ГО «ХЖО «Сфера» проводить інформаційно-освітні заходи з 2007 року. Наша громадська організація вважає, що багатьох помилок, неточностей і фобій можна уникнути, багатьох руйнівних стереотипів можна позбутися, якщо люди будуть мати коректну інформацію щодо тієї чи іншої теми, явища, процесу. Кілька років поспіль опрацьовуючи різні теми, ми, так чи інакше, стикалися із проблематикою сім’ї.

Останні дослідження, наведені у різних джерелах дають щодо актуального стану моделей сім’ї та умов їх існування такі цікаві дані:

• в Україні щороку реєструється приблизно 400 000 шлюбів і приблизно 200 000 розлучень.
• Приблизно одна третина розлучень відбувається у шлюбах протягом перших трьох років з дати реєстрації.
• 72% українців схвально ставляться до незареєстрованого шлюбу.
• 77% гомосексуалів висловлюють свою готовність зареєструвати шлюб у разі наявності такої можливості в Україні.
• Серед одружених гетеросексуальних пар у 2008 році лише 27% планували народити дитину протягом найближчих трьох років.
• У 2008 році в Україні зареєстровано 62,2% бездітних сімей. - 16% гомосексуальних партнерств виховують дітей і 57% планують дітей у своїй сім’ї.
• Середньостатистична українська родина – однодітна.
• Третина від усіх українців негативно ставляться до багатодітних сімей.
• 40% усіх українських сімей називають «неповними» - коли відсутній один з батьків.
• 76% усіх «неповних» сімей «материнські».

Достовірних статистичних даних дуже мало. Та і змістовних робіт про різні сім’ї майже немає у широкому доступі. Для нас очевидною є актуальність питання трансформації моделей сім’ї – стандарти мононуклеарної моделі давно віджили своє, однак з самого дитинства і протягом усього життя, і наші діти дотепер стикаються з «традиційними сімейними цінностями», як ознакою ідеальної моделі життя.

«Мама, тато, я – щаслива сім’я» - багато хто пережив та переоцінив подібні до цього стереотипи сімейного і особистого «щастя». Наприклад, бінуклеарні сім’ї - сім’ї, де дитину виховують розлучені батьки, один/одна з яких не живе із дитиною. Нам здається, якщо би суспільство не пропагувало моногамні стосунки «на все життя» розлучення, які є природними у деяких обставинах життя, не були б такою травмою для дорослих людей і не вражали б так дітей. Тому що тоді б суспільство, у обличчі педагогів та батьків, мало би шанс пояснити дитині, що дорослі перестали любити один одного, але все ще люблять свою дитину.

І якщо би суспільство припинило брехати собі про «вічне кохання» у нього б з’явився час і сили для того, щоб дослідити, що ж там насправді відбувається із коханням протягом усього життя людини. Або сім’ї child-free. Органи державної влади дедалі більш агресивно примушують людей народжувати та виховувати дітей, посилаючись на кризу народжуваності та погану демографічну ситуацію. Але дорослі люди демократичної країни мають мати право вирішувати самі, як їм реалізовувати своє життя.

Уже давно є жінки і чоловіки, які свідомо зробили свій вибір на користь інших речей, не пов’язаних із демографією країни. Але немає досліджень таких сімей. Держава і суспільство на всіх рівнях продовжують поширювати стереотипи про сімейне «щастя» - яким воно має бути і як його досягти – не дивлячись на те, що саме це робить багато людей нещасними.

Які іще моделі сімей залишаються поза увагою дослідників та науковців?

• Кросс-культурні сім’ї – партнерства, де присутні представники різних етнічних та/або соціальних груп;
• одностатеві партнерства із дітьми та без – сім’ї, де партнери однієї біологічної статі;
• сім’ї представників/ниць різних релігійних конфесій;
• багатодітні сім’ї;
• батьки-одинаки, які виховують дітей поза партнерством;
• громадянські шлюби – стосунки, які не зареєстровані і, таким чином, не «укріплені» законодавством і базуються на домовленості і довірі партнерів;
• відкриті шлюби – між партнерами, які мають сумісний побут, але припускають стосунки та захоплення крім постійного партнера/ки;
• гостьові шлюби – зареєстровані законодавчо стосунки між людьми, які не мають спільного господарства, не проживають разом, не розділяють побут тощо.

Всі ці, і інші моделі сімей уже досить проявлені, але в жодному підручнику не з’явилася деталізація нових моделі сімейних стосунків. На жодному вузівському семінарі не почали висвітлювати тему різномаїття сімей. І це стосується не тільки рівня загальної едукованості пересічного громадянина – це стосується права кожної людини на особисте життя і недискримінацію.

Конференцію «Моделі сім’ї: трансформації та тенденції розвитку» ми планували близько двох років. Ні - ми про неї мріяли. Маючи певний успішний досвід у галузі проведення такого формату заходів (зокрема, Круглий стіл «Природа гомосексуальності» у 2007 році), ми хотіли надати змогу усім зацікавленим у темі особам почути експертів і експерток цієї теми, які мають нестандартний (адекватний) погляд на сучасну ситуацію. Ми прагнули створити такий простір, у якому ідеї науковців були б почуті і змогли б отримати відгук від практиків. Ми планували зустріч людей, які бачать сім’ю з різних боків, але, можливо, не бачать того, що видно іншим.

Спочатку ідею заходу підтримав Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні. Ми вдруге подавали заявку на фінансуванні, і цього разу змогли захопити представників і представниць німецького Фонду своєю ідеєю. І ми вдячні їм за довіру.

Нас також підтримували експерт/к/и – у першу чергу, Ольга Плахотник – вона своїми порадами і поінформованістю допомагала нам у вирішенні непростих організаційних питань, вказуючи можливості та обмеження для роботи у непростій темі Конференції. Дмитро Воронцов, який вдруге брав участь у заходах ХЖО «Сфера», і, як і минулого разу, вразив нас своєю щирістю, доброзичливістю, толерантністю та професійним натхненням.

Усі ті люди, які підготували свої доповіді, і які просто взяли участь у обговоренні непростої теми сім’ї суботнього дня зробили свій внесок у розвиток соціологічно, психологічно, науково, особистісно (багато разів тощо) важливої тематики. Проведенню Конференції також сприяли декан та заступниця декану Факультету Соціології Харківського Національного Університету імені В.Н. Каразіна. Ми вдячні їм і сподіваємось на подальше співробітництво із поважним харківським вузом. Особлива подяка волонтерам і волонтеркам, які відгукнулися на наше прохання про допомогу.

Завдяки всім цим людям і установам ми змогли не тільки провести захід, а і видали збірку матеріалів Конференції. Сподіваємось, що матеріалізовані на папері позиції експертів та експерток у темі сучасної сім’ї сприятимуть розвитку людей і спільнот, до яких ці матеріали потраплять.

До збірки увійшли всі доповіді з Конференції «Моделі сім’ї: трансформації та тенденції розвитку». Ми хотіли відобразити не тільки різномаїття сімей, а і різномаїття поглядів на сім’ю. Саме тому ми запросили на наш захід людей, які навряд зустрінуться у своєму повсякденному житті. Ми не впевнені, чи почули вони один одного, та у них у всіх була можливість заявити про свою позицію і випробувати її.

Дозвольте навести кілька зроблених нами висновків щодо трансформацій моделей сім’ї та їх тенденцій розвитку:

1. Законодавство України, що декларує рівні права для жінок і чоловіків та сімейне законодавство далекі від задекларованих політиками європейських цінностей.
2. Сімейне законодавство України не тільки не визнає, а і відверто дискримінує моделі сім’ї, які відрізняються від моделі «мама, тато, я».
3. Згадане вище законодавство змушує представників та представниць квір-сімей (у широкому сенсі слова) почуватися «другосортними» громадянами України, і це передбачає обмеженість прав і можливостей для таких сімей.
4. Сім’я, як соціальний інститут, використовується соціумом для маніпулювання окремими членами і членкинями того самого соціуму. Цей інструмент такий доступний і зручний, і він так міцно включений у патріархальну систему, що навряд остання «дозволить» щось змінити. З іншого боку, навіть якщо уявити, що різні моделі сім’ї можуть бути включеними у систему, у цьому разі вони перестануть бути різномаїттям – бо вони будуть включені у ієрархію.
5. Фактично останнім часом функціональний фокус сім’ї змістився з дітосупроводжувальної функції – це суттєво вплинуло на розвиток різних моделей сім’ї.
6. Поняття сім’ї може бути як дуже вузьким – стосуватися тільки партнерів/ок та дитини/дітей, або відображувати сімейну систему – найширше коло родичів і близьких людей.
7. Неможливо і невірно однозначно говорити про роль дитини у структурі сім’ї. Можна говорити про дитину «зовнішню» і «внутрішню», щастя якої/яких залежить від свободи та відповідальності дорослого.
8. Багатодітні сім’ї так само потерпають від суспільної дискримінації, як сім’ї childfree та лгбт-сім’ї.
9. Важливіше за індивідуальні властивості або досягнення будь-якого з батьків є те, скільки часу і як само цей час проводить батько чи мати із дитиною.

Завдяки Конференції, ми пересвідчилися, наскільки широка і глибока тема сім’ї – скільки вона охоплює неоднозначного, скільки законодавство України містить колізій, скільки у наших внутрішніх стереотипах існує протирічь. І ми розуміємо як багато питань не були нами висвітлені. Ми змогли обговорити лише кілька доповідей з кількома аспектами, але ця Конференція поставила іще більше питань.

Зокрема, питання щодо перспектив розвитку теми, щодо зацікавленості держави у розробках про сім’ю, щодо можливості внесення відповідних змін до сімейного законодавства тощо. Ми бачимо, що сім’я, з одного боку, залишається індивідуальним простором, отже, особистою справою кожної людини. З іншого боку, сімейні стосунки регулюються державою, таким чином, можна говорити, що сім’я має певне «суспільне навантаження». Вона не тільки надає можливості для маніпулювання індивідом, а і, наприклад, є певним аспектом репрезентації індивіда у суспільстві (і, замикаючи коло, аспектом ідентифікації особистості).

Досі сімейні стосунки вистроюються на основі патріархальної ієрархії. Навіть коли партнери визнають недієздатність нуклеарної моделі, не завжди вони в змозі подолати внутрішні стереотипи щодо сімейних стосунків. І ця ситуація поглиблюється і цементується суспільством – як відомо, чим більша система, чим більше елементів у неї включених, тим важче її зрушити.

Ми вважаємо розвиток теми сім’ї дуже перспективним для особистісного розвитку і небезпечним для розвитку суспільної систем – тому що різномаїття моделей сім’ї в голові однієї людини відкриває перед нею і додаткові можливості для власного щастя (особистісної успішності), у той час, коли вилучення цеглини «традиційні сімейні цінності» з фундаменту сучасного суспільства може призвести до руйнації цього суспільства. Або, змінюючи власний погляд на моделі сім’ї, необхідно бути готовою по-новому побачити модель суспільства.

За матеріалами Конференції було видано збірку доповідей та тез.

Запрошуємо соціологів, психологів, держслужбовців у справах молоді та сім’ї до отримання видання та інших зацікавлених осіб до отримання цього видання. Воно розповсюджується у вигляді брошури поштою безкоштовно.

Усіх зацікавлених просимо надсилати Ваші поштові адреси на мейл: [email protected]