Вже майже рік впроваджується міжнародний проект, що реалізується громадськими організаціями «Інститут сталого розвитку» (Україна), коаліцією «Про та «Civitas Georgica» (Грузія), за підтримки Державного комітету України із земельних ресурсів та Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України, за підтримки Black Sea Trust.

 В рамках даного проекту здійснено громадський моніторинг доступу громадян України до інформації про вільні земельні ділянки державної власності.

«Хто володіє землею, той володіє …» З Вашого дозволу, ми спробували перефразувати відомий вислів, але так і не змогли підібрати йому закінчення. Оскільки, на погляд коаліції «Прозора земля», володар землі, хоча б і формальний, отримує ряд преференцій: від фінансового заохочення, до поваги та «прогинання» з боку цілої армії чиновників.

Коаліція громадських організацій «Прозора земля» продовжує інформувати про результати громадського моніторингу в сфері надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території ряду областей України.

«Вони, кляті, тримають під сукном не лише папери, а цілі лани», - жаліється представнику прес-служби коаліції громадських організацій «Прозора земля» Валентині Грищенко, фермер-одноосібник з Харківщини.

За словами жінки, за плечима якої не лише колишня посада агронома колгоспу-мільйонника, але й складне буття працівника лану, що орендує земельну ділянку у держави.

«Ми хотіли отримати земельну ділянку поруч з нашою», - продовжує розповідати жінка, - «яка, на сьогодні стоїть забур’янена, тобто найвірогідніше за все – вільна від орендаря». Однак, службовець місцевої державної адміністрації відповідає, як під час особистого прийому, так і письмово, що вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення в районі немає. Щодо прохання жінки-фермера знайти особу, яка «не вживає заходів щодо боротьби з бур’янами» (що, до речі, регламентується відповідною Постановою Кабінету Міністрів України), то вона отримала відповідь: «адміністрація не є уповноваженим органом, який повинен розшукувати громадян».

«Але ж я впевнена, що земельна ділянка вільна», - запевняє Валентина Андріївна, - «це саме підтверджують землевпорядники і сільської ради, і місцевого аграрного підприємства».

Отже, можна зробити логічний висновок, або місцеве управління земельних ресурсів не зацікавлене у виконанні своїх обов’язків щодо нагляду за станом земельних ресурсів, або чиновники місцевої адміністрації не зацікавлені у передачі вільних земельних ділянок громадянам в оренду. Але точно можна бути впевненим, що не виграють від подібної ситуації орендарі, які мають бажання обробляти більше землі, та місцеві бюджети (особливо, сільських рад), які наповнюються, переважно, за рахунок надходжень плати за землю.

Подібних історій, представники коаліції громадських організацій «Прозора земля» зібрали в п’яти областях України – сотні. До прес-служби подібні повідомлення надходять майже не щодня, і в кожному з них йдеться про порушення прав громадян на користування земельними ділянкам сільськогосподарського призначення державної власності з боку корумпованих службовців.

Top HIT серед корупційних скандалів займають повідомлення, що пов’язані з наданням громадянам інформацію про вільні земельні ділянки. Розглянемо декілька з них, та можливі економічні наслідки для місцевих бюджетів.

Надання інформації по-Кримські

«Вам необхідна інформація? Немає проблем! Але, спочатку … надайте інформацію нам» - за таким принципом діє місцева влада у Ленінському районі, стверджує Аркадій Шарапов, співробітник молодіжної громадської організації «Всесвіт», співкоординатор роботи коаліції «Прозора земля» в Криму.

Так, на звернення громадян щодо надання інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, голова райдержадміністрації Петро Іванович Проценко відповів: «Для надання громадській організації інформації про вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, районна державна адміністрація просить вас надати завірену копію статуту».

Розуміючі, що статутні документи ні в якому разі не пов’язані з процесом надання земельних ділянок в оренду, громадська організація «Всесвіт» повторно направили, попередньо доопрацювавши, петицію на 3 друкованих аркушах з роз’ясненням права громадян на інформацію та посадових обов’язків голови райдержадміністрації. На що РДА «прикрилась» листом директора проекту «Гідна Україна» Юхані Гросмана, начебто діяльність МГО «Всесвіт» спрямована на громадський моніторинг дій органів державної влади щодо надання інформації про вільні земельні ділянки. Виходячи з цього, чиновники не бачать спільних рис між громадським моніторингом надання інформації, і відповіді по суті, фактично, на запит про надання інформації…

Парадоксально, але службовці не надають інформацію про землі, що можна взяти в оренду, отримуючи, до речі, зарплатню з державного бюджету, який наповнюється, зокрема за рахунок надходжень орендної плати за землі державної власності, зокрема сільськогосподарського призначення.

