Однією з форм самореалізації для внутрішніх переселенців є підприємництво. Започаткування власної справи дає змогу налагодити життя на новому місці, здійснювати свої задуми та плани,  фінансово та матеріально забезпечувати власне життя, життя своєї родини, а в багатьох випадках –  це також зайнятість та джерело доходу для найманих осіб.

Здійснення підприємницької діяльності  в Україні регламентується великим масивом законів та інших правових актів. Розібратися у цьому масиві регулювань, прав, обов’язків, дозволів та заборон  пересічній людині нелегко.

Першим кроком до започаткування Вашої підприємницької діяльності є державна реєстрація. З початку 2016 року законодавство з питань державної реєстрації зазнало суттєвих змін - отже з цих питань варто користуватися законодавчими нововведеннями, досить критично ставлячись до інструкцій та посібників, що ґрунтуються на законодавстві 2015 року та попередніх років.

Державна реєстрація здійснюється за місцем проживання, вказаному у паспорті або довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для державної реєстрації фізичної особи – підприємця слід звернутися до районної (міської, районної у м. Києві) держадміністрації, а у місті обласного значення – до виконкому міської ради. Інколи, виникає необхідність зміни відомостей про підприємця, занесених до держреєстру (зміна прізвища, місця проживання тощо). Для цього реєстратору подається  заява про державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі (реєстраційна картка)

Важливою гарантією забезпечення права на підприємницьку діяльність є те, що безробітним особам, які виявили бажання стати підприємцем, виплачується одноразова допомога для організації такої діяльності.  Розмір допомоги дорівнює річній сумі виплат по безробіттю, призначеній особі, але не може бути меншим за 12-кратний розмір  мінімальної допомоги по безробіттю.

Для підприємців визначено дві системи оподаткування: загальна та спрощена. При загальній підприємець сплачує податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) в  розмірі 18% від чистого оподатковуваного  доходу. Крім того, сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% чистого оподатковуваного  доходу. Також при реєстрації підприємця платником податку на додану вартість він сплачує ПДВ у розмірі 20% вартості товарів та послуг,що постачаються, ввозяться в Україну або вивозяться за її митну територію.

В той же час найпоширенішою серед малих та середніх підприємців є спрощена система оподаткування, що передбачає сплату єдиного податку. Підприємці на спрощеній системі оподаткування щомісяця сплачують за себе  єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22% мінімальної заробітної плати, встановленої законом у відповідному місяці.

У багатьох випадках підприємницька діяльність вимагає залучення праці інших осіб (продавців, робітників, водіїв) тощо. Підприємець укладає з працівником або трудовий договір або цивільно-правовий договір. Варто пам’ятати, що при виплаті заробітної плати або виплат за цивільно-правовим договором роботодавець утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб (18% від нарахованих сум). Підприємець також зобов’язаний при виплаті зарплати найманим працівникам чи винагороди за цивільно-правовими договорами утримувати також єдиний соціальний внесок. (22%  від нарахованих сум).

Важливою складовою контактів підприємця з державними контролюючими органами є перевірки підприємницької діяльності. Порядок проведення перевірок регламентується значною кількістю нормативно-правових документів. У 2016 році перевірки фізичних осіб – підприємців, що мали у попередньому році дохід до 20 млн. грн., здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою самого підприємця, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Така норма створює додаткову гарантію для ведення власної справи.

Іноді буває так, що виникає необхідність припинити підприємницьку діяльність. В цьому випадку державна  реєстрація  її припинення проводиться тими самими органами, що здійснюють державну реєстрацію започаткування бізнесу – районними (міським, районними у м. Києві) держадміністраціями, виконкомами місцевих рад, нотаріусами. При цьому єдиним документом, що подається реєстратору, є заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (реєстраційна картка), бланк якої можна отримати у реєстратора або знайти в Інтернеті.  Якщо така заява подаються заявником особисто, він пред’являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Якщо її подає представник – він  додатково пред’являє свій паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а також належно посвідчену довіреність.

Підприємницька діяльність – це, як правило, цікава справа, непогані гроші, визнання суспільства, це можливість розпоряджатися своїм часом на свій розсуд, свобода вибору діяльності. Отож не потрібно чекати, треба реєструвати власний бізнес та реалізовувати свої права на підприємницьку діяльність, на вільний вибір професії, роду занять і роботи.