3 березня 2009 року на посаді координатора програми ВООН працює Джованні Моцареллі. Свій волонтерський досвід Джованні набув в громадських асоціаціях і Міжнародній амністії. Також в 2005 році як волонтер ВООН він працював в Косові у регіональному представництві програми Волонтери ООН.

Новий координатор програми Волонтери ООН погодився дати ексклюзивне інтерв'ю порталу ГУРТ.

ГУРТ: Джованні, Ви є координатором програми «Волонтери ООН» в Україні. На жаль, термін «волонтер» ще не є достатньо поширеним у нас. Тому моє перше запитання є дещо банальним: Хто такі волонтери та яке їх призначення?

- Зазвичай, слово «волонтер» містить в собі багато значень і в різних країнах вони можуть бути різне значення. Досить складно пояснити, чим займаються волонтери та що являє собою суть волонтерства. Але я спробую.

Згідно з офіційною позицією ООН, волонтерство має три основні характеристики. Вони полягають як в здійсненні добрих вчинків загалом, так і в доброчинній діяльності, спрямованій на великі громади зокрема. До того ж, мотивацією цієї діяльності не є матеріальна винагорода. 

Коли ж ми говоримо про волонтерський рух в Україні, то керуємось більш загальним поняттям, згадуємо про роботу громадських організацій та про діяльність суспільства, тобто волонтерство спрямовується на благо соціуму. Власне, це і розкриває ідею волонтерства. Це не той класичний приклад, що, скажімо, є в Італії, коли молодий хлопець допомагає старенькій бабусі перейти дорогу. Поняття волонтерства є значно ширшим - щось на зразок духовної ідеї, того, що можна зробити в кожній сфері життя, і не лише молодими людьми. 

Часто кажуть, що волонтерство більшою мірою орієнтоване на молодь. Звичайно, молоді особи мають значно більше вільного часу, ніж дорослі. Проте всі без винятку повинні намагатися зробити світ, в якому ми живемо, кращим, при цьому не керуючись бажанням фінансової винагороди. Прикладом може служити частина суспільства чи сім'ї, які спільно обговорюють, що було б доцільніше зробити для свого будинку, дороги і т.д., збирають кошти на ремонт трубопроводу, системи водопостачання чи для оновлення будинку, який цього потребує. Слід робити кращим ті речі, які нас оточують. Спочатку ти починаєш з дрібниць, а з плином часу це перетворюється у спосіб життя. 

В Україні ми зіткнулися з тим фактом, що суспільство є певною мірою пасивним, чекає на допомогу від влади, що є яскравим свідченням пережитків радянських часів. Крім того, притаманним для України є недостатність нових ідей, адже це дійсно непросто спільно вирішувати, що слід робити. Важливим при цьому, є наявність мотивації. Ось чому ми зараз тут знаходимось. Крім того, ООН та ВООН має низку програм, так званий «підхід до громадських основ» , що мають на меті навчити громадян спільним діям. При цьому, ми не чекаємо на результат, ми самі його добиваємось.

ГУРТ: Волонтерство приваблює велику кількістю людей з усіх куточків світу. Як Ви вважаєте, в чому ж причина?  

- Визначальною рисою волонтерства є те, що роблячи добро іншим, ти і сам збагачуєшся добром. На цьому взаємному обміні і грунтується волонтерський рух. Не сходити з обраного шляху волонтера стимулює отримання не грошова, а духовна винагорода, та блиск в очах тих, хто з ним працює. 

Крім цього, маючи достатньо вільного часу та бажання, кожен може працювати волонтером у своєму місті, адже це нічого йому не коштує. А от поїздка закордон може потребувати певних витрат. Іноді волонтерство вимагає набуття певних навичок, а в деяких випадках взагалі волонтерують, проте не називають речі своїми іменами.
 

ГУРТ: Який вплив мала світова фінансова криза на діяльність ВООН? Чи були знайдені та реалізовані форми, за допомогою яких волонтерський рух долучився до його подолання ?  

- Світова фінансова криза істотною мірою вплинула на діяльність всіх організацій, від малих до великих, від ООН до маленьких НУО. Відомим є і той факт, що донори не мають змоги виділяти достатньо спонсорських коштів.  

Всупереч цьому, в Україні, спільно з Глобальним Договором, ООН та громадською ініціативою, ми прагнемо використати кризу в своїх цілях. Скажімо, активізуємо програму заохочення бізнес-компаніями своїх працівників до волонтерства в неурядових організаціях. Протягом цього часу вони мають могу переосмислити свою діяльність. 

