bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Мати всіх реформ: політики, дипломати та експерти подискутували про антикорупційну та судову реформи

7–8 липня у Вільнюсі (Литовська Республіка) відбудеться Ukraine Reform Conference  ключова щорічна міжнародна подія, присвячена експертному обговоренню прогресу реформ в Україні. URC об’єднує українських та іноземних топ-урядовців, представників Євросоюзу, НАТО, G7, бізнесу та громадянського суспільства. У рамках підготовки до URC 2021 Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ разом із Transparency International Ukraine 27 травня організовували публічне обговорення щодо оцінки та прогресу антикорупційної та судової реформ.

«Щорічно Коаліція РПР із партнерами проводить моніторинг просування реформ на основі галузевих аналітичних брифів [підготовлених до URC], які готуються незалежними експертами громадянського суспільства», — розпочала захід Юлія Кириченко, співголова Співголова Ради Коаліції РПР, членкиня правління Центру політико-правових реформ.

За її словами, антикорупційна та судова реформи є «вузьким горлом для України» та потребують прискіпливого моніторингу та спільної роботи влади та громадянського суспільства.

Що говорять міжнародні партнери?

Впровадження судової реформи в Україні буде обговорюватися протягом усіх чотирьох дискусій на URC 2021 у Вільнюсі, запевнює Вальдемарас Сарапінас, Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні.

«Судова реформа — мати всіх реформ. Це істотний виклик для України, але його потрібно подолати для досягнення успіху. Так, Україна досягла багато успіхів за останні роки: майже завершена земельна реформа, діджіталізація, децентралізація тощо. Але всі ці досягнення можна звести до нуля, якщо не подолати корупцію та не реформувати повністю судову систему», наголошує посол.

Доброчесні суди та органи правопорядку він назвав фундаментом держави: «Як можна грати за правилами, якщо корумпований сам суддя? Як іноземні інвестори мають на це реагувати? І скажу ще одну аксіому: прозорі суди та прокуратура, некорумповані органи — це основа держави».

Як наголосив Сарапінас, URC 2021 буде найважливішою подією цього року.

«Ми раді, що литовські й українські президента та прем’єр-міністри зможуть узяти участь у цій конференції. У перший її день будемо говорити про євроінтеграцію та реформи в оборонному секторі, а в другий — про інвестиції та бізнес-клімат», — анонсує посол.

«Ключем до успіху» в URC 2021 дипломат назвав співпрацю з громадянським суспільством: «Я впевнений, що внесок громадянського суспільства важливий із погляду довіри до заходу».

Антикорупційна та судова реформи є важливими елементами функціонуючої демократії, що є першим критерієм до вступу до Євросоюзу. На це звертає увагу Ремі Дюфло, Заступник Голови Представництва ЄС в Україні.

Україна взяла на себе чимало зобов’язань щодо проведення реформ після підписання Угоди про асоціацію з ЄС, нагадує європейський дипломат. Імплементація цих реформ необхідна також і для отримання Україною подальшої макрофінансової допомоги з боку Євросоюзу.

«Незважаючи на виклики, ми бачимо численні досягнення у сфері судової реформи. Ми бачимо збільшення прозорості. Але минулий рік показав, що прогрес не є незворотнім. І можуть бути застосовані заходи, які підривають зусилля з проведення реформ», — висловлює занепокоєння Дюфло.

Серед успіхів антикорупційної реформи він назвав досягнення Вищого антикорупційного суду, який уже почав виносити вироки: «Це, безумовно, прогрес. І сподіваємося, що нові установи антикорупційної інфраструктури будуть залишатися на карті якомога довше».

Антикорупційна реформа: крок уперед, крок назад

Головні виклики для антикорупційної реформи та рекомендації щодо її впровадження презентувала Катерина Риженко, голова юридичного відділу Transparency International Ukraine.

Виклики:

  • не ухвалено Антикорупційну стратегію на 2020-2024 роки;
  • недостатня відповідальність за брехню в деклараціях.
  • АРМА:
    • недосконале профільне законодавство;
    • відсутність повноцінного керівництва та законодавчої незалежності.
  • НАБУ:
    • відсутність законодавства щодо статусу бюро;
    • відсутність визначального впливу незалежних експертів від міжнародних партнерів у комісії з добору директора НАБУ;
    • не проведено аудит НАБУ.
  • САП:
    • недостатні гарантії незалежності;
    • необхідність вдосконалення законодавства щодо обрання керівника.
  • ВАКС:
    • потрібність збереження інституції;
    • необхідність проведення повноцінної судової реформи.

Рекомендації:

  • ухвалити Антикорупційну стратегію на 2020–2024 роки;
  • ухвалити закон про підвищення кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та неподання декларації;
  • удосконалити закон про НАБУ для усунення положень, які можуть бути потенційно визнані неконституційними.
  • удосконалити конкурсну процедуру добору директора НАБУ із залученням міжнародних експертів і надання їм вирішальної ролі в процесі добору;
  • змінити конкурсну процедуру добору керівника САП із залученням міжнародних експертів, забезпечити додаткові гарантії незалежності САП;
  • запустити прозорий конкурс на посаду голови АРМА та ухвалити закон для більш ефективної реалізації агентством своїх функцій.

З початку каденції Президента України Володимира Зеленського та Верховної Ради ІХ скликання (2019 рік) розпочався активний етап боротьби з корупцією, але через деякий час відбувся наступ на антикорупційні органи. На цьому зауважує Ярослав Юрчишин, народний депутат, член комітету ВРУ з питань антикорупційної політики.

Зокрема розпочав роботу Вищий антикорупційний суд, який уже виніс понад 30 вироків, потім відбулося перезавантаження НАЗК і спроба перезапустити ДБР. Але згодом «політичного запалу стало не вистачати»: спочатку забуксувала судова реформа, а потім — скасування Конституційним судом е-декларування.

«Спочатку був швидкий темп [впровадження антикорупційної реформи] та активна співпраця громадянського суспільства та антикорупційних органів. Але коли ці органи почали досягати результатів — відбувся відкат реформ. Не можу сказати, що це трапилося саме через дії влади, адже є багато зацікавлених сторін, зокрема олігархів, які почали чинити спротив антикорупційним органам», — пояснює нардеп.

На його думку, найбільшим викликом є «низький рівень професіоналізму Парламенту, який було оновлено на 70–80 %». Депутати, говорить Юрчишин, доволі легко піддаються маніпуляціям. Тому олігархам легко вчиняти політичні атаки, на кшталт намагання звільнити директора НАБУ.

Зі словами Юрчишина щодо швидкого закінчення антикорупційного запалу Парламенту погодився директор НАБУ Артем Ситник. За його словами, уже з березня 2020 року почалася системна робота щодо зупинення діяльності антикорупційних органів

«Сім років ми обговорюємо створення антикорупційної інфраструктури та знов говоримо про необхідність її захищати. Наявні результати [в антикорупційній сфері] були зроблені в умовах тотальної протидії. На ВАКС одразу почався тиск після ухвалення ним реальних вироків: Вища рада правосуддя почала притягати до відповідальності суддів», — наводить приклад директор НАБУ.

Ситник розкритикував деякі положення законопроєкту №5459-1 про внесення змін до законів щодо приведення статусу НАБУ у відповідність до вимог Конституції, який нещодавно ухвалили в першому читанні: «не зовсім би хотілося детективам бути представниками виконавчої влади. Ми були державним правоохоронним органом, і була надія, що ми таким і залишимося. Саме формулювання «орган виконавчої влади» не зовсім відображає функціонал НАБУ».

Він висловив сподівання, що в конкурсній комісії щодо добору наступного директора НАБУ значний вплив матимуть представники міжнародної спільноти.

У 2019 році НАЗК знайшла ознаки корупції лише у 7 % перевірених декларацій, тоді як після перезапуску агентства у 2020 році цей показник склав понад 20 %, наводить статистику Іван Пресняков, заступник голови НАЗК. Адже минулого року агентство приділяло увагу деклараціям тих людей, які фігурували в ЗМІ в корупційних скандалах.

«На жаль, через рішення КСУ щодо скасування е-декларування ці кейси не перетворилися на кримінальні провадження», — нарікає Пресняков.

Важливим антикорупційним досягненням він назвав запровадження подання обов’язкових фінансових звітів для політичних партій: «Отже, не тільки НАЗК може моніторити ці звіти, а також і громадськість».

Про необхідність подальшого реформування профільного законодавства щодо Спеціалізованої антикорупційної прокуратури говорив Максим Грищук, В. о. керівника САП. Оскільки вже дев’ять місяців досі не призначений новий керівник САП, то необхідно дозволити заступникам керівника спеціалізованої прокуратури дати можливість підписувати низку процесуальних документів.

«Ми зараз перебуваємо в режимі збереження антикорупційних інститутів. Але я дивлюся на ситуацію оптимістично, адже розпочатий у 2014 році процес не може бути зупинений», — впевнений. Грищук.

Іншою важливою складовою антикорупційної реформи є реформа Служби безпеки України. Її суть — забрати від СБУ функції досудового розслідування та розслідування економічних і корупційних злочинів, пояснює Вадим Валько, експерт Центру протидії корупції.

Для цього необхідно внести зміни не лише до профільного законодавства, а й до Кримінально-процесуального кодексу.

«Саме завдяки повноваженням здійснювати розслідування СБУ втручалася в економічні справи та роботу антикорупційних органів. Також служба має низку інших невластивих рис: можливість усіма її співробітниками застосовувати спецзасоби та наявність власних слідчих ізоляторів», — деталізує Валько.

А законопроєкт щодо внесення змін до закону про СБУ перед другим читанням має бути «тотально покращений», адже він не позбавляє службу функції досудового розслідування.

Микола Хавронюк, директор із наукового розвитку Центру політико-правових реформ, докладніше зупинився на Антикорупційній стратегії на 2020-2024 роки.

Ця стратегія перелічує 70 основних проблем у сфері боротьби з корупцією та має 270 проміжних цілей.

«Антикорупційна стратегія доволі детально пропонує нам рецепти для подолання корупції. Але цей документ є основою, на якій Кабінет міністрів має розробити конкретні завдання та заходи», — говорить Хавронюк.

Корупція — це системна проблема в Україні, яка стала не відхиленням від норм, а самою нормою, вважає Ека Ткешелашвілі, керівниця Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI).

Незважаючи на певний прогрес України в боротьбі з корупцією, сталості в цьому питанні ще не досягнуто: «Дуже багато залежить від прозорості обрання майбутніх керівників антикорупційних органів».

Судову реформу Ткешелашвілі назвала частиною загальної трансформації, яка важлива «для утримання результатів». Але паралельно вона закликала впроваджувати інші важливі реформи.

Судова гілка: драйвери реформи стали агентами спротиву

Рівень впровадження судової реформи (відповідно до профільного аналітичного брифу, підготовленого до URC 2021) становить лише 13 %, наводить невтішний показник Роман Смалюк, експерт Центру політико-правових реформ.

Ключові цілі судової реформи:

  • нові ВККС і ВРП як агенти змін;
  • нові ефективні судові інституції;
  • підзвітність суддів і прокурорів через моніторинг їхньої доброчесності;
  • електронний суд і дебюрократизація судового процесу;
  • якісна юридична освіта.

Ключові проблеми судової реформи:

  • відсутність візії і стратегічного планування;
  • недостатність політичної волі: правильні цілі, але не підкріплені результативними діями;
  • відсутність дієвої команди змінотворців у політичній владі (в частині реформи правосуддя); пасивність парламенту;
  • «компромісні» або непропрацьовані ініціативи й рішення, які не призведуть до їхньої ефективності;
  • опір змінам;
  • зволікання з реформами: ефект «снігової кулі» — нашарування проблем.

Вікно можливостей для реформи:

  • незадоволений запит суспільства, бізнесу/інвесторів на справедливість;
  • сильна підтримка міжнародних партнерів;
  • наявність пропозицій готових рішень в експертному середовищі.

У судовій гілці необхідно реформувати лише ті сфери, які «дійсно потребують змін», а не «робити реформи заради реформ». Такої думки був Расім Бабанли,

керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.

Головною проблемою самого Верховного Суду він назвав надмірну завантаженість: наприклад, лише цього року до нього надійшло 30 тисяч справ.

Зараз спостерігається тенденція підміни понять при обговоренні судової реформи: замість дискусії про якість і доброчесність суддів говорять про недостатню кількість суддів і недоукомплектацію судів. На це звертає увагу Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE.

За його словами, Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя, які мали би стати драйверами реформ, зараз перетворилися на агентів спротиву змінам. Наприклад, ВРП одноголосно відмовилася відстороняти з посади голову Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка на період розслідування його справи.

А законопроєкт щодо судової реформи № 3711-д, який зараз готується до другого читання, «значно погіршили» в профільному парламентському комітеті, нівелював роль міжнародних експертів.

«Майбутні члени ВККС будуть проходити через подвійний фільтр старої суддівської системи: Раду суддів і ВРП», — пояснює Жернаков.

Інший законопроєкт щодо судової реформи — № 5068 - нівелює участь міжнародних експертів у доборі членів ВРП.

Від спроможності України впровадити судову реформу залежить її підтримка з боку західних партнерів, яка вкрай важлива в умовах триваючої війни з Росією. Звертає увагу Галина Чижик, експертка Центру протидії корупції.

«Позиція громадянського суспільства, міжнародних партнерів і Венеційської комісії — це якісне перезавантаження органів суддівської влади, зокрема ВККС і ВРП. Ми маємо забезпечити вирішальну роль у доборі до цих органів незалежних експертів, номінованих міжнародними організаціями», — наголошує експертка.

Проте зараз добір до суддівських органів здійснює «суддівська мафія», яка унеможливлює проведення чесного та незалежного голосування на з’їздах суддів.

Інші пріоритетні питання — це реформування ОАСК і КСУ.

«Проблеми, які створює ОАСК, настільки гучні, що про них згадують наші міжнародні партнери, зокрема МВФ. Венеційська комісія у своїх останніх трьох висновках говорить, що ОАСК, як нереформований орган, не може бути причетним до формування ВККС і ВРП», — нагадує Чижик.

Також, за її словами, за останні півроку нічого не відбулося в напряму зміни процедуру добору суддів КСУ. Хоча відповідний законопроєкт уже розробили експерти громадянського суспільства.

Захід модерували:

  • Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine
  • Іван П’ятак, експерт Центру демократії та верховенства права

Публічне обговорення було організовано Коаліцією РПР у партнерстві з Transparency International Ukraine та Посольством Литовської Республіки в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки в рамках підготовки до Ukraine Reform Conference 2021

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.