»: наприклад, особа що працює в НУО і отримує за свою роботу зарплатню є громадським діячем чи ні? А якщо він за цю зарплатню таки робить «великі вчинки на благо суспільства»? За логікою – напевне так, він громадський діяч! (Як ви вже помітили у вчинках людей для мене значно ціннішим є результат, ніж мотив чи намір, але мова тут зовсім не про ці категорії, колись повернусь і до них).
В масовій свідомості визначною рисою як громадського діяча, так і героя є ЖЕРТОВНІСТЬ: щоб заслужити це «велике звання», особистість має чимось пожертвувати заради своєї справи на благо людського суспільства, і чим більша жертва – тим більший він громадський діяч та герой. Колись жертвували, та ще й зараз буває, життям, свободою, здоров’ям, нині в пошані навіть ті, хто жертвує своїм часом, розвагами, матеріальним благополуччям (власним та добробутом своєї ні в чому не винної родини:)).
Безумовно, і герої і їх різновид – громадські діячі, потрібні кожному суспільству. Вони «роблять історію», змінюють суспільство та рухають прогрес. Чи можна було б без них обійтись? Напевне так, але суспільні процеси, суспільна еволюція, тривала б значно більший час, тобто герої є прискорювачами прогресу. В деяких випадках вони дійсно кардинально змінюють хід розвитку подій, але такі випадки бувають, по перше, не часто, а по друге, ступінь «кардинальності» змін залежить від історичного масштабу, в якому ми розглядаємо такі зміни. Але, знов таки, не це питання є предметом розгляду в даній статті.
В масовій свідомості герою (громадському діячеві) протиставляється споживач (міщанин, обиватель). Геройство всіляко прославляється, споживацтво – критикується. Але заради кого і чого жертвують своїми життями (повністю або частинами) різні герої та громадські діячі? Тільки заради однієї мети: щоб їхні співвітчизники (або людство в цілому) жили краще! Герої та громадські діячі, чиїми вчинками ми захоплюємось, вони не самоцінні: їх жертви не позбавлені сенсу лише тому, що присвячені чомусь або комусь! Кому і чому? Співвітчизникам, людям. Їх щасливому, радісному, мирному та спокійному життю. Тобто – чистому споживацтву та споживачам! Іншими словами, герої живуть та вмирають для обивателів! Для того щоб ті ситно їли, смачно пили, розважались. Герої – слуги міщан. Скажете що громадські діячі відстоюють права і свободи? Так вони – права і свободи – є категоріями, притаманними виключно ідеології споживання! По великому рахунку, це право і свобода задовольняти свої різноманітні потреби різноманітними способами. А задоволення потреб і є споживанням!
Чи є альтернатива суспільству споживання? Є – суспільство «героїв». І ми це вже проходили, і зараз в деяких країнах це ще проходять. Такі суспільства називаються тоталітарними. Панівним класом в таких суспільствах активно нав’язується «геройський» спосіб життя для всіх громадян: жити не для себе, а для інших, жертвувати не для свого майбутнього, а для майбутніх поколінь і т.д. і т.п. Жити для себе, думати про власне благо в таких системах – гріх… В СРСР метою і сенсом життя громадянина була участь в побудові комунізму – по-суті, споживацького раю! А як ще можна назвати стан, коли все дармове, всього багато, все доступне і щоб його отримати не потрібно працювати? Тільки комунізм був бананом на паличці: як би швидко ти до нього не біг, відстань залишалася тією ж самою – без шансів, принаймні, досягти за свого життя.
Слідкуючи за буднями будівельників громадянського суспільства, помічаєш наскільки не любить наш «третій сектор» споживачів, обивателів. Тобто, не самих споживачів, а їхню «споживацьку ментальність». Мовляв, пасивні, байдужі, перестали лазити у вікна до коханих жінок:) Ніякого геройства, мовляв, бидло, а не народ! І після таких висновків «третій сектор» починає розвивати в людях геройство, а треба розвивати – СПОЖИВАЦТВО,
Люди набагато більш охочі щось робити для задоволення своїх власних потреб, ніж заради чиїхось ідей, хай красивих та привабливих. Люди будуть активними у відстоюванні своїх прав та свобод коли побачать прямий зв'язок між цими діями і зростанням власного добробуту.
А хіба не людський доброту (в широкому сенсі – можливість вільно задовольняти будь-які свої потреби) є кінцевою метою гуманізму?