Незалежним експертом Ігорем Вірченко підраховано, що в Ленінському районі АР Крим залишається вільними 2 684,2 га, що призводить до втрат державного, місцевого бюджетів та бюджетів сільських рад в розмірі щонайменше 428 680 грн. на рік. А це, до речі, еквівалентно витратам на фінансування роботи райдержадміністрації, або дорівнює 2 сучасним газовим енергозберігаючим котельням «Термо» (разом із проектною документацією та монтажем «під ключ»), кожна з яких може опалити сільську школу, клуб, бібліотеку та ФАП.

Розподіл «вільних» земель на Луганщині

Координатор проекту «Сватівська земля – Сватівській громаді» у Сватівському районі Наталія Кузовеніна і менеджер зі зв’язків з громадськістю Юлія Красій, учасники коаліції «Прозора земля», провели ряд виїзних консультацій для землевпорядників тринадцяти сільських рад району. Під час моніторингу доступу населення до інформації про вільні земельні ділянки, працівники кількох сільських рад озвучили проблеми, через які сільські бюджети зазнають шкоду.

По-перше, за словами землевпорядників ряду сіл, вільних земельних ділянок на їх територіях немає, бо вся земля розпайована або передана у оренду.

По-друге, працювати із власними паями фермерам вигідніше, ніж із орендованою землею, бо за паї сплачується лише податок на землю, а за орендовану землю треба платити до бюджету більш вагомі суми. Тому багато фермерських господарств, як вдалося з’ясувати у приватних бесідах, роками працюють за наступною схемою.

Розпайовуючи землю, сільрада проводить жеребкування, щодо розподілення порядкових номерів земельних паїв, відповідно до схеми землевпорядкування сільської ради. Після цього селяни обмінюються між собою паями і обирають найзручніший для себе варіант. Переважно, селяни здійснювали міну номерами, обираючи, щоб земельні ділянки родичів знаходилися поруч. Тоді земельні ділянки здаються у, фактично, у оренду одному господарю, а він користується земельними ділянками (паями), єдиним масивом.

Фактично, це є порушенням «перехідних положень» Земельного кодексу України. Отже, оренда 3-4 паїв єдиним масивом, значно вигідніше (у економічному відношенні), ніж оренда масиву земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності. Посудіть самі, оренда земельного паю коштує фермеру максимально 723 грн., при чому, середній розмір паю становить 4,3 га (близько 168 грн. за гектар), для Луганської області, а оренда рілля 1103,36 грн. за гектар.

Тому, така схема набагато вигідніша, ніж орендувати землю сільськогосподарського призначення у держави і при цьому сплачувати великі кошти до держаного, районного бюджетів і бюджетів сільських рад.

По-третє, при розподілі орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, лише 25% потрапляє до бюджету сільської ради. При цьому, сільські ради не мають впливу на використання земельних ділянок, які територіально приналежні до місцевих громад. Характерною рекомендацією, що надають незалежні експерти, в даному випадку, є створення регіональних фондів розвитку соціальної сфери, що наповнюються за рахунок коштів, які потрапляють до районних бюджетів за рахунок оренди земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, із приватних бесід із керівниками фермерських господарств, з’ясувалося, що на початку їх діяльності голова РДА сам пропонував фермерам землі сільгосппризначення у користування. Тобто ще кілька років тому землі були розподілені між кількома десятками фермерів, які досі ними користуються.

Тим самим, «дрібніші» фермери, що хочуть розширити своє господарство, тепер не мають змоги взяти у оренду вільні земельні ділянки, віддаленість одна від одної яких є економічно виправданим, бо їх майже не залишилося у районі.

Отже, з вищевикладеного стає зрозумілим, що не лише той хто володіє землею, але і той, хто володіє інформацію про вільні земельні ділянки, володіє світом на рівні адміністративних районів України.

Даний матеріал підготований завдяки допомозі прес-служби коаліції «Прозора земля».

За інформацією «Інституту сталого розвитку»