Все тече і все змінюється. Врешті, все з часом забувається. Цей матеріал присвячений моєму стажуванню в м. Чикаго у програмі "Менеджмент організацій, що підтримють ЗМІ", профінансованої Агенством США з міжнародного розвитку в рамках програми "Громадські зв'язки". Дата стажування - 27 травня - 17 червня 2010 року.  Щоб нічого не забути, я спробую викласти найбільш цікаві матеріали і моменти з цього 3-тижневого перебування у США. Сподіваюсь, Ви знайдете чимало корисного й для  себе, щоправда у напівформальній формі.

День 1. Четвер, 27 травня. Intro

Відліт з України. 6.20. Бориспіль. Знайомство і приглядання учасників один до одного. Нас дев'ять учасників: гендерний баланс практично збережено. Летимо з Борисполя до Чикаго через Амстердам.

Фотозвіт

Переліт тривав як мене досить довго... тільки з Амстердама до Чикаго летіли майже 8 годин. Цих 8 годин здавались для мене космічною вічністю. В аеропорту нас зустріла Світлана - колишня випускниця могилянки, а тепер мешканка Чикаго, яка нам час від часу робитиме переклади під час зустрічей. Разом з тим, ми познайомились з нашою координаторкою Джулією Стальяно, яка організувала нам автоекскурсію під час транспортування у готель, який нам став базою для акліматизації у Новому світі. Я нарешті вийняв свого Нікона і з вікна машини фотографував все, що бачив.

Фотозвіт

   Готель, у який нас привезли, виявився не тим, який був насправді заброньований. Перші думки - що за організація, яка нам організовує це стажування? Однак наші медіа-професіонали з Україні продемонстрували неабике толерантне ставлення до цього інциденту :). Світлана, наш перекладач, замовила нам таксі, яке мало довести нас до правильного готелю. По дорозі ми мали можливість поспілуватись з дотепним таксистом і вивчати квадратно-гніздові вулиці Чикаго.

Готель, у який нас привезли виявився у самому центрі Даун-тауна - тобто у центрі Чикаго. Comfort suites - так він називався. У нас була коротка зустріч з Джулією, яка роздала нам пакети учасника, дала короткі інструкції щодо подальшого перебування у Чикаго. У пакеті учасника я знайшов: папку з матеріалами, телефонну картку, картку для проїзду громадським транспортом, іншу картку на приміський транспорт (про це далі), квиток до музеїв, помаранч, яблуко, футболку Хартланд Інтернешнл, трохи солодощів, ручку та блокнот.  Помаранч я з'їв через 2 тижні :)))). 

Як і годиться, перший день - море  вражень. Височезні будинки, озеро Мічіган, яке вражало не тільки своїми розмірами, скільки вітрами, які воно породжувало у синтезі з специфічною структурою міста. Ціни теж здивували. Пиво, наприклад, Гінес - 7 баксів у ресторанчику на оглядовому майданчику у Вотер Товер... Фастфуди будуть попереду. Я так, розумію, організатори вирішили нам дати декілька днів або на вивчення міста, або на те, щоб ми перейшли в режим функціональності у зв'язку з зміною часових поясів.

День 2, п'ятниця, 28 травня. Інструктаж. Завдання програми

Зрозуміло, що будь-яка така подібна програма не обходиться без серйозного інпуту - налаштування учасників на серйозну роботу. Ми ж не на канікули чи на відпочинок приїхали. Хоча, як виявилось пізніше, можна успішно поєднувати те й інше. У цей день організатори учасників потішили першим траншем у розмірі 405 доларів, які можна було витрачати на харчування, сувеніри етс. Врешті, хто як хотів, так міг витратити ці гроші.

Фотозвіт

 

У цей день я знайшов один з найбільш цікавих вечірніх закладів у Чикаго - Red Piano Bar.  Абсолютно душевне місце, де грають джез, блюз і просто американську музику. Посеред залу стоїть піаніно, за яким грає митець, а вдячні слухачі сидять за цим інструментом, наче за барною стійкою. На вході у цей паб вас зустріне ввічливий джентльмен і якщо ви в кедах, а я якраз був в кедах, так от, він запропонує...ні не піти додому перезуватись. Він запропонує змінити шузи. Взуття у цьому закладі є. Мені запропонував аж 44 розмір - менших у нього не було. А я ношу 42. Тому довелось погодитись на це, щоб випити там бокал Гінеса (це не реклама пива - просто реальність), але вже за 5 баксів. Будете в Чикаго - обов'язково зайдіть туди. Разом з тим,  у цьому ж кварталі є Hard Rock Caffee.

