«Закрита» «тюремна» система, втомилась чекати поки держава створить механізм регулярних відвідувань місць, де знаходяться позбавлені волі особи, з метою недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, та сама запроваджує елемент національного превентивного механізму.

Саме 10 грудня, в Міжнародний день захисту прав людини, на заході на якому присутні сторони, які зазвичай в не дуже теплих стосунках між собою, - правозахисники та працівники виправних колоній з усієї України, відбулося офіційне оголошення новини: наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань ініційовано створення Центру превентивного моніторингу та захисту прав людини в діяльності органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Центр).

Досить унікальний випадок, коли система яку мають «перевіряти» пішла на зустріч вимогам громадських організацій, і зрозумівши необхідність запровадження незалежного інспектування місць позбавлення волі, сама ініціює вироблення механізму та процедури незалежного інспектування. Наразі це не видається досить дивним, оскільки, хто-хто, а «тюремна» система стоїть в першій черзі за отриманням «горіхів» через невиконання Україною норм ратифікованого ще в липні 2006 року Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Показовим є й те, що саме до 10 грудня приурочене обговорення з працівниками державної кримінально - виконавчої системи з усіх областей України проекту положення про Центр.

Проект положення про Центр розроблений робочою групою Громадської ради при Держдепартаменті та обговорюється як на засіданнях Громадської ради так і з науковцями та практичним працівниками кримінально-виконавчої служби.

Суть ідеї по створенню Центру, яка відображена в положенні про Центр, полягає в тому, щоб відповідно до статей 3, 17 Факультативного протоколу підтримувати один з елементів незалежного превентивного механізму для попередження тортур на національному рівні. Факультативний протокол не визначає чітку форму національних превентивних механізмів. Таким чином кожна держава може сама обирати зручну для неї форму, чи форми, але єдина вимога, ці форми (превентивні механізми, елементи механізмів) мають чітко і обов’язково відповідати критеріям Факультативного протоколу.

Відповідно до статті 19 Факультативного протоколу національним превентивним механізмам надаються, як мінімум, такі повноваження: a) регулярно розглядати питання про поводження з позбавленими волі особами в місцях тримання під вартою, з метою посилення їхнього захисту від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; b) надавати рекомендації відповідним органам для цілей поліпшення поводження з позбавленими волі особами та умов їхнього утримання і не допускати катування та інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність, види поводження та покарання з урахуванням відповідних норм Організації Об’єднаних Націй; c) надавати пропозиції та зауваження, що стосуються чинного законодавства або законопроектів.

Стаття 20 Факультативного протоколу зобов’язує надати членам національних превентивних механізмів зокрема такі повноваження як доступ до будь-якої інформації, що стосується поводження з особами в місцях позбавлення волі а також умов їх утримання під вартою; доступ до будь-яких місць утримання під вартою, їхніх споруд та об’єктів; можливість проводити приватні бесіди з позбавленими волі особами без свідків, особисто, або, за необхідності, через перекладача, а також з будь-якою іншою особою, яка, на думку національного превентивного механізму, може надати відповідну інформацію; право безперешкодно вибирати місця, які вони бажають відвідати, та осіб, з якими вони бажають поспілкуватись… Неоднозначне сприйняття ідеї створення Центру різними правозахисниками та практичними працівниками системи. Від думок на кшталт «профанація, яку намагається впровадити «тюремна» система» до думок - «нарешті дочекалися якогось конструктивного зрушення, а не балачок».

В цей же час Громадська рада при Держдепартменті України з питань виконання покарань отримала позитивне ставлення до ідеї створення такого Центру від представників міжнародних організацій, зокрема від Penal Reform International. Члени PRI брали безпосередню участь в розробленні власне Факультативного протоколу. На думку представників PRI (Лондон), Центр повинен успішно зафункціонувати, ідея правильна та вкрай актуальна, єдина вимога – повинні бути детально виписані документи, які будуть регулювати діяльність Центру (в даному випадку – положення про Центр) та в цих документах обов`язково мають бути прописані та дотримані концептуальні речі, яких вимагає Факультативний протокол. Мається на увазі доступ до місць позбавлення волі та осіб які там перебувають, інформації, гарантії невтручання в діяльність Центру, незалежність, професіоналізм та підзвітність громадськості працівників Центру та інше.

Отже, 10 грудня, в Міжнародний день захисту прав людини і розпочналося обговорення проекту положення про Центр з практичними працівниками Державної кримінально-виконавчої служби України з метою вироблення оптимальної моделі елементу превентивного механізму. Громадськість сподівається на конструктивну співпрацю, керівництво Держдепу свою волю виявило, - далі справа за практичними працівниками в регіонах. Настала пора починати спільно вирішувати «дела тюремные». Час покаже, далі буде…

Громадська рада при Державному департаменті України з питань виконання покарань