Ельвіра, які саме послуги надає ваша організація? Чи є у вас досвід реабілітації слабочуючих дітей? Ви працюєте тільки у Полтаві? Як з вами можна зв"язатися? Оксана Гунько, Центр розвитку слабочуючих дітей (Херсонська обл., м.Нова Каховка)

Ельвіро, під яким кутом ти бачиш фізкультуру і спорт для дітей і яка перспектива впровадження державної програми спорту для інвалідів за безпосередньою участю їх самих? Сергій

Чи використовується в вашому закладі методика М.Єфименка «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, зокрема тих, що мають вади опорно-рухового апарату? Яким напрямкам соціалізації ваших вихованців надаєте первагу? Яким чином у закладі організовуєте процес захисту прав та інтересів жінок, що мають дітей з особливими потребами, інтересів цих самих дітей, інших жінок та дітей з особливими потребами?

Ельвіро, як Вашу діяльність у місті сприймають лікарі? Чи співпрацює Ваша організація з лікарями та соціальними працівниками? Чи спрямовують вони до Вас потенційних клієнтів?

Ельвіро, доброго суботнього дня! Чи залучаєте Ви до діяльності центру "Соняшник" волонтерів? Якщо так, то де Ви їх берете, як навчаєте?
Дякую!

Для Оксани Гунько.
Наша організація надає наступні послуги.
І.Відділення лікувальної педагогіки:
• 1.Клас лікувальної Монтессорі-педагогіки для дітей з вадами розвитку;
• 2.Клас лікувальної педагогіки для дітей з психічними та емоційними порушеннями;
• 3. Група Системи керованого навчання «Разом з мамою» для дітей з ДЦП;
• 4. Інклюзивна група для здорових дітей та дітей з вадами розвитку.
ІІ. Відділення активізації неповносправних дітей і молоді:
• 1.Майстерні денної зайнятості – поліграфічно-сувенірна та текстильна майстерні для неповносправних підлітків і молоді;
ІІІ. Відділення самодопомоги:
• 1.Група самодопомоги «Зелений острів» для батьків, що виховують неповносправну дитину;
• 2.Група самодопомоги «Школа незалежності» для співзалежних жінок з хімічно залежних родин.
ІV. Відділення ресурсів та технологій:
• 1.Методично-тренінговий центр.
2.Центр волонтеріату «Прометей» .
В дитячих групах слабочуючі діти працюють разом з іншими дітьми з різними діагнозами. Реабілітаційні заходи спрямовані не на виправлення туговухості,а на всеб1чний розвиток та соц1ал1зац1ю дитини. З іногородніми працюємо, контактний телефон : 066-38-15-955.

Сергію Чумаку.
Заняття спортом не може бути примусовим в межах впровадження сьогоденних програм. Будь-яка людина повинна займатись спортом свідомо,за власним бажанням. Лише тоді реабілітаційний ефект від занять спортом буде високим. Спортсменів треба виховувати змалечку,прищеплюючи їм любов до спорту. Наприклад, для людей з важкими формами ДЦП, існує футбол на візках.В Польщі гравців починають готувати з 3х років,а в 15 років вони беруть участь в Міжнародних змаганнях, я це бачила на власні очі. Нажаль, участь наших трирічок, - це, в першу чергу,медикаментозне лікування, а потім примітивна ЛФК, масаж, вчасна зміна памперсів. Доки наша держава буде розглядати дитину з особливими потребами як об"єкт тільки для лікування, заняття спортом будуть завжди носити відтінок дискримінації серед самих же інвалідів. На сьогодні заняття спортом доступні людям з більш легкою ступенню інвалідності та візочникам-травматикам з непорушеним інтелектом. Вибачте за мою категоричність, але я працюю саме з важкою категорією дітей.
Дякую за питання.