Фотозвіт

 

Більш нудного місця у центральній частині Даун-тауна напевне немає. Від рокнролу там нічого не залишилось. Це, фактично, ресторан, у якому наливають якісь молочні коктейлі. Щоправда, можна пофотографувати гітару Хендрікса, окуляри відомих рокенрольщиків. Крім сувенірів за 9 баксів я нічого оригінального не бачив. До речі про ціни. На все, що ви купляєте у Чикаго накладається місцевий податок - 10%. Це так, ремарка. У ресторанах ще в рахунок вписують 18% чайових. Тому кава, яка першопочатково коштує у ціннику 4 долари, може потягнути в кінцевому рахунку на 6 баксів і виявиться при тому помиями :). І до речі, у Чикаго практично не палять. 

День 3. Субота, 29 травня. День памяті.

У суботу ми дізнались, що в Америці теж святкують День Перемоги. Тільки називається він "День памяті", а в оригіналі "Memorial day". Нашим гідом цього дня був Микола - емігрант з України, який покинув 5 років тому рідну Коломию і тепер працює в Чикаго то на будівництві, то в суміжних сферах. Оскільки в американців не прийнято запитувати про їх прибутки, я запитав Миколу, скільки той заробляє і взягалі як тут живеться. За його словами, у Чикаго найбільш дохідні професії - медичні. Медицина тут взагалі річ майже недоступна простій людині. І краще у штатах, каже Микола, не хворіти. Розумні люди їздять лікуватись у сусідню Канаду. Всередньому, людина без специфічної освіти може розраховувати на $30-40 тисяч річного доходу. Квартира буде зїдати близько $10 тис. у рік. Все інше - податки. Але Микола навчився їх оптимізовувати :).  Думає повертатись в Україну. Але думає вже 5 років і чомусь не повертається.

Я був щиро здивований такою увагою американців до військової теми, побачивши цей парад. Звичайно, я дивився на цей військовий парад крізь призму останього параду, який організовував наш новий президент. Тим не менше, мене здивувала демократичність процедур - звичайні люди могли спокійно переходити вулицю, якою йшли ветерани Вєтнамської, Корейської та інших військових операцій.

Фотозвіт

День 4. Неділя, 30 травня. Вільний день. Прогулянка містом.

У неділю ми мали нагоду поганяти містом і побачити чайнатаун, Чиказький університет, південні райони, де нам порадили краще білим по одинці на вулицю не виходити. Загалом продуктивний був тріп. Потім був пляж і купання в холодному озері Мічіган.

Фотозвіт

Останній день в готелі. Попереду нас чекало життя у сім'ях.

Фотозвіт

День 5. Понеділок, 31 травня. Сім'я

Наша програма передбачала поряд з професійним обміном, також і культурний компонент. Проживання у американських сім'ях мало таким чином допомогти нам зрозуміти американський спосіб життя і культуру. І це було правильним рішенням.

Мене разом з Ігорем Чайкою - документалістом і справжнім вартовим демократії підселили до єврейської сім'ї Коенів, які проживають у північній частині міста. По суті, наше нове житло знаходилось у найбільш віддаленій частині, у порівнянні з іншими учасниками програми. Це чимось мало компенсуватись, подумали ми з Ігорем. Як виявилось, будинок наш був просто величезний - у кожного своя кімната, ванна і туалет. Єгуда і Елєн - наші нові тато виявились досить прогресивними і цікавими співрозмовниками. У перший день ми були поінформовані про основні правила проживання у їх будинку. В основному, правила стосувались.... їжі. Сир з мясом - їсти не можна. І взагалі, я дуже багато цікавого дізнався про кошерну їжу. Елєн, щоб ми добре запамятали, що з чим можна їсти, пов'язала спеціальні стрічки на шафки з їжею та посудом. А вже у понеділок ми відсвяткували День пам'яті разом з сусідами і колегами Коенів. Ми відразу їм подарували сувеніри. Як виявилось. це було правильне рішення - більше Коенів у повному складі протягом наступних двох тижнів я практично не бачив :). Коен старший - директор комерційної ріелторської фірми, Елєн - студентський декан в Чиказькому університеті.

Фотозвіт

 

День 6. Вівторок, 1 червня. Перший робочий.

У першій половині дня у нас була зустріч з Стівом Франкліном - журналістом-міжнародником, який 40 років попрацював у міжнародних виданнях, в тому за межами США. Стів по своєму оцінює процеси, які відбуваютсья у сфері медіа, тренує людей, зараз активно працює у Туреччині. Він нам трохи розповів про занепад Чиказьких медіакорпорацій і що у кого можна запитати під час нашого стажування.
Ресурси, які він нам порекомендував почитати:

• www.stevebey.wordpress.com
  
• www.icfj.org
  
• www.globalvoicesonline.org
  
• www.chicagoistheworld.org
  
• http://www.huffingtonpost.com/
  
• www.politico.com www.ire.org
  

За словами Стіва:

• журналісти масово втрачають роботу  
• дві найбільші газети подали на банкруцтво  
• Сhicago Tribune скоротили 15 відділень по всьому світу, звільнили багато працівників, натомість найняли блогерів  
• Sun Times фокусуються на емігрантах та робітниках, тому ще тримаються  
• в Англії зменшуєтсья кількість читачів. Натомість в Індії - зростає кількість друкованих видань і читачів  
• в США аудиторія, яка читає - пенсійного або припенсійного віку. Молодь практично не читає газет і трохи читає новини в інтернеті  
• майже всю рекламу в США забрав Інтернет

Фотозвіт

Після обіду у нас була цікава презентація "Становище ЗМІ в Україні після виборів" в музеї мистецтв університету Лойоли. На презентації, яку зробили Катерина Лаба (саму презентацію хочу пізніше завантажити) були цікаві люди, в основному - представники української діаспори мали змогу почути з живих уст, що ж насправді відбувається в Україні. Один персонаж приніс з собою обід, поїв, і спокійно пішов. Може я до такого не звик :)?

Фотозвіт

"Якщо обирати між пресою та урядом - я б обрав пресу" Томас Джефферсон 

З цієї фрази можна було б розпочати про зустріч, яка відбулась після обіду у McCormick Foundation, де нам Шон Хілі - керівник освтніх програм фундації розповів про останні тенденції в сфері медіа і взагалі про роль першої поправки до конституції США в житті американської людини. Якщо є аудіозапис - то його тут буде незабаром викладено.

День 7. Середа, 2 червня. Аналітичний центр для медіа

У середу ми мали змогу відвідати Північно-Західний університет і зокрема Центр управління медіа. Класна презентація. Дивовижна університетська атмосфера.

Майкл Сміт розказав про останні тренди у медіасфері і про те, як виглядає теперішній читач новин. Ідея про те, що потрібно розвивати культуру свідомого читання новин - мені сподобалась. На сайті центру є чимало цікавих досліджень.

Фотозвіт

Майкл намагався нам розказати про те, як дізнатись про реальні потреби споживачів, зокрема інформаційні. Майкл каже, що впринципі, люди хочуть бути розмними, тому й читають. Це майже на рівні звички. Тому, якщо хочете зробити свій інформаційний продукт корисним - треба думати як зробити звичкою - споживати цей продукт. Так от, їх дослідження показали, що звичка читати формується у 19 років. Молоді люди у цьому віці - ось мішень медіакорпорацій.  

Поради від Майкла:

• вивчайте технології
• знайте споживача
• знайте свої інформаційні спроможності та свою організацію. 

Ми дізнались також про українця Андрія Головатого, який отримав грант від Knight Foundation на створення інтернет-сервісу everyblock.com і який продав цей ресурс CNN за 6 мільйонів доларів...

Після обіду балакали з Джеком Допелтом. Характерний журналюга-розвідник. Гарна зачіска. Прискіпливість до текстів і до студентів. Але він нічого не знаю про Україну...  

Пару думок від Джека:

• жоден закон не гарантує журналісту безпеки
• Записувати людський голос у Чикаго не можна, а знімати на відео можна тільки без голосу, оскільки голос - власність людини
• Збирання інформації - проблема для журналіста  
• www.medill.northwestern.edu - заходьте на цей сайт

Аудіозапис зустрічі

День 8. Середа, 2 червня. Новинний кооператив

У середу у нас була зустріч з хлопцями, які вийшли з Чікаго Трібюн і створили собі кооператив, який виробляє новини і їх продає. В тому числі для Чикаго Трібюн :). Це якась дивна форма бізнесу. З одної сторони - вони пишуть і подають заявки на фінансування до приватних фондів, з іншої - платять блогерам, журналістам і пробують розвивати цю форму кооперації як інноваційну. Це їх  сайт. Там можна більше дізнатись про цю структуру, яка просуває якісну журналістику.

