Який сьогодні день? За календарем – зима, за вікном – осінь. Четвер. 10 грудня 2009 рік. День робочий. Не досить вичерпна відповідь. Майже кожний день присвячений боротьбі проти чогось або день вшанування якихось подій, явищ чи реалій. З початком грудня місяця світова спільнота встигла відзначити день боротьби зі СНІДом, день боротьби за відміну рабства, боротьби з корупцією та день інвалідів. Широкий загал не володіє інформацією про ці дати. Але про це треба говорити. Повірте, якщо, принаймні на папері, хтось колись приурочив певну дату до певної події, значить це було потрібно. До чого я веду?

У далекому 1948 році 10-го грудня Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Саме цей день проголошено Днем захисту прав людини. Декларацією проголошено право кожної людини на життя, свободу, особисту недоторканість, визнання її правосуб’єктності, право на вільне пересування та громадянство; засуджується ганебне явище рабства та работоргівлі. Цей день - слушна нагода нагадати про рівність прав та обов’язків всіх і кожного незалежно від статків, релігійних переконань чи кольору шкіри.

«Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища», - твердить Стаття 2 Загальної декларації прав людини. Натомість, правозахисна організація Міжнародна амністія сповіщає, що в Україні більшає злочинів на расовому ґрунті.

                                    Де ж виконання задекларованих прав?

Ми живемо у XX1 сторіччі, в час глобалізованого суспільства, в час високорозвинених новітніх технологій та занепалих почуттів. Начебто і альтруїстичні ідеї пропагуються, але разом з тим і расистські, екстремістські та антисемітські настрої є досить поширеним явищем. Чому київські вулиці бовваніють бігбордами з антирасистськими закликами? Чому особи інших національностей (впереваж африканці, араби, азіати та індуси) бояться ввечері пройтись Хрещатиком? Чому в Україні налічується приблизно півтори тисячі «скінхедів»?

Основне і невід’ємне право людини на життя, проголошене і Загальною декларацією прав людини, і Конституцією України, бездумно порушується. На українському просторі найбільш активними та агресивними вважаються ультраправі групи з числа так званого руху «Біла Влада-Скінхед Спектрум», українська філія світової екстремістської мережі «Кров і Честь», воєнізована неонацистська секта «Світова Церква Творця Рутенія». Найбільш чисельні групи «скінхедів» були зафіксовані у містах Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові, Севастополі, Чернігові та Автономній Республіці Крим.Статистичні дані МВС України свідчать про неухильну тенденцію до зростання злочинів проти іноземців: упродовж п’яти останніх років їхня кількість збільшилася вдвічі — з 604 у 2002 році до 1294 (у тому числі проти громадян—вихідців із СНД) у 2007-му. Якщо брати до уваги показник злочинів, скоєних лише щодо іноземних громадян із Європи, Азії, Африки, то ця цифра становитиме 429 випадків, із яких: 231 — розкрито, 13 — тяжкі. За перше півріччя 2008 року по Україні кількість протиправних посягань, унаслідок яких постраждали громадяни іноземних держав, становить 437, загинуло 45 осіб. Найнапруженіша ситуація в зазначеному напрямі спостерігається в Криму, Києві, Одеській, Львівській, Донецькій та Харківській областях.

                                                   В очах дітей всі рівні...

У 2007 році МВС України розробило План заходів щодо подолання расизму та ксенофобії; було створено Департамент з етнічних злочинів. Даний План передбачав здійснення аналізу існуючого законодавства та внесення пропозицій щодо його удосконалення; постійні зустрічі зі студентами задля сприяння расовій та етнічній толерантності; спільно з неурядовими організаціями розроблення відповідних навчальних матеріалів та організація для співробітників органів внутрішніх справ освітніх заходів з питань боротьби із расизмом та ксенофобією; створення спеціалізованого підрозділу по розслідуванню злочинів, скоєних іноземцями, а також підрозділу по боротьбі з расизмом та ксенофобією.

Держави зобов’язані вживати усіх заходів для заборони та ліквідації расової дискримінації, яку чинять не тільки державні службовці, але й будь-які особи, групи чи організації, що також включає захист від насильства та тілесних ушкоджень, нанесених окремими особами, групами чи членами організацій. Обов’язком держави є не лише задекларувати, а й гарантувати безпеку українських громадян та іноземців, захист від протиправних посягань пов’язаних з расовою. Натомість непоодинокими є випадки ігнорування міліцією повідомлень про расистські напади, безкараність, уникнення відповідальності і продовження ланцюга посягань на життя іноземця.

Фото Марини Соловйової