Лілії Дмитренко.
Почну з того,що я учениця М.М.Єфіменка.І вся фізична реабілітація в нашому центрі - це суцільний театр за його методикою.В своїй роботі ми використовуємо синтез методик, що поєднують в собі одночасно соціальну, педагогічну та фізичну реабілітацію. Я вважаю, що немає сенсу штучно створювати окремі напрямки соціальної реабілітації та розділяти те, що повинно йти в комплексі.Треба просто забезпечити неповносправним дітям ЗВИЧАЙНІСІНЬКЕ дошкільне життя. Саме тому в нашому Центрі здорові та особливі діти виховуються разом. А діти з важкими вадами, що мають ярлики "ненавчувана,несадова дитина", працюють в малих групах серед однолітків зі 100% навантаженням, як і будь-яка дитина дошкільного віку. Створюючи такі групи, ми докладаємо великих зусиль, захищаючи право неповносправної дитини виховуватись в колективі однолітків та право матері вибирати на власний розсуд методики та місце реабілітаціїдля своєї дитини. Це наше найголовніше завдання, тому що, нажаль, в Полтаві і до сьогодні панівною думкою для державних чиновників є те, що хвору дитину необхідно лише лікувати, і саме там, де ВОНИ ВВАЖАЮТЬ ЗА ПОТРІБНЕ.
Дякую за питання.

Дякую, Ельвіро, за відповідь. Приємно вражена, що Ви - учениця НікНіка. Дуже рада, що використовуєте його технологію, бо вона ж і справді ефективна. Правда, знаю це на прикладах роботи з дітьми без особливих потреб. Не на відео, а в реальному житті її застосування в роботі з дітьми з вадами опорно-рухового апарату поки що не доводилось. Про напрямки соціалізації спитала не для формальності, а для практичного застосування.

До речі, про використання роботи волонтерів теж цікаво, підтримую запитання Тараси Тимчука.

Для Завійської Марь'яни.
Наша співпраця з представниками медицини та соцзахисту міста проходить під гаслом "Нет пророка в своём отечестве". Попри те, що ми постійно проводимо зустрічі та розяснювальні заходи, більша кількість відгуків та клієнтів надходить не від міста, а від представників області. Це можна пояснити по-перше, тим, що обласні лікарі та служби соц.захисту мають більший досвід співпраці з громадськими організаціями, в т.ч. тими, які використовують новітні технології.А також ВЖЕ МАЮТЬ сучасний прогресивний погляд на перспективу цієї співпраці.
Але, завдяки реалізації проекту «Створення Агенції підтримки, представництва та супроводу родин з неповносправними дітьми» в межах проекту ЄС «Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав дітей»за сприянням РЦ"Гурт", ситуація поступово змінюється на користь співпраці з містом.

Т. Тимчуку, Л.Дмитренко.
Дякую за дуже актуальне запитання! Попри те, що Полтавав є містом ВНЗів та студентів,залучити їх до волонтерської діяльності в нашій організації практично неможливо. Наша діяльність не пов"язана з публічними заходами, а спрямована на щоденну рутинну працю, що для більшості(в т.ч. для чиновників) нагадує "мышиную возню". Наші вихованці, зазвичай, не демонструють миттєвих позитивних результатів, які можна оприлюднити публічно. Наші щоденні досягнення - потрапити ложкою до рота,вчасно сісти на горщик, самостійно зняти шкарпетку та ін., а це не цікаво ані волонтерам, ані владі, А НІ ПРЕСІ. Вони не розуміють, що саме ці сьогоденні крихітні досягнення є першою сходинкою до інтеграції інвалідів в суспільство. І хоча наші Полтавські ВНЗи готують реабілітологів,психологів, логопедів, соціальних працівників, - найбільше, на що ми можемо розраховувати, це оглядові екскурсії до нашого Центру.Саме тому, ми знайшли традиційний вихід з цієї ситуації - звернулись за допомогою до закордонних друзів. І 1 вересня до нас приїздить волонтер з Німеччини, який протягом року буде разом з нами реабілітувати українських неповносправних дітей.

