Ініціативну громаду — у громадську раду #13 «МІУ чи цирк?»

Київ, 20.05.2011

19 травня відбулись установчі збори в Міністерстві інфраструктури України (до адмінреформи — Міністерство транспорту та зв’язку). Спочатку я був приємно здивований гарною організацією — невже цього разу обійдуся без критики? Але це був тільки початок — пізніше все стало на свої місця. Як і завжди…

Прийшов, зареєструвався, отримав мандат та проекти порядку денного і регламенту установчих зборів. Вирішив перечитати наявні документи. Одразу звернув увагу на те, що у регламенті пропонувалось публікувати результати установчих зборів протягом двох діб — невже стільки часу треба лічильній комісії? Я хотів підняти дане питання при прийнятті цих документів, але все вирішилось само собою. Далі зрозумієте як саме.

Відкрив збори працівник Міністерства Савченко Костянтин Анатолійович. Він запропонував вести засідання до обрання головуючого — проти ніхто не був. З самого початку, переплутавши номер Постанови КМУ (замість 996 назвав 998), він заявив, що наші збори легітимні, оскільки нас більше половини. Це викликало, м’яко кажучи, посмішки на обличчах багатьох присутніх. Половина від чого, або від кого? В типовому положенні про громадську раду (що є додатком до Постанови КМУ № 996) є така норма, але вона стосується зборів самої громадської ради, якої ще нема — це тільки установчі збори.

Далі Савченко запропонував увійти до складу ГР всім присутнім 52-ом особам з мандатами, і зачитав список зареєстованих. Читаючи, помилявся і запинався. Мабуть, грамота — зовсім не його фішка… :) Питання на голосування не виставив — неначе, це мало сприйнятися як належне.

Після цього, чиновник запропонуав обрати Голову та Секретаря Громадської ради. На Голову одразу висунули Костюченка Леоніда Михайловича, Президента ВГО «Український транспортний союз», колишнього Міністра транспорту України (1999-2001). Питання на голосування не виносилось також, але сам Костюченко, взявши слово, попросив проголосувати. Проголосували. Голоси ніхто не рахував. Відеозйомка, що велась, після цього вестись перестала (виконала свою функцію?).

Секретарем, було запропоновано обрати Бурдейну Вікторію Олександрівну, працівника Міністерства. Це був чи не єдиний раз, коли я голосував «за» (в інших випадках — або проти, або не брав участі в голосуванні), оскільки це була приємна і адекватна людина — я мав змогу трохи з нею поспілкуватись до зборів. Голоси знову ніхто не рахував. Лічильної комісії не було, а новообраний Голова навіть не бачив половину присутніх, оскліьки сидів спиною до частини учасників зборів — після обрання, в президію не пересів.

Потім, запропонували доручити ініціативній групі (з підготовки цих установчих зборів) підготувати проект Положення про Громадську раду. Коли я сказав, що взагалі-то, даної ініціативної групи вже не існує, що її повноваження закінчились з початком наших установчих зборів, і що треба створити нову робочу групу з членів Громадської ради, мені відповіли, що це і мали на увазі…

Далі зачитали весь список ініціативної групи (роблячи це, Костюченко не тільки помилявся називаючи прізвища, а й плутав стать) яких включили в нову робочу групу, а також додали усіх бажаючих (яких виявилсоь не багато), і одразу запропонували обрати її Голову. Коли я сказав, що Голову має обирати сама група, на своєму першому засіданні, питання одразу винесли на голосування і повідомили, що рішення прийнято на користь того, що має обиратись саме тут. Голоси і зараз ніхто не рахував. Коли я запитав, скільки ж осіб проголосувало «за» — сказали, що більшість…

Після обрання Голови робочої групи, в яку я теж увійшов, новообраний Голова Громадської ради Костюченко Л. М. повідомив, що наступного разу збираємось через два тижні, оскільки саме стільки часу знадобиться робочій групі. Цікаво, як він це визначив, не поцікавившись у неї? Потім Костюченко запитав (тільки не зрозуміло у кого), на якому сайті буде інформація про наступні збори. Мабуть вагався між сайтами Міністерства інфраструктури та цирку — адже, територіально не далеко, і все, що відбувалось, саме цирк і нагадувало.

На цьому збори закрили. Я перевірив час — рівно пів-години з їх початку. Ось так. На те, що в інших міністерствах потрібно близько двох-трьох годин, тут — в 4-6 разів менше…

Наостанок, хочу закцентувати увагу на наступному. Розданими матеріалами (порядок денний, регламент) ніхто не користувався, голоси ніхто не рахував, протокол ніхто не вів. Мабуть територіальний зв’язок з цирком таки дає про себе знати. :) І хоча перешкод, на етапі прийняття документів від ІГС, не було, всеодно постає питання — чи можна вважати такі збори легітимними? Відповідь очевидна.

З усього цього, а також згадуючи історію з дядею Ванею, особисто я зробив для себе висновок, що в Міністерстві інфраструктури України, для громадського контролю, роботи ще не початий край… А ви який висновок зробили? :)