Сьогодні, за даними Держкомстат, в України близько 21,4 % земельних ділянок державної власності є вільними, тобто не мають орендаря, не використовуються за цільовим призначенням, від їх існування місцеві бюджети не отримають омріяного наповнення. Виявити проблеми, що призводять до такої кількості «вільних» земель та відсутності будь-якої інформації про них, покликаний новий проект «Кампанія сприяння регіональному розвитку через відкритий доступ до інформації про вільні землі», що виконується коаліцією громадських організацій «Прозора земля» у партнерстві з «Інститутом сталого розвитку», ДМГО „Жіночий інформаційно-координаційний центр”, МГО «Інститут громадського розвитку «Ортега-і-Гасет», за підтримки Вестмінстерської Фундації для Демократії.

Реалізація даного проекту базується на проведенні у 2009 році коаліцією «Прозора земля» (що працює у Луганській, Львівській, Чернівецькій областях та АР Крим) громадського моніторингу процесу надання інформації громадянам про вільні земельні ділянки державної власності. За результатами даного моніторингу виявлено ряд правопорушень, що поділено за 4 групами, приклади з яких наведені до вашої уваги нижче.

«Вільна земля є, але ї немає» - відповідь по-Кримські

Такий зміст має лист одного з голів райдержадміністрацій в Криму, що надійшов на запит коаліції громадських організацій «Прозора земля» щодо кількості вільних земель у адміністративному районі. Підтвердження про наявність вільних земельних ділянок представники коаліції отримали у районному управлінні земельних ресурсів. Земель виявилось чимало – 18 256 га (це 9 128 футбольних ланів, або площа такого міста, як Біла Церква). Виходить, що вільної землі вдосталь, але інформація про неї доступна не всім громадянам і не завжди.

Подібний висновок було зроблено із аналізу WEB-сайтів 38 адміністративних районів України. В тих адмінодиницях, що мають власні сайти, інформація про кількість вільних земельних ділянок у рази менше, ніж інформація, що надана структурними підрозділами Держкомзему. За словами виконавчого директора «Інституту сталого розвитку» Станіслава Ігнатьєва, що координує коаліцію громадських організацій «Прозора земля», розбіжність у інформації за 24 адміністративними районами становить 155 644,2 га (що за площею більше, ніж місто Київ). «Відразу виникає питання: чому ці площі не обліковані, а інформація про можливість їх отримання в оренду або власність?» - дивується координатор коаліції.

Соціальні біди сільських громад – наслідок відсутності інформації про вільні земельні ділянки

«Вони, кляті, роблять із нашою землею, що хочуть, а сільські громади від цього майже нічого не отримують до бюджету» - жаліється голова Новоселівської сільської ради на службовців місцевої адміністрації. За словами сільського очильника, земельні ділянки, що за обліковими даними рахуються вільними, насправді обробляються, а орендна плата від їх використання не сплачується у сільський бюджет, оскільки землі – вільні. З іншого боку навколо села стоять забур’янені лани, які селяни хочуть обробляти, але на їх бажання стати орендарями, службовці відповідають, що на дані земельні ділянки вже декілька років розробляються проекти відводу. А як знаємо із Земельного кодексу України, без проекту відводу земельної ділянки обробіток землі заборонений.

За словами Новоселівського сільського голови, втрати бюджету сільської ради від такої земельної політики у 2009 р. склали 98 457,3 грн., що становить половину прибуткової частини бюджету. «Ці кошти», - жаліється сільський голова, - «можна було направити на ремонт сільського клубу або водогону. Сільська громада має безліч соціальних проблем, високий рівень безробіття, а навколо порожніми стоять родючі землі…»

Деякі громадяни й самі не хочуть ставати власниками вільних земель

Державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) – гарантоване право громадян Конституцією та Земельним кодексом України. Але, на жаль, за результатами громадського моніторингу стану земельних ресурсів в Україні, проведений коаліцією громадських організацій «Прозора земля», близько 14 тис. земельних паїв вважаються вільними земельними ділянками, що зараховані до державного резервного фонду.

Слід зазначити, що громадяни іноді самі не хочуть отримувати акти на право власності на землю. Як каже заступник голови Держкомзему Галина Яцишина, на це є дві суб’єктивні причини: «Коли людина отримала акт, вона отримала у власність земельну ділянку, з якої повинен платити податок. Друга причина, яка стримує бажання отримати акт, це субсидії. Малозабезпечені громадяни мають на них право, і, на жаль, ті особи, які приховують факт наявності у них сертифікатів, також не йдуть отримувати державний акт, бо вони знають, що після цього вони не отримають субсидії».

Також, на думку Галини Яцишиної, процес видачі заповітних актів можуть гальмувати і приватні структури, які беруться допомагати громадянам отримати омріяний документ. Іноді вони працюють неякісно, іноді взагалі беруть гроші і зникають. А земельні ділянки залишаються вільними, які ніхто на час оформлення державного акту не може отримати в оренду.

Оформлення може затягнутися і є загроза появи «нового власника» землі

Доки селянин ходить по інстанціях, збирає підписи та чекає, коли з’являться бланки для державних актів, він може залишитися без земельної ділянки взагалі. За цей час її власником може стати хтось інший. Цьому сприяє і недосконале земельне законодавство, і суди, як часто ухвалюють незаконні рішення.

За словами експерта з земельних питань Андрія Мартина, у такому випадку селянинові складно довести, що він має право на землю. «Якщо до селянина цю землю вже хтось відхопив і вже неможливо громадянину його право на землю реалізувати, то буде у нас громадянин без землі. Знову ж таки, це все переводиться виключно у судову площину. Громадянин, який не зміг приватизувати земельну частку свого паю, повинен у суді потім захищати свої права. Звичайно, звичайному селянинові воювати в судах дуже складно», – зазначає Андрій Мартин.

Координатор національної коаліції громадських організацій «Прозора земля» Станіслав Ігнатьєв стверджує: «У тих випадках, де є вільна земля, обов’язково виникає рейдерство. І зупинити таке явище практично неможливо, особливо за відсутністю земельного кадастру. З кожним роком українська земля дорожчає, а паралельно з’являються нові схеми, як її можна незаконно привласнити». Разом із тим, не рідко, за обліковими даними, земельні ділянки, що є незаконно привласнені знаходяться у реєстрі вільних земельних ділянок, але інформація про них, практично, відсутня.

Слід зазначити, що за даними МВС, за останні півроку у сфері земельних відносин викрито злочинів більше, ніж за попередні 5 років загалом. Більшість цих злочинів стосуються незаконного оборудку земель, які враховуються у державному реєстрі вільними.

Прес-служба МГО «Інститут сталого розвитку»