Аудіозапис

Фотозвіт

День 9. Четвер, 3 червня.

Інструктажі і планування... 

День 10. Пятниця, 4 червня. Корпорації диктують правила гри

Скот Сенденс і Джеймс Оуенс з Сhicago Media Action розказують про те як корпорації скуповують голови журналістів і диктують редакторам про що писати.

Аудіозапис

 

Фотозвіт

 

День 11. Субота, 5 червня.

У суботу був похід до музеїв. Море задоволення...
Фотозвіт

Експлорейшн Чикаго триває.
Фотозвіт 

День 12. Неділя, 6 червня. Українська околиця

В українське село (Ukrainian village) ми добирались з Ігорем на таксі. Нас підвозив пуерторіканський таксист, який вже 45 років прожив у Чикаго і акцент якого мені нагадав серіал "Багаті теж плачуть". В українському селі - районі Чикаго, де проживають українці, влаштвали нам дуже цікавий захід.
1) Відвідини українського музею. Шикарна виставка і збірка української історії. Пані Марія нам дещо розказала цікавого.

Аудіозаписи


2) Зустріч у кредитній спілці Самопоміч. Неприбуткова організація українців, яка акумулює кошти на суму півмільярда доларів, фінансує членів і реалізує щороку соціальні проекти на суму більше мільйона доларів. І все це виросло за 50 років.

Аудіозаписи


Пізніше була зустріч з громадою Чикаго. Відео можна буде незабаром переглянути тут, а почитати дещо тут. Того ж дня був  ефір на українському радіо. Оксана Волошинюк, Володимир Куковський і я відповідали на питання, що стосувались політичної ситуації в Україні.

Фотозвіт

 

День 13. Понеділок, 7 червня. Адвокасі у Чикаго

Ми у гостях в організації, яка моніторить місцеву владу. Я запитав, як організація залучає волонтерів. Відповідь - молоді люди, часто студенти юридичних спеціальностей приходять за рекомендацією колег сюди щоб набратись практичного досвіду. Інші волонтери приходять з вулиці - в організації величезне вікно виходить просто на дорогу, що привертає увагу допитливих пішоходів. В цієї вочдог-організації принцип - не брати коштів на статутну діяльність у місцевої влади. Причина - можливий конфлікт інтересів - як моніторити того, хто тобі платить. Основні надходження йдуть від приватних фундацій. 

Фотозвіт

  

Після обіду була зустріч з генеральним директорм ABC-7 каналу. Висновок один - новини стають розважальними і несерйозними. Міжнародна тематика - зникає. А хто ж писатиме і зніматиме про Україну?

Фотозвіт

День 14. Вівторок, 8 червня. Динозаври

Захоплююча мандрівка до світу Чікаго Трібюн, які, щоправда подали на банкруцтво. Тим не менше, зберігають віру у світле майбутнє... Але вже не друковане.

Фотозвіт



Попереду зустріч з Біллом Куртісом - легендою телевізійної журналіцстики США. Їдемо на продакшн-студію знайомитись з процесом виробництва і дистрибуції документальних фільмів. Куртіс виявився прикольним хлопцем. Нема зазнайкуватості і просто неймовірне почуття гумору. Білл розбив групу на дві підгрупи і відправив знайомитись з його фабрикою. Виявляється, можна знімати документалку, не виходячи з студії. І все ввиглядатиме як реальність. Одним словом, майстер є майстер. 

Фотозвіт (незабаром)

День 15. Середа, 9 червня.

Школа комунікації університет Лойоли. Одна, мабуть, з кращих шкіл. Директор школи - вірить у майбутнє етичної журналістики. Її молодші колеги по цеху -  не дуже :).

Фотозвіт

 

Слухайте і беріть найважливіше. Директор школи про стандарти, навчання, сучасну журналістику і її майбутнє.

Аудіозвіт



Після обіду ми також дізнались як знімати документальні фільми.
Фотозвіт

День 16. Четвер, 10 червня.

Воркшоп - як правильно використовувати нові медіа. Що приємно - Україна не пасе тут задніх і ми мали можливість продемонструвати й свої результати.
Фотозвіт
 

День 17. Пятниця, 11 червня.

У п'ятницю не можна було зранку не пройти-непроїхати. Ми довго не могли зрозуміти причин 30-метрових черг до периферійних станцій метро. Виявляється Black Hawks -одна з хокейних команд Чикаго виграла кубок Стенлі. Цього дня, мешканці Чикаго чекали майже 49 років. І між іншим, якщо українці невернуті на політичній тематиці, то американці - на спортивній. Цього дня у давн-таун планувався парад на честь перемоги Ховкс. Майже кожен чикагівець і чикагівка були вдягнуті у червоні футболки, які можна було купити за 15 баксів. Такого параду місто напевне давно не бачило. Ось як це виглядало.
 

А ось так виглядало місто після параду
Фотозвіт

І поки місто святкувало, ми сиділи у гостях в організації Better Government Association, яка моніторить діяльність місцевого уряду, в тому числі й мара Дейлі, розписує і розказує про корупційні схеми, які використовують державні чиновники. Наприклад, організація моніторить час, коли судді йдуть на роботу і коли виходять. Виявилось, судді рано покидають своє робоче місце. І, цікаво, куди ж вони ходять після 14:00? Як показав моніторинг - у солярій!!! Ця організація виявляє такі факти і через журналістів публікує на своєму сайті. Також організація має людину у суді, яка використовує телефон для того, щоб через твіттер транслювати засідання. Не можна використовувати компютерну чи іншу техніку, але телефон чи айфон можна. Ось так.

Фотозвіт

День 18. Субота, 12 червня.

У суботу ми волонтерували. Найбільша щорічна акція допомоги громадським школам. Спочатку я думав, що це жарт - участь у акції коштує 150 баксів. Як виявилось ні, коли побачив маштаб. Я побачив американський волонтерський менеджмент у дії. Навіть наша група, яка навіть не планувала брати участь у цій акції, зібралась у повному складі і добросовісно пропрацювала весь день на користь американської громади. Фотозвіт має розказати більше. Наше завдання - пофарбувати клас у голубенький колір. У класі, який ми фарбували, виявились колонки (я завбачливо взяв свого ноута). Знайшов у своєму плейлісті Океан Ельзи, ввімкнув на повну гучність і змусив адміністрацію школи поцікавитись нами. Директор і волонтерські координатори були вельми здивовані, дізнавшись, що український народ, у нашій іпостасі, допомагає американському. Після волонтерського прибирання, яке було в районі, у якому краще довго одному не гуляти, була афтепаті. 6000 старих і молодих гарцювали під звуки рок-бенду, пили пиво, їли сосиски. Все це дійство було у Soldiers Park. Україці і тут відзначились. До Ігоря Чайки, який у відрив танцював біля сцени, почали збігатись місцеві красуні. Мені він нагадував Шиву, який танцює так, ніби його ніхто не бачить. Потім пішов невеличкий дощик і волонтери порозбігались, але не українські -  наша група не здавалась... Біля сцени залишились тільки ми... Треба було виручати музикантів. Коли хлопці дізнались, що ми з Україні, радості їхній не було меж. "Знайте, ці хлопці, мої друзі, приїхали сюди з України" - вигукнув під кінець фронтмен і зіграв нам бравого марша.

Фотозвіт

А ось у вечері була афтепаті у Девіда. Про це писати не буду :). Хай про це напише колись сам Девід.

День 19. Неділя, 13 червня. Прощальна вечірка

Переселяють до ірландців на південь... Фотозвіт пізніше  

День 20. Понеділок, 14 червня.

Планування наступних кроків.   Воркшоп "Як створити успішну і стійку організацію".

Фраза дня "90 % американських громадських організацій змінюють свою місію під потреби донорів". Нічого не нагадує?

День 21. Вівторок, 15 червня.

Їдемо у центр штату на щорічну конференцію телевізійників. Довго їдемо. На конференції з трибуни ми знову чуємо: "У нас є делегація з України. Привітаємо її". Десь є відео.  Обов'язково викладу тут.

День 22. Середа, 16 червня.

Готуємося до відльоту. Прощальний шопінг. Шампанське у Гранд Парку. Добрі люди не дали пропустити останню електричку і відповідно, мою зупинку.

День 23. Четвер, 17 червня. Outro

Відліт з Чикаго до Києва. Успішний приліт. Київ. Спека. Відкритий простір "ІГС в процесі модернізації України: як ІГС можуть стати ефективними агентами змін в нашій країні?".
 

P.S. Ця історія ще буде доповнена power-point презентаціями та інсайтами, які час від часу нагадують про цю чудову можливість від Community Connections. Окрема подяка Ользі Свириденко та Іванні Рійд за вчасні і детальні інструкції, які нам реально допомогли, а також учасникам з України, які додали спецій і настрою ції програмі.