Будь-який властивий успіх неможливий без духовної підоснови. З цієї позиції давайте розглянемо питання: що таке успішність? Слово “успішність” походить від “успівати, встигати, досягати чогось”.  

Успішність буває зовнішньою і внутрішньою. Зазвичай людей цікавить саме зовнішня успішність: гарне здоров’я, матеріальна забезпеченість, успіх на роботі, сімейне благополуччя. Однак успішність зовнішня на дев’яносто відсотків залежить від успішності внутрішньої (десять відсотків – це те, що ми називаємо “поталанило”: народився в потрібний час у потрібному місці, зірвав такий-собі життєвий “джек-пот”). Внутрішня ж – цілковито від наявності внутрішньої, духовної сили.

Подивіться на успішних політиків, бізнесменів. Успішний політик – це, як правило, особистість харизматична. Тут немає місця слабким духом. Тут – іскринка в очах; тут – упевненість, переконливість, ідея (яка – це вже, нажаль, інша справа). Люди успішні завжди дужі духовно. В позитиві це мало б виглядати отак: успішність зовнішня залежить від успішності внутрішньої, а внутрішня – від наявності внутрішньої духовної сили, вселенської духовної енергії, яку церква називає благодаттю. До речі, сенс життя християнського за Серафимом Саровським і полягає у здобутті цієї Сили – сили Духа Святого. Нею здійснюється духовне вдосконалення людини, смислом якого являється здобуття омріяної внутрішньої свободи. Утім, далеко не завжди бачимо саме позитив…

На сьогодні дев’яносто відсотків людей – хворі (діагноз не має значення). Нині маємо недужне суспільство: слабке, виснажене. Часто можемо почути отаке: “Ось, знов зранку встав – і вже перевтомлений. Ніби і їм добре, і сплю достатньо, і щойно з відпустки. П’ю вітаміни, ковтаю стимулятори, соками запиваю – а сили немає… Що робити, не знаю!” Відсутність духовної сили призводить до душевного та фізичного безсилля, притягує хвороби. Навчитися здобувати та зберігати внутрішню позитивну силу – ось у чому першорядна наша задача. Сила ж ця дається нам через смирення, сиріч через невипромінювання зла. Не просто через невчинення його, а саме через невипромінювання. Кажучи мовою церкви: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.

До речі, не слід плутати смирення з рабською покірністю чи злочинною бездіяльністю, з догідництвом, низькопоклонством а чи святенницькою єлейністю… Ні, смирення – це не сліпа покірність. Смиренно можна, а інколи й просто необхідно сказати “ні”, як зробив це Христос, поставши проти суджень світу.

Якщо зайнялася оселя – віддай усе в руки Божі, помолися: “В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої, здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої!..”, однак після цього – дій і сам: зателефонуй у пожежну, візьми відро з водою та йди гасити вогонь!

Правдиве смирення полягає у тому, щоб прийняти ближнього свого та обставини життя такими, які вони є. Наприклад, ви запланували прогулянку, а надворі дощ. Чи припиниться він від того, що ви у відчаї “битиметеся головою об стіну” – гніватиметесь, тривожитиметесь, ображатиметесь? Ні, до того дощу додасться ще й ваш зіпсований настрій, і це у кращому випадку. У гіршому – інфаркт міокарду. Вам це потрібно? Ні, краще прийняти ці обставини з миром. Не погодитись з ними, а саме прийняти, і діяти адекватно. Знайти в цьому добре, відкрити позитив. У даному випадку попросту прихопити з собою парасольку, і з романтичним настроєм прогулятися під заспокійливий шум дощу.

Смирення – це пошук внутрішнього миру, і коли людина перебуває у цьому форматі, то вона наповнюється Силою, бо сила Божа здобувається лише через смирення. Божественна енергія наповнює все. Наше – це навчитись приймати її шляхом розкриття серця перед небом у самозреченні та любові, і не віддавати.

Як утримати внутрішню силу в собі? Це як посудина з водою: треба просто стежити, аби в ній не виникало отворів. Існує п’ять “отворів”, через які ми втрачаємо внутрішню силу: страх-тривога, гнів-роздратування, гордощі-образа, некорисні пожадання тілесні та пристрасті душевні, також перевтома. Якщо ці п’ять зачинимо – усе буде добре.

Є чимало авторів, які вчать, як позбуватися негативних емоцій, але люди чогось празнують цей збудливий вир, бачать в ньому “повноту життя”. Це відбувається через низький рівень духовності та нестачу позитивного внутрішньо-чуттєвого досвіду. Сказано-бо: “Загине народ Мій через брак знання…” Відтак після стресів, услід пробування в негативно-емоційних тонах, людина і з дому виходить виснажена, перевтомлена, уже напившись кави та з отакенними мішками під очима.

Існує дванадцять емоційних тонів – від апатії до екстазу, – і чим нижчим являється ваш емоційний тон, тим гірше. Позитивне мислення є способом піднятися на верхні, позитивні емоційні рівні; позитивні ж емоції відповідно – являються ключиком до розкриття людського серця перед небом, до виходу у тонкий світ метакосмосу. (Тут мова про серце не фізичне, а духовне – серцевину, середину душі: глибини свідомості, підсвідомість та надсвідомість людини. І про відкриття його перед небом, а не піднебессям – перед високочастотним, ангельським духовним світом, а не перед низькочастотним, демонським.)