Ельвіро, дякую за відповідь, хоч я так і не зрозумів у чому буде дискримінація інвалідів. Розмова йде про те, щоб у нас теж працювала програма подібна до польської! І стоїть питання як використовувати кошти (які будуть виділятися на цю програму), як найефективніше їх використовувати.

Батьки дітей-інвалідів бояться за свій реабілітаційний центр
12.05.2010 відбулася зустріч батьків центру та директора цього центру з депутатами районних рад.

Обговорювали одне питання: чи існуватиме й надалі цей заклад, в якому допомагають дітям з особливими потребами.

Батьки дітей-інвалідів і директор закладу Світлана Танчик захвилювалися, бо до них дійшли чутки про те, що центр нібито збираються закрити. Світлана Танчик розповіла, що, за цією інформацією, ліквідація закладу буцімто запланована на 1 липня нинішнього року. Оскільки ж напевне вияснити, чи це насправді так, не вдалося, колектив вирішив звернутися до народних обранців.

На зустріч до центру реабілітації прийшли депутат Октябрської в місті Полтаві районної ради Дмитро Волошко і депутат Київської в місті Полтаві районної ради Георгій Дзюба. Вони вислухали батьків і директора та пообіцяли зробити відповідні депутатські запити, щоб розібратися в ситуації і, в разі потреби, допомогти.

Журналісти «Полтавщини», в свою чергу, також спробують дізнатися, чи є у батьків дітей-інвалідів підстави для побоювань за долю закладу. Слідкуйте за нашими публікаціями.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Вроде центр милостиво согласились не закрывать, но все перевести на платную основу. Т.н. "благотворительные взносы" Видите ли нет средств оплачивать комуналку. Из средств родителей детей-инвалидов. Какая разница как именно это будет недоступно?

насколько большая оплата комуналки?

300 кв.м -отопление и соответственно вода,свет ...
"18.05.2010- на позачерговій 53 сесії міської ради було затверджено бюджет Полтави,виділили кошти і на фінансування закладу...Тепер головне втримати кадри...Адже з місцевого бюджету ... виділено 331 000 грн.замість 473 000 грн. (як просили)... Цих коштів вистачить на утримання приміщення і КОМУНАЛЬНІ ПЛАТЕЖІ.на заробітну плату ....коштів не вистачить.Попередження про скорочення працівники отримали.Якщо через два місяці коштів не знайдеться,ПОНАД ТРЕТИНА ПЕРСОНАЛУ ВТРАТИТЬ РОБОТУ ....." газета КОЛО № 20 20-23 травня 2010 р.....
Не в лоб,так по лбу ...Там штат ...до 10 человек не больше....В нормальном режиме раньше 3 группи работало , сейчас 2( за 2009 г.реабилитацию 68 детей прошло... сейчас 40 ....).....

тяжело однако.... варианты:
самый жесткий - снять полномочия с депутатов в связи с окончанием ихнего срока, но как я понимаю, это не проканает
Попробовать приобщить к этому вопросу ППшников, хотя сумма довольно большая, но часть средств Вы соберете
Засесть на Гранты, весьма неплохой альтернативный способ добыть денежку....
Учитывайте, что весьма скоро начнутся очередные выборы - пройдитесь по офисам партий - очень вероятна поддержка

пробуйте, стремитесь, дерзайте, у Вас всё получится!!

Большое спасибо за поддержку.С ув.Ольга.