Припустимо, що на даному етапі компанії невзмозі надавати спонсорську допомогу, проте вони можуть допомогти найбільш важливим ресурсом - робочим персоналом. Вони могли б допомагати неурядовим організаціям у проведенні тренінгів чи у більш практичній діяльності, скажімо, проводячи реконструкцію будівлі. В такий спосіб ми прагнемо почерпнути для себе можливості навіть з фінансової кризи.  

ГУРТ: У Вас за плечима багатий досвід волонтерства: Ви працювали в Косово, Сенегалі, Малі. Не є таємнециєю, що ці країни є досить небезпечними. Які цілі Ви переслідували відправляючись туди? 

- Не зважаючи на клеймо «небезпечних» країн, реальна небезпека є дещо перебільшеною. Крім того, період мого перебування в Косово припав на один з найбільш мирних часів. 

Якою була моя мотивація? Моя волонтерська діяльність розпочалась в Італії зі скаутського руху, далі були «Амністія» та інші громадські організації. Вивчаючи в університеті політичні науки та іноземні мови, я перейшов на якісно новий рівень. Аналізуючи, який внесок у волонтерство я можу зробити, зрозумів, що мої трейнінги, академічне минуле та попередній досвід можуть стати у пригоді. Крім цього, я вважав, що при цьому зможу почерпнути щось нове і для себе. Далі справи почали розгортатися самі собою - робота в Косово відкрила можливості волонтерувати в Африці у складі італійської НУО. Це були кардинальні зміни в моєму житті, тому розцінюю цей виснажливий досвід як найбільш вдалий. 

ГУРТ: Діяльність в Україні Ви розпочали в березні 2009. Чи доводилось відвідувати Україну до цього? Та як Ви можете оцінити місцевий волонтерський рух?  

- Відвідувати Україну раніше мені не доводилося. Певний час я працював в Польщі та Росії, тому специфіка України була для мене цілковито новою. 

Український волонтерський рух можна розділити на організації, які, на мою думку, є професійними та націленими на максимальний результат. Проте рух має низку проблем. Всередині організацій майже ніякого руху не відбувається. Досить важко налагоджувати контакти з потенційними спонсорами. Особисто для мене, було непросто зрозуміти чим займаються українські НУО та чи є моя діяльність дійсно ефективною для суспільства.  
 

ГУРТ: Над якими проектами Ви зараз працюєте? З якими українськими структурами підтримуєте при цьому зв'язок? 

- На цей час ми працюємо над Проектом соціальної інтеграції молоді, спільно з Програмою розвитку ООН в Україні, компанією INTEL, Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерством освіти і науки України. Проект має на меті відновити, організувати та реорганізувати діяльність більш, ніж 50 молодіжних центрів в десяти областях України та півосторові Крим. 

Розповім детальніше про цю програму. В свій час Програмою розвитку ООН в Україні було створено кілька активно діючих молодіжних центрів, проте з плином часу за відсутності контактів з місцевими інституціями, компаніями, школами та інститутами, вони почали занепадати. Оскільки наявність молодіжніх центрів є надзвичайно важливою, особливо, що стосується сільської місцевості, ми маємо на меті відновити їх діяльність.  Даний проект складається з трьох частин.

По-перше, ми намагаємося налагодити контакти з усіма молодіжними центрами та місцевими університетами. Сільським молодіжним центрам досить непросто підтримувати зв'язки з локальними інституціми, тому ми, так би мовити, є «зв'язною ланкою» між ними. Також існує ідея активізації діяльності всередині центрів.

Наступною складовою Проекту є початок навчального курсу «Шлях до успіху», організованого за сприяння компанії INTEL, що не лише надасть фундаментальні навички у роботі з комп'ютером, а й проінформує щодо доцільності його використання. Впродовж Проекту ми навчаємо використовувати програми EXEL,WORD, POWERPOINT, а також заохочуємо з їх допомогою створити власний проект, який би їм хотілося втілити в життя в своєму регіоні. Тобто головною метою даної програми є подолання пасивності серед молоді та надання мотивацій до конретних дій, чого, на нашу думку, не вистачає в сільській місцевості.  

Третім компонентом є створення проекту «Жива спадщина». Планується відкрити інтернет портал для обміну досвідом, знаннями та для налагодження контактів з різними молодіжними центрами.

Крім того, окрема частина буде присвячена проекту «База даних спогадів», який вже досить успішно пройшов в Німеччині, Італії, Іспанії та Франції. Він має на меті не лише зібрати та укомплектувати спогади, життєвий досвід та історії старшого покоління людей, а й сприяти налагодженню зв'язків між ними та молоддю. Це зумовлено взаємним бажанням та прагненням нових знань та досвіду.  