В масовій свідомості визначною рисою як громадського діяча, так і героя є ЖЕРТОВНІСТЬ: щоб заслужити це «велике звання», особистість має чимось пожертвувати заради своєї справи на благо людського суспільства, і чим більша жертва – тим більший він громадський діяч та герой. Колись жертвували, та ще й зараз буває, життям, свободою, здоров’ям, нині в пошані навіть ті, хто жертвує своїм часом, розвагами, матеріальним благополуччям (власним та добробутом своєї ні в чому не винної родини:)).
Безумовно, і герої і їх різновид – громадські діячі, потрібні кожному суспільству. Вони «роблять історію», змінюють суспільство та рухають прогрес. Чи можна було б без них обійтись? Напевне так, але суспільні процеси, суспільна еволюція, тривала б значно більший час, тобто герої є прискорювачами прогресу. В деяких випадках вони дійсно кардинально змінюють хід розвитку подій, але такі випадки бувають, по перше, не часто, а по друге, ступінь «кардинальності» змін залежить від історичного масштабу, в якому ми розглядаємо такі зміни. Але, знов таки, не це питання є предметом розгляду в даній статті.
В масовій свідомості герою (громадському діячеві) протиставляється споживач (міщанин, обиватель). Геройство всіляко прославляється, споживацтво – критикується. Але заради кого і чого жертвують своїми життями (повністю або частинами) різні герої та громадські діячі? Тільки заради однієї мети: щоб їхні співвітчизники (або людство в цілому) жили краще! Герої та громадські діячі, чиїми вчинками ми захоплюємось, вони не самоцінні: їх жертви не позбавлені сенсу лише тому, що присвячені чомусь або комусь! Кому і чому? Співвітчизникам, людям. Їх щасливому, радісному, мирному та спокійному життю. Тобто – чистому споживацтву та споживачам! Іншими словами, герої живуть та вмирають для обивателів! Для того щоб ті ситно їли, смачно пили, розважались. Герої – слуги міщан. Скажете що громадські діячі відстоюють права і свободи? Так вони – права і свободи – є категоріями, притаманними виключно ідеології споживання! По великому рахунку, це право і свобода задовольняти свої різноманітні потреби різноманітними способами. А задоволення потреб і є споживанням!
Чи є альтернатива суспільству споживання? Є – суспільство «героїв». І ми це вже проходили, і зараз в деяких країнах це ще проходять. Такі суспільства називаються тоталітарними. Панівним класом в таких суспільствах активно нав’язується «геройський» спосіб життя для всіх громадян: жити не для себе, а для інших, жертвувати не для свого майбутнього, а для майбутніх поколінь і т.д. і т.п. Жити для себе, думати про власне благо в таких системах – гріх… В СРСР метою і сенсом життя громадянина була участь в побудові комунізму – по-суті, споживацького раю! А як ще можна назвати стан, коли все дармове, всього багато, все доступне і щоб його отримати не потрібно працювати? Тільки комунізм був бананом на паличці: як би швидко ти до нього не біг, відстань залишалася тією ж самою – без шансів, принаймні, досягти за свого життя.
Слідкуючи за буднями будівельників громадянського суспільства, помічаєш наскільки не любить наш «третій сектор» споживачів, обивателів. Тобто, не самих споживачів, а їхню «споживацьку ментальність». Мовляв, пасивні, байдужі, перестали лазити у вікна до коханих жінок:) Ніякого геройства, мовляв, бидло, а не народ! І після таких висновків «третій сектор» починає розвивати в людях геройство, а треба розвивати – СПОЖИВАЦТВО,
Люди набагато більш охочі щось робити для задоволення своїх власних потреб, ніж заради чиїхось ідей, хай красивих та привабливих. Люди будуть активними у відстоюванні своїх прав та свобод коли побачать прямий зв'язок між цими діями і зростанням власного добробуту.
А хіба не людський доброту (в широкому сенсі – можливість вільно задовольняти будь-які свої потреби) є кінцевою метою гуманізму?