Согласна с Егором. Действительно, Грантами нужно заниматьмя, и очень серьёзно, пока Европе ещё не надоело няньчить наших инвалидов и решать за нас наши проблемы.Также необходимо изучать и использовать опыт подобных центров по Украине, ведь их немало, живут и развиваются, хотя проблем достаточно в каждом. И это, в первую очередь, прямая обязанность администрации.
Также непонятна позиция родителей. Кто, как не они сами, должен решать проблемы своих детей, кому, по большому счету, этот центр больше всего нужен, как можно было допустить, чтобы ситуация дошла до критической точки ? У чиновников существуют определенные границы, за которые они просто не имеют права выйти, а зачастую и не хотят.Зачем чужие проблемы на свою голову ? Вот тут и нужно объединяться тем, кто заинтересован в работе центра, искать пути решения и т.д. Было бы желание! А открывают там, где стучат, мы все об этом знаем... Успехов !!!

Доброї частини доби! Сьогодні я повернулася з Києва з щорічної конференції ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», членом якої є Монтессорі-Центр «Соняшник» разом 96 ГО та комунальними закладами України, що працюють з інвалідами. Тепер я маю більше часу на те, щоб дати змістовну відповідь на тему, яку ви підняли.
№1 Щодо зменшення бюджетного фінансування Полтавського центру реабілітації дітей-інвалідів. На сьогодні в Україні немає жодного комунального, громадського чи приватного центру реабілітації який би мав фінансування на рівні минулого року. Скрізь пройшли скорочення бюджетів. Так, наприклад, під загрозою закриття був єдиний в Україні міні-гуртожиток для осіб з розумовою відсталістю. Але це не було несподіванкою. До цього всі готувалися заздалегідь, враховуючи економічну та політичну ситуацію. Така сама ситуація і у наших колег у Польщі. Наприклад: уряд, покійного президента Польщі Леха Качинського, зменшив фінансування одного з кращих реабілітаційних центрів Польщі в Замосці (наші партнери по проектам) на 33%. Сфера реабілітації інвалідів – це постійний форс-мажор, який не дозволяє спати спокійно.

№2 Щодо теми благодійних внесків. Полтава, нажаль, знаходиться на дуже низькому рівні обізнаності у питаннях функціонування реабілітаційних закладів для інвалідів. Це стосується як представників органів місцевого самоврядування так і батьків дітей-інвалідів. ВСІ потужні і життєздатні реабілітаційні установи України працюють із офіційним залученням благодійних внесків. Про це свідчать щорічні звіти ВГО «Коаліція» та інформація на сайтах цих закладів. Офіційно визнані благодійні внески дозволяють не лише підтримувати діяльність закладу на належному рівні, але і запобігають утворенню корупційних схем на ринку реабілітаційних послуг. Збір благодійних внесків це не просто простягнутий капелюх для пожертв. Це роками відпрацьований механізм з чітко визначеними правилами акумулювання коштів, їх розподілу та звітності. Нагадаю, тим хто забув, що СРСР давно розпався, і правила змінилися. А от стара народна мудрість про те , що «бесплатный сыр бывает только в мышеловке» і сьогодні актуальна.

№3 Щодо закриття центру та невизначеності ситуації. А хто казав, що буде легко? Хто давав команду «вільно»? В Полтаві, взагалі, протриматися дуже важко. Про це свідчить досвід комунальних, приватних та громадських закладів, що працюють з інвалідами не один десяток років. І цей досвід треба вивчати і враховувати, а не відгороджуватись від світу. При усій моїй повазі до команди Міського центру, я хочу нагадати, що вони ще новачки – центр працює лише 2 роки. Вони набили ґулі на тих місцях, на яких на наших головах вже усе загоїлося і одягнені куленепробивні шоломи. Де ми тренуємо наші лоби? На зустрічах з владою, освітою, медициною, які намагаються нас переконати в тому що наші діти хворі і окрім лікування ім нічого не потрібно. На конференціях і тренінгах, що проводять такі організації як РЦ «Гурт». На зустрічах з колегами з України і закордону, які щоразу піднімають наші крила, коли вони опускаються не витримуючи тиску непорозуміння і байдужості.

