Нещодавно, переглядаючи газету з оголошеннями, я наткнулася на таке : «На високооплачувану роботу потрібна дівчина приємної зовнішності. Графік роботи гнучкий. Колектив дружній. Дівчатам з інших міст надається помешкання.»

Подібні оголошення можна знайти в будь-якій газеті, в інтернеті і т.п. Якщо всім і так відомо про що йде мова, навіщо приховувати і забороняти проституцію, адже заборонений плід – солодкий! Проституція - явище загальносвітове та історичне, вона існує з давніх-давен, змінюється лише система її організації, розмах і місце, яке вона займає в суспільстві.

Це явище існувало протягом всієї історії людства. Історики наводять дані про те, що в стародавньому Єгипті, Афінах й Індії існували так звані будинки розпусти, де чоловікам за певну плату надавалися інтимні послуги. Навіть у жорстокі роки інквізиції в Європі це явище “мало місце”, хоча як проблема не усвідомлювалося. Вражаючим є той факт, що і сто і більше років тому характер проституції був такий же, як і в наші дні. Були і “білі рабині”, і “міжнародний торг жінками”, і насильницьке навернення в повії, і проституція з бідності, і сутенери, і багато, багато іншого. Тільки от кубла і публічні будинки тримали не бандити, а “мадам”.

Говорячи про Російську імперію, наприклад, відомо, що до революції публічні будинки були дозволені, але працівниці цього закладу мали особливі посвідчення, які дещо урізали в правах жриць кохання. З приходом радянської влади було офіційно заборонено утримання публічних будинків. Це призвело лише до переходу проституції в нелегальний бізнес. Сьогодні на дорогах України можна побачити багато дівчат, віком від 15 і старше, які заробляють гроші в такий, для когось аморальний, спосіб.

Ніхто з них не скаже, що прийшли сюди для отримання надприбутків або з надією зустріти заможного чоловіка. У кожної своя історія, причини вибору такого роду заняття є різноманітними. Одні, приїхавши з села і не знайшовши роботу, просто не хочуть повертатися і розповідати всім про свою невдачу, інші, не маючи освіти, не бажають працювати за «копійки» на підприємствах та ще й утримувати на ці кошти своїх дітей. Більшість цих дівчат є з неблагополучних сімей. За останніми даними вітчизняних експертів, на сьогоднішній день в Україні налічується від 63 до 93 тис. людей, що надають секс-послуги за гроші. Нажаль, зараз даний вид професії є небезпечним як для життя самих куртизанок, так і для людства вцілому. Дівчата, надаючи інтим-послуги, є незахищеними від різних захворювань і насильства з боку клієнтів. Звичайно найстрашнішою хворобою, яка передається половим шляхом є ВІЛ. За результатами дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Міжнародного альянсу з ВІЛ / СНІДу в 16 містах України, близько 17% українських робітниць комерційного сексу ВІЛ-позитивні.

Найбільш поширене це захворювання серед жінок , що займаються проституцією в Київі, Полтаві і Миколаїві, найменш – у Луганську,Харкові та Львові. Заражаючись від одного, проститутка може передати цю хворобу десяткам інших чоловіків, потім ця хвороба потрапить до їх родин, таким чином на небезпеку наражаються не тільки жінки даних чоловіків, але й їхні діти. Також, дуже часто клієнти з дівчатами поводяться, як з ганчір’ям. Отримавши інтим-послугу, клієнт може знущатися над дівчиною, побити її і не розрахувавшись, викинути з машини. Свідченням даного явища є непоодинокі випадки. Можливо, щоб вирішити проблему треба забути про радянське відношення до проституції? Як було сказано в добре відому фільмі кінця 80-х рр.. Петра Тодоровського «Інтердівчина» : « В нашій державі проституція як соціальне явище відсутня повністю.»

На жаль,  досі з проституцією в Україні борються, в першу чергу, як з кримінальним явищем, але не як з загрозою здоров’ю громадян або з проблемою соціальної незахищеності жінок. Європейські країни, на відміну від нас, зробили великий крок вперед, розуміючи всю важливість вирішення даної проблеми. В таких країнах як Німеччина, Голландія, Греція, Данія, Фінляндія, Австрія проституція вже легалізована, у Франції і Чехії збираються легалізувати, в Туреччині такий вид заняття має не тільки офіційну основу, але й існують профспілки секс-працівниць. В Німеччині , де зараз керує християнсько – демократична партія, урядовці розуміли, що легалізація проституції багато в чому відповідає принципам Християнської Демократії. Так наприклад, вільна людина реалізує себе саме тим, що обирає. Обирати означає чимось жертвувати. Також одним із принципів Християнської Демократії є те, що солідарність – це “соціальна дружба” – взаємний обов’язок між членами спільноти і самою спільнотою, в широкому розумінні - між всіма членами спільноти.

Тобто, не можна закривати очі на таке явище як проституція і робити вигляд , що проститутки не є членами нашого цивілізованого суспільства, адже вони так як і ми мають всі людські права. Крім того, зараз в країні економічна криза, грошей катастрофічно не вистачає, в той час як мільйони гривень, отриманих від секс-індустрії, кожного року ідуть у підпілля. Якщо будемо боротися з цим явищем, вживати жорстокіших заходів і т.п., то, як показує історія, ми витратимо велику кількість грошей,але так и не отримаємо результат.

Отже, питання легалізації проституції стоїть дуже гостро і чим швидше ми його вирішимо, тим буде краще для всієї держави, адже невирішеність цієї проблеми загрожує всій нації.