ГУРТ: Минулого тижня увага світової спільноти була прикута до Тижня Клімату. Які позитивні результати Тижня Клімату в Україні? 

- Тиждень Клімату, організований спільно з Глобальним Договором та ООН, перш за все полягав у лобіюванні цієї інформаційної кампанії. Ми намагалися максимально роширити коло людей, зацікавлених в підписанні петиції. І як результат - стрімке збільшення кількості підписів впродовж Тижня. Та це лише початок. У грудні ВООН братиме участь у низці заходів, спрямованих на подальше інформування стосовно цієї проблеми. В даному руслі ми співпрацюємо з WWF, Екоклубом та рухом «Пласт». 

Крім цього, було розпочато налагодження нових зв'язків з неурядовими організаціями, що працюють над проблемою зміни клімату. Перед нами була чітко встановлена мета, і ми продовжуємо рухатися в даному напрямі. Наприклад, незабаром стартуватиме on-line фотоконкурс «Вдягни зелене». Кожен бажаючий матиме змогу завантажити фото, залишити до нього коментар, запропонувати власний слоган до кампанії, а також віддати свій голос за уподобану фотокартку. Наприкінці листопада - на початку грудня шляхом конкурсного відбору буде оголошено переможців.  
 

ГУРТ: Які міста Ви встигли відвідати в Україні? Ваші враження? 

- Мені довелося відвідати багато міст Криму, також Одесу, Львів, Рівне, Черкаси, Чернігів та Овруч, тобто значною мірою ті міста, де є координував здійснення проектів. 

Якщо говорити про мої враження, то приміром в Одесі вони одні, а у Львові - абсолютно інші. Мені подобається Україна, бачу її дуже цікавою та багатогранною. Крім того, мені довподоби дружня позиція людей. В невеликих містах спілкування дається значно простіше, ніж приміром у Києві, навіть враховуючи той факт, що мої знання російської мови не на дуже високому рівні. Не можу не відзначити гостинність українців та відмінну національну кухню. 

ГУРТ: Як Ви полюбляєте проводити свій вільний час? Чи доводилось відвідувати українські піцерії? Чи є щось спільне між українською та італійською піцою? 

- Якщо є можливість, я намагаюсь взяти квиток на поїзд та відвідувати різні міста. Особливо до вподоби, подорожувати влітку та на вихідних. Крім того, в Києві є безліч можливостей цікаво проводити час, приміром, ГОГОЛЬфест, різноманітні фотовиставки. До того ж, я маю тут багато друзів. 

Що стосується піци…Повірте мені, я повністю задоволений. В Києві є кілька піцерій. Не буду називати, де готують дійсно чудову піццу!

ГУРТ: Волонтерство часто передбачає роботу за межами рідної країни? Відчуваєте ностальгію за Батьківщиною чи почуваєтесь «своїм» в будь-якому куточку світу? 

- В принципі, ностальгії за домом в мене немає. Зазвичай, місце перебування відіграє не останню роль. Це, так звана, основа - просто чи складно, холодно чи тепло. Проте для мене значно важливішим є зустрічати приємних людей, заводити нові знайомства. Найбільше в моїй пам'яті закарбовуються не гарні міста, в традиційному розумінні цього слова, а місця, де я зустрів нових друзів. Крім того, в Україну я прибув на початку весни, в ту пору, коли люди більш відкриті до спілкування.

Багато моїх друзів працюють в складних умовах, вони мріють про повернення додому. Та це не про мене. Час від часу моя сім'я має можливість відвідувати мене, і це вже добре.

ГУРТ: Ваші плани на найближче майбутнє? 

- Мені б хотілося продовжити працювати в Україні. У вашій країні я перебуваю сім місяців, проте усвідомлюю, що лише зараз моя діяльність є дійсно ефективною. Покинути країну зараз, означатиме, що все слід розпочинати спочатку. Крім того, в Україні є як великий потенціал, так і багато завдань, що потребують вирішення. Тому варто лишитися. 

ГУРТ: Що може одна людина змінити і чи може зробити світ кращим, ніж він є? 

- Kожна людина може зробити свій, принаймі невеликий внесок. Важливо зрозуміти, що розпочинати слід з самого себе: навчитися відповідати за власні вчинки, бути чесним та ділитися з тими, хто нас оточує. Так, кожен з нас може змінити світ на краще.  

Спілкувалась Анастасія Дорошенко, ГУРТ 
Фотографії Марини Соловйової