№5 В якості прикладу познайомтеся з нашою історією http://montessori-centr.org.ua/10_years.html . Чи схожа вона на стежину вкриту квітами?! А ми ж були перші. І те, що дісталося нам «на горіхи» нас не вбило, а зробило сильнішими. Тож дружня порада команді центру – виходьте з-за мурів! Народна мудрість «Мій дім – моя фортеці» має приховану пастку – можна тихо загинути і ніхто не дізнається про вашу героїчну оборону.

№6 Що до роботи команди центру. Під словом «команда» я маю на увазі не лише штатних працівників центру, а батьків. Батьки – це рушійна сила в реабілітаційному процесі. Навіть найкращій керівник закладу не досягне успіху без підтримки і допомоги батьків. Але де знайти таких, які б надихали тебе на нові зрушення в рутинних справах, щоб підтримували тебе, коли тебе цькують липові борці за права інвалідів і намагаються у всіх твоїх прагненнях відшукати особисту користь, щоб підкидали свіжі ідеї в той час, коли ти знаходишся на межі професійного виснаження? Маючи досвід 13 річної роботи з батьками дітей-інвалідів, я маю право відверто сказати – їх одиниці.

№7 Також можу з впевненістю сказати, що у батьків полтавських дітей-інвалідів цілком відсутні лобістські навички. Для мешканців обласного центру, де у межах доступності знаходяться влада та ЗМІ задовольнятися безкоштовними подарунками, екскурсіями та благодійними рекламними акціями неприпустимо. Ми, як мешканці великого міста, несемо відповідальність за дітей з периферії. Саме тому у випадку, коли права дітей-інвалідів з обласного центру порушуються роками, а батьки не опанували сучасних правил ведення лобістської кампанії, вони прирікають на безбарвне дитинство не лише власних дітей, а і дітей із далеких сіл і містечок. Вчора, я взяла участь в урочистому відкритті Будинку транзитного навчання для осіб з розумовою відсталістю в Богуславі, який, у кризовий рік, створили батьки для своїх дітей. Але що нам до того? Тепер у ТИХ дітей є і центр реабілітації, і майстерні, і міні-гуртожиток, і на додачу, транзитний будинок. А що є у НАШИХ дітей? У наших дітей тепер є повністю підготовлена законодавча і документальна база для того, щоб батьки нарешті перестали чекати у моря погоди, а скористалися досвідом сусідів і почали діяти!

І на завершення, хочу подякувати всім тим, хто відвідує мій блог, а також зробити невеличку рекламу собі коханій. Я є представником нового покоління мультидисциплінарних фахівців по роботі з дітьми-інвалідами, до підготовки якого наша держава не доклала жодного зусилля, але фахівця таки отримала. Це означає, що в моїй особі ви маєте консультанта одразу з декількох питань. Резюме моє дуже об’ємне (може тому і не цікаве представникам державних служб), тож просто перелічу деякі теми за якими ви можете задавати мені запитання:
• соціально-педагоічна реабілітація дітей за методом Марії Монтессорі,
• реабілітація дітей з ДЦП за методом Андреса Петьо,
• корекційна робота з дітьми з аутизмом та ГРДУ,
• альтернативна комунікація для немовних дітей,
• Програма підтриманого проживання інвалідів в громаді,
• робота адаптаційних груп «Разом з мамою» для дітей з вадами розвитку,
• робота груп самодопомоги для батьків дітей-інвалідів,
• робота груп самодопомоги для родичів та друзів алкоголіків.

Шановна пані Ольго! Я зрозуміла, що ви перейнялися питанням щодо закриття Центру реабілітації в Полтаві. До своїх коментарів я хочу додати ссилку на вищевказаний звіт ВГО "Коаліція" http://www.inteldisability-coalition.kiev.ua/katalog_ndo.htm Ознайомившись зі звітом за 2009 рік, ви можете знайти для себе корисну інформацію, що допоможе у вашому прагненні допомогти центру.