- 29.03.2011
Михайло Ізюмський 
8
Коментарі
щось я не спостерігаю героїзму у лавах теперішніх будівельників громадянського суспільства, але сказати, що цей сектор формує свідомих споживачів... якось язик не повертається. Крім описаних варіантів героїзм VS споживацтво, я б ще виділив "творчість та самовираження" як альтернативу. творчість у різних проявах - може бути таким собі внутрішнім героїзмом. але цей тип більше притаманний індивідуумам, а не організаціям. у нас на цю тему відбулась вчора невелика дискусія. думаю, ми часто будемо повертатись до цієї розмови - питання не дуже просте. Дякую, Михайле, що підняли цю тему )
"героїзму в лавах" нема, але звідти чути зітхання й дорікання стосовно відсутності героїзму в суспільстві. стосовно творчості як героїзму, тут теж можна говорити, по-перше, про "задоволення потреби особистості в самовираження через творчість", а, по-друге, у творчості теж є свій споживач - глядач, читач, слухач.
То що: хвала споживачам-обивателям за їх існування і фарисейське "дякую", що я не такий :)
Ви ще раз підтверджуєте думку, яку в школі довго не могла зрозуміти: пік досконалості є початком краху
Відповідаю пані Марії:
щодо фарисейського "дякую", чесно кажучи, не зрозумів що Ви маєте на увазі. Щодо піку досконалості який є початком краху - це дійсно так, але стосується дане твердження лише замкнених систем, а суспільство не є такою системою, адже на нього впливає безліч біологічних, кліматичних, космічних та інших факторів. Крах може настати й не на піку (за допомогою випадкового астероїду, наприклад), а пік досконалості (якщо він можливий в суспільних процесах) може стати початком чогось нового, якихось принципово відмінних явищ. Але, насправді, хочу прокоментувати наступне:
"То що: хвала споживачам-обивателям за їх існування..."
Так, дякувати! Дивіться цитату нижче...
власне, краще про це напишу окремий запис:) чекайте
Щодо фарисейського дякую:http://ru.wikipedia.org/wiki/Притча_о_мытаре_и_фарисее
Так і хочеться продовжити його фразу "Дякую... що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні..." словами споживачі та обивателі.
А чому пік досконалості - це крах лише для замкнутих систем? Наприклад, була собі прекрасна цивілізація або нація, яка стрімко розвивалася і розвивалася б далі, якби не астероїд чи інший катаклізм, який призвів до її занепаду (не важливо чи це сталося за кілька хвилин чи за кілька століть) Власне, момент перед раптовим занепадом і став для цієї цивілізації піком її розвитку.
Звичайно, остаточна досконалість, як і ідеальність - річ неможлива.
Згадалося інше порівняння, якщо я не помиляюся, Сковороди: якщо прагнеш досягнути вершини, до дійдеш лише на її середину. А якщо хочеш дістатися до зірки над нею, то якраз на вершину зійдеш.
По суті, героїзм - ця зірка, тільки не плутати з осколком скла, можна порізатися :) а цінність підкореної вершини - що САМ її підкорюєш.
Мда, що ж панове-герої робити, коли немає споживачів, куди карабкатися?
Герої і творці за визначенням є не такими як усі, для багатьох (можливо - більшості) в їхньому геройстві та творчості прагнення відрізнятися від інших є рушійною силою... Вчення Христа можна розглядати не тільки з релігійної точки зору, але й з життєво-практичної: фактично він давав тогочасному суспільству новий кодекс поведінки, пропонував принципи співіснування між собою. Тлумачення даної притчі як заклику відмовитись від прагнення досконалості хоча б порівняно з іншими членами суспільства суперечить загальному контексту Вчення. Можливо, мається на увазі навпаки: не зупиняйся на досягнутому, прагни більшої досконалості, бо коли ти відчуєш що досяг всього - відразу почнеш деградувати, однак усвідомлення своєї недосконалості стимулює прагнення виправляти недоліки. "Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться".
Справді, досконалості немає меж. Очевидно не вдало висловилась, цілком погоджуюсь з Вами щодо досконалості, зупинитися на досягнутому - по суті крах.
Я й не намагаюся розглянути цю притчу лише з релігійної точки зору. Як-не-як, ця книжка майже у 100 разів старіша за мене, а актуальності не втратила, цим мене так захоплює Біблія. Хоч, певно, я її актуалізую сама і інколи "притягую за вуха".
Ще для роздумів: герої і творці, генії, одним словом - не такі як усі, однак в кожному живе свій геній (хтось його гнобить, а хтось розвиває) - отже всі не такі як усі))))
Героя-творця варто розвивати лише в собі, а в інших - споживацтво. Цікаво виходить, якщо робити навпаки, то буде тоталітаризм.
Ще раз дякую, пане Михайле, що надихнули на такі роздуми))