Часто кажуть: “Як я можу бути у позитиві, якщо у мене немає здоров’я, роботи тощо?..” Дійсно, чотири “гори” проблем вибудовує світове зло навколо людини: це проблеми зі здоров’ям, матеріальні, в сім’ї та на роботі (або пов’язані з її відсутністю). В результаті людина виявляється затиснутою обставинами з усіх сторін, загнаною у пастку, у глухий кут, – а ворог роду людського накидає їй зашморг: “На, вішайся, бідаче!..” Однак допоки не навчимося мислити позитивно – не відкриється перед нами світ божественних енергій, не здобудемо внутрішньої сили, не утішимось, не станемо успішними внутрішньо, а відтак і зовнішньо. Це – духовний закон. Усе просто: негативна думка – дорога до пекла; позитивна – доступ до раю. А найпростіша й щонайперша позитивна думка – помисел покаяння з подякою Богові. “Та нема за що!” – кажуть. Як то нема? У тебе є очі? Сьогодні в світі мільйони людей, які нічого не бачать, і з радістю поміняються з тобою своєю долею. Ти можеш ходити? Навколо безліч фізично не здатних рухатися, які мріють про одне, аби лишень босими ногами постояти на траві. Тисячі ув’язнених отепер зречуться усього заради недосяжної їм свободи. Сотні тисяч прикутих до смертного одра готові на все, аби тільки жити. Безлік тяжко хворих ладні все віддати просто за хвилину життя без болю! Багато таких, що саме в цю хвилину взивають: “Господи, дай мені шанс, бо я пізнав, що насправді найважливіше!..” Я знаю цей стан, бо й сам колись біг з онкодиспансеру з діагнозом який, хвала Богові, не підтвердився, – і була весна, і синє небо над головою, і я кричав “Алилуя!” Яке це насправді щастя – сьогодні ти живий! Живий, і тобі Господь дає ще рік, ще десять, ще двадцять років… І ти можеш щось зробити – знайти себе, змінитися, стати вільним…

Тож подивіться на своє життя по-іншому, оберніть мислення своє з негативного на позитив, зігрійтеся доброю емоцією подяки, і відкриються двері сердець ваших, і увійде в них вселенська енергія добра, життя, любові, і станете успішними внутрішньо, а відтак і зовнішньо… Ця істина виписана у Святому Письмі сакраментально: “Шукайте ж найперш царства Божого і правди Його, а все це – вам додасться”.

Буханку хліба нам Господь дає, а дві – все одно не з’їсти. Згадаймо, про що навчають старці: “Пам’ятай про смерть, і втікай від тіла”. Пам’ятай, що в труни кишені немає. Що на заході погребальні сюртуки шиють без кишень, а в нас – їх просто зашивають. Що Олександр Македонський заповів виробити собі труну з отворами для рук, аби усі бачили, що він – людина, яка завоювала світ! – нічого не може з собою забрати. І що яка тобі користь, чоловіче, коли ти увесь світ захопиш, а душу свою занапастиш? Або що даси ти за душу свою? Пам’ятаймо про це…

Насправді головне питання філософії полягає не у тому, що первинне – буття чи свідомість, а в тому: звідкіля я, для чого живу, і що зі мною буде? Є дослідження, що над цими питаннями пересічна людина думає не більше п’ятнадцяти хвилин на день. Припускаю – якщо не на рік. Щодо мене, то я цим живу. Насправді такі питання реально починають зачіпати десь біля сорока літ, коли людина зовнішньо уже відбулася. Тоді й замислюєшся: “Ну ось, а далі що?..” Бо в двадцять років ти зайнятий іншим: одержати освіту, набути спеціальність, створити сім’ю, зробити кар’єру… І це природно. А ось в сорок – природно вже інше, задатися вічним питанням: а що далі? У чому сенс мого життя? І щойно людина ставить перед собою цю проблему – вона учиняється де-факто homo sapiens, “людиною розумною”.

Дійсно, а що ж там, за виднокраєм? Просто старість і смерть? Ні, не просто, але спершу лікарняна кушетка, “качка” під ліжком, крапельниця над головою та пігулки на тумбочці?.. І нічого не візьмеш з собою, і все полишиш? А кому? Дітям? Не факт. Не факт, що й не проп’ють, чи не зачнуть судитися між собою, тобі на ганьбу… А досвід з упевненістю вимовляє, що ніщо нам в цьому світі не гарантовано, окрім одного: що ми справді-таки помремо, і ніхто ще не відкупився… А тоді для чого все це? Для чого мучився, страждав, трудився? А там, після неї – що? Чи є щось? А може, немає? А може, просто їв, пив, метушився, прийшов час – і в землю? Щоб ті, які прийдуть після тебе, так само їли, пили, метушились?..

Та одного разу ти підіймаєш очі свої, і зоряне небо над головою та моральний закон всередині тебе раптом відкривають, повідають тобі істину про самого себе. І стається світло! І вчиняється день, і сповняється ніч – день перший Господній… І дивні сльози радості наповнюють очі. І ти плачеш і смієшся водночас. І з сльозами розчулення на очах шепочеш воднораз із захопленою духовним відкриттям землячкою: ні, я живий, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає!..

Правдива формула успіху – це насамперед самозречення. Господь благословив мені скласти ось таку молитву: “В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої; здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою (служіння моє), достаток, добробут та безпеку мої. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй, і життя вічне даруй мені. Амінь”. І це треба відчути, бо внутрішній мир, як плід глибокого самозречення – це духовне відчуття. Розкритися перед небом у самозреченні і любові, повністю віддатися, довіритись Богові – ось і весь потаємний секрет щастя.

Хай станеться світло у ваших серцях!..

www.vedmedenko.org