Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі (УДУФМТ) завжди відзначався своєрідністю. Однак, якщо спочатку тут і була демократія, то згодом вона перетворилася на жорстку диктатуру та абсолютну безпринципність.

Антон Дмитрієв був чи не найактивнішим учасником студентського руху. У вересні –грудні 2007 року він активно боровся за те, щоб студентам видали студентські квитки, яких перший курс не бачив із початку вступу до університету. Потім – за нормальне ставлення викладачів до студентів. У січні 2008 року було підвищено стипендії студентам. Але тільки в УДУФМТ підвищені стипендії було виплачено тільки у травні місяці.

Студенти висловлювали різко негативне ставлення до беззаконня, яке вилилося у тому, що кожен студент до травня місяця 2008 року недоотримав порядку 500 гривень. УДУФМТ тоді прогримів на всю Україну, адже саме його студент, Дмитрієв Антон, звернувся від імені студентів до Генеральної прокуратури України із проханням втрутитися у ситуацію, що склалася. Стипендію було виплачено після втручання високопосадовців, які просто були шоковані правовим нігілізмом та знущанням над студентами в УДУФМТ.

Перевірка ГоловКРУ, яка відбувалася в університеті, виявила порушень на більш ніж 45 мільйонів гривень. Але навіть цю перевірку було виставлено перед студентами і загалом як акцію Дмитрієва, який нібито “безпосередньо запросив” до УДУФМТ перевірку КРУ. Далі – більше і краще. Адміністрація закладу вирішила оголосити війну “неугодному” студенту. Дмитрієву було штучно створено перешкоди для отримання ним заліку з одного з предметів, щоб мати змогу його відрахувати після літньої сесії 2008 року. Однак, він відстояв своє право на освіту.

Вже через півмісяця потому особистого жартівливого листа Антона Дмитрієва було незаконним способом знято із каналів електронного зв’язку і інтерпретовано як майже “зазіхання на основи конституційного ладу”. Звинувативши його у підробці підписів посадових осіб вищих органів влади, адміністрація найбруднішими методами почала давити і “допитувати” (іноді і протягом чотирьох годин) студента Дмитрієва із тим, щоб він відмовився від своєї громадської позиції та знищити його морально, підвести його до самогубства, змушуючи вислуховувати від різних посадовців образи на свою адресу.

Безпринципні інтригани не зупинилися і перед тим, щоб змусити Антона Дмитрієва оббрехати викладачів УДУФМТ, щоб потім лицемірно шантажувати його цим та подати це відповідним викладачам як наклеп. І ось, нарешті, у вересні місяці підписується наказ про відрахування непокірного студента. Однак і тут не обійшлося без цинізму.

Антон Дмитрієв не був ознайомлений із наказом, до його відома цей наказ дійшов лише 7 жовтня 2008 року при тому, що був підписаний 26 вересня 2008 року. Жодних попередніх дисциплінарних стягнень студент не мав. Середній бал Дмитрієва – 4,75, пропусків занять майже немає. Керівництво університету, вочевидь, користувалося при відрахуванні Дмитрієва лише одним гаслом: “Щоб у брехню повірили, вона має бути жахливою”. Так і було зроблено. Виходить, в Україні, більше того, у столичному виші можна отак просто взяти і вигнати студента за його громадянську позицію та знання і прагнення до справедливості? За те, що він захищав інтереси студентів? Хочеться запитати в керівництва УДУФМТ: скільки ще студентів потрібно відрахувати, щоб довести свою відданість окремим політикам?