Проблема самоорганізації громади на сучасному етапі становлення України є досить актуальною. Самоорганізація – це той шлях, який допоможе вирішити чимало важливих проблем, котрі сьогодні стоять перед суспільством.
Однак справа ця не нова, все нове – це добре забуте старе.

Прикладом самоорганізації громади може бути історія села Клекотів на Брідщині (Бродівський район Львівської області) першої половини ХХ ст.

Чи не найважливішим об’єднавчим моментом стало заснування у Клекотові читальні «Просвіта» (1899 р.) – культурно-просвітньої установи, довкола якої згуртувався актив села. Незабаром громада спромоглася звести власними силами і коштом будівлю читальні (на початку ХХ століття у Брідському повіті було лише два села, що мали власні домівки-читальні – Клекотів та Дуб’є). У статистичному звіті за 1906 р. зазначено, що в селі Клекотів була читальня «Просвіти», шпихлір, позичкова каса і громадська крамниця (склеп). Ці всі установи працювали на забезпечення життєдіяльності громади, були запорукою її розвитку. Коштом громади було споруджено шприцгауз – своєрідний пожежний пост, у якому знаходився спеціальний пристрій(помпа на колесах) для гасіння пожеж. Оскільки на той час села сильно потерпали від пожеж, які мали фатальні наслідки для людей, їх добробуту. Клекотівці не лише турбувалися про своє життя і майно, але й допомагали у скрутні моменти і жителям сусідніх сіл.

Незважаючи на велике спустошення села в роки І світової війни, селяни змогли не лише відбудувати свої домівки, але й взялися відновлювати громадські інституції, необхідні для життя громади. З 1921 року відновила діяльність читальня «Просвіти». Громада села Клекотів міжвоєнного періоду(1920-1939), за умов панування чужої держави – ІІ Речі Посполитої, була згуртованою і досить активною в українському національному житті Брідщини. Клекотівчани брали участь у різних національних ініціативах краю, збирали пожертви на українські народні цілі. Зокрема, про це свідчить збір коштів на допомогу голодуючим на Великій Україні, що проводився у 1922 році, тоді селяни Клекотова зібрали і передали 10 тисяч польських марок. Ще одним з таких прикладів є збірка коштів на будівництво Народного Дому в Бродах, що проходила в повіті за дозволом польської влади від 20 січня до 20 березня 1937 року. Громада Клекотова зібрала тоді найбільше коштів поміж інших сільських громад краю (при цьому слід врахувати те, що чисельність мешканців села поступалася чисельності інших сіл Брідщини, таких як Берлин, Заболотці, Ясенів та ін.).

В рамках дії гасла «свій до свого по своє» розвивалися різні види кооперації, і у 1930 році в селі відкрито збірню молока, яке возили до молочарні в сусідньому селі Конюшків, де знаходилася Районова Молочарня. В результаті цього селяни не давали молоко різноманітним перекупникам (посередникам), а стали організаторами власного виробництва.

З метою захисту в умовах бездержавності українського шкільництва, виховання молодого покоління в любові до України та надання якісних знань учням в селі засновано гурток товариства «Рідна школа», наслідком його діяльності стало спорудження громадою на власні кошти у 1936 році добротної мурованої будівлі школи.

^{Новозбудована школа у с.Клекотів. На передньому плані учні з вчителькою Марією Шустівною та представниками комітету з будівництва школи. Фото1936-38 рр.}

Для вирішення проблем покращення ведення господарства, переймання кращого досвіду, технологій, культури господарювання у 1928 р. засновано гурток товариства «Сільський господар».

Молодь виховувалась у пожежно-руханковому товаристві «Сокіл» (1928-1938) та відділі «Українського гімнастично-спортивного товариства Великий Луг» в Клекотові.

^{Відділ «Українського гімнастично-спортивного товариства Великий Луг» в с.Клекотів. Фото дугої пол. 1930-х рр.}

Після спорудження школи у 1936 році розпочалося зведення нового мурованого храму, оскільки стара дерев’яна церква Святого Івана Богослова не поміщала усіх віруючих. Спочатку громада збирала матеріал, закупляла і звозила цеглу. Кошти на будівництво церкви жертвували люди, також громада продавала дерево (клекотівці володіли великою ділянкою лісу, що знаходився за церквою – так званий «Громадський ліс»), отримані гроші йшли на спорудження храму. Роботи велись впродовж 1936-1939 р. до початку ІІ світової війни.

^{Будівництво церкви у с.Клекотів. Фото, 1938 р.}

З приходом радянської влади громадські організації було ліквідовано, знищено селянина-господаря – основу сильної громади. Натомість розпочалося заснування колгоспів та нав’язуванням командно-адміністративного керування громадами. Таким чином традиційний устрій українського суспільства було зруйновано.

А пізніше, з розвалом тоталітарної системи, в умовах становлення ринкової економіки, з погіршенням соціально-економічної ситуації, на перше місце постало питання власного добробуту, а принцип самоорганізації громади став призабутим. Все це привело до різкого занепаду сіл, з яких виїхала молодь, а більша частина працездатного населення подалася «в світи» шукати кращої долі. На жаль така доля спіткала і село Клекотів.

Нині ми можемо бачити відродження засад самоорганізації громади через заснування та діяльність різного роду громадських інституцій. Однак цей процес є поширеним лише в містах, а в селах він є швидше винятком, ніж правилом.