Журналісти пишуть про правопорушення, а влада не реагує. Чи справді це так, перевіряло Рівненське агентство журналістських розслідувань.

Для цього журналісти переглядали пресу Рівненської, Волинської, Житомирської, Тернопільської та Хмельницької областей і запитували у влади, як вона реагує на журналістські розслідування та антикорупційні матеріали. Підсумки моніторингу оприлюднено на прес-конференції в Рівному.

– Те що у журналіста забирають диктофон, нині для прокуратури, принаймні Хмельницької області, – не порушення, – розповідає керівник проекту «Підвищення ефективності розслідувальної журналістики в Рівненській, Волинській, Хмельницькій, Тернопільській і Житомирській областях» Антоніна Торбіч. – За результатами нашого моніторингу, рівненські журналісти, порівняно із сусідніми областями, активніші щодо висвітлення у матеріалах порушення прав людини, а от органи державної влади та місцевого самоврядування реагувати на проблеми, про які йдеться в цих статтях, не поспішають.

Основна діяльність Агентства журналістських розслідувань за цим проектом – це звернення до тих органів влади, які мали би відреагувати на журналістські матеріали, в яких висвітлюються порушення прав людей, допомогти тим людям, проблеми яких висвітлюються. На близько 90% подібних звернень представники влади відповідали, але серед цих відповідей лише поодинокі свідчать, що журналістські матеріали дійсно стали приводом для подальшого вивчення ситуації.

Про недостатню відкритість влади і її неготовність повноцінно співпрацювати з журналістами та правозахисними організаціями свідчать і результати діяльності громадської мережі «ОПОРА». Ця організація минулоріч провела дослідження про те, як працюють рівненські депутати. Відповідно їм надіслали запити на отримання інформації.

– Відповіді ми отримали від більшості депутатів, – зазначає представник ГМ «Опора» Роман Мартин. – Але деякі з них відмовилися надавати свої біографії, або надали не в повній мірі. Тобто ми можемо сказати про те що співпраця в принципі є, але вона – неякісна. Тому що коли запитуєш представника влади що він зробив, ти, як громадянин, маєш право отримати відповідь.

Медіа-юрист Тетяна Голубока головною причиною такої ситуації називає недосконалість українського законодавства, яке нечітко регулює порядок надання відповідей на інформаційні запити:

– Дуже часто, коли журналісти звертаються до приватних підприємств чи тих самих правоохоронних органів, – наводить приклад медіа-юрист, – грамотні юристи, які там працюють, говорять: ми не є ні законодавчою, ні виконавчою чи судовою владою. До побачення. В принципі, ця відповідь юридично правильна, тому якраз проблема в тому законі, який прописаний ще в 90-х роках минулого тисячоліття, в тому що він недосконалий.

Окрім того, чиновники, відповідаючи на інформаційні запити, переважно чекають останнього терміну, дозволеного законодавством на відповідь, або ж просто «відписуються» від журналістів. Як радить медіа-юрист, в таких випадках найкращий важіль впливу на владу – публікувати ці «відписки» і таким чином показувати громадськості, як працюють ті чи інші чиновники.

В свою чергу, у рівненській прокуратурі запевняють, що постійно відслідковують журналістські матеріали, які висвітлюють порушення прав людей і додатково перевіряють опубліковану інформацію.

– У нас є відповідальна особа, яка постійно моніторить різні видання, робить відповідні відмітки і повідомляє про це прокурора, – розповідає старший помічник прокурора в Рівненській області з питань правового забезпечення Тетяна Свищ. – Прокурор визначає виконавців, якщо вбачає там порушення.

Детальніші результати моніторингу – за цим посиланням