30 вересня закінчився термін угоди між Інститутом сталих спільнот і Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) стосовно виконання Проекту „Мережа громадянської дії в Україні”, ISC/UCAN. Валерій Олійник, виконуючий обов'язки директора Проекту UCAN, поділився власними міркуваннями з приводу результатів діяльності Проекту та перспектив розвитку громадянського суспільства в Україіні.

- З яким відчуттям ви покидаєте офіс. Все таки достатньо часу провели з Проектом UCAN?

- Відчуття позитивне. Ми успішно завершили проект. Проект діяв 6 років, і я працював в ньому 4 роки. Треба взяти до уваги, що ми змагались, щоб виграти наступний проект, і його не виграли. Це трохи сумний аспект, хоча в цілому, якщо не брати цей факт до уваги, то наш проект був досить цікавий, досить успішний. У нас була добра професійна команда. Ми майже все зробили, що планували. Зараз є відчуття певного завершеного етапу, з’явились нові перспективи, нові думки, нові пошуки. В мене є відчуття завершеної цікавої роботи.

- Чим можете пишатись? Можливо у Вас є конкретні випадки, які залишають відчуття задоволення від діяльності?

- Важко говорити про конкретний випадок. Я б говорив про багато проектів та ініціатив, які ми підтримали. Я не буду називати конкретно назви організацій, але я відчував велике задоволення, коли проекти реалізовувались успішно. Наприклад, здійснювались проекти, програми, акції громадської дії, адвокасі-кампанії в галузі охорони довкілля. В одному районі західної України завдяки такій кампанії була призупинена незаконна вирубка лісів. В іншому невеличкому селі, в невеликій громаді, завдяки зусиллям активістів екологічної організації, були прибрані сміттєзвалища. Такі конкретні приклади втішали. Вони нам говорили, що ті ініціативи, які ми підтримуємо, є дійсно актуальнми і люди готові робити важливу для них роботу.

В іншому місті центральної України, організація, яка займається допомогою людям з обмеженими фізичними можливостями, успішно здійснила адвокасі-кампанію, просвітила широку громадськість про проблеми людей з обмеженими можливостями і за кошти бізнесу та місцевого бюджету були побудовані пандуси.

Тепер люди, які користуються візочками, можуть мати доступ до різних закладів – освіти, харчування, офісів тощо. Минулого року міська валада виділила значну суму на цю програму - забезпечення доступу для людей з обмеженими можливостями. І цього року фінансування цієї програми було збільшене.

Такі конкретні проекти, які я можу називати десятками надавали задоволення і гарне відчуття від того, що я і наша команда, мали до цього певне відношення. Основним досягненням проекту, на мою думку, є впровадження та поширення концепції громадянського представництва або адвокасі.

Ці 6 років ми впроваджували цю ідею, підтримували конкретні кампанії, ділились досвідом, і завдяки цим ініціативам, ця технологія, ця практика громадянського представництва зараз є досить поширеною, хоча зараз вже є інші донори, які підтримують цю ідею, але я вважаю, що основний поштовх у цьому напрямку зробив саме UCAN.

- Якщо щось не вдавалось здійснити. Які були причини?

- Якщо говорити про невдачі базового рівня, рівня проектів, коли не вдавалось досягти запланованих результатів, то причина криється в тому, що наші партнери, громадські організації могли не зовсім чітко визначити проблему, не розрахували сили, переоцінили власні можливості щодо залучення активістів до своєї кампанії.

У нас були такі приклади з числа проектів соціального підприємництва, в цілому досить успішні, але в одному випадку люди не мали достатньо знань з сфери бізнесу, сфери підприємництва. Це була цікава та ефективна громадська організація, але в сфері підприємництва вони були не досить досвідчені і невірно порахували свої витрати. Тому проект не вийшов на той рівень самодостатності та самоокупності, який планувався. Причиною була некоректна оцінка своїх можливостей та загроз і ризиків.

Якщо говорити про загальнонаціональний рівень щодо наших цілей, то ми не спромоглися забезпечити прийняття і втілення законопроектів, над якими працювали. Скажімо, UCAN підтримував розробку та прийняття нової редакції Закону про громадські організації. Ми продовжили цю роботу, тривалий час над цим працювали наші експерти, партнери, але через політичні умови та обставини, це законодавство не було вчасно прийняте. Така сама доля спіткала інші законопроектні зусилля.

Громадськість може роками лобіювати необхідні зміни в законодавстві, але через політичну ситуацію, політичну кризу і через таку позицію політиків, які переймаються більше своїми інтересами, ніж інтересами громадянського суспільства, ці важливі законопроекти не приймаються.

- Ви вже досить тривалий час займаєтесь розвитком громадянського суспільства і очевидно маєте своє бачення процесів, які в ньому відбуваються. Яким Ви бачите розвиток інститутів громадянського суспільства протягом наступних 5 років? Які тенденції ви вже зараз спостерігаєте?

- Реалії є такі, що донорське фінансування зменшується, тобто кошти іноземних донорів, але розширюються можливості залучення коштів з місцевих джерел, таких як органи влади різних рівнів та приватний сектор.

Також однією з тенденцій є професіоналізація третього сектору. І це пов’язано з фінансовими умовами та досвідом, який був отриманий протягом тривалого часу. На ринку соціальних послуг, на полі діяльності громадських організацій, виживатимуть ті організації громадянського суспільства, які зможуть запропонувати суспільству, цільовій аудиторії, донорам важливий продукт. Це має бути потрібна послуга, на яку є попит. Тут починають працювати ринкові механізми, але ми розуміємо, що соціальні послуги не продаються на загальному ринку. Хоча якщо розглядати потенційних клієнтів владу, громаду чи приватний сектор, то такі послуги можуть продаватись.

Активних організацій стане менше, але вони будуть більш фахові та ефективні. Вони матимуть чіткішу місію і пропонуватимуть конкретний продукт, який користується попитом на рівні громад, цільових груп і суспільства в цілому. Цей період поставить певні виклики перед громадськими організаціями, але він сприятиме оздоровленню третього сектору і в ньому залишаться щирі, віддані і професійні. Ті, хто виконує свою суспільно важливу роботу не для отримання фінансування та підтримки себе чи свого вузького кола, а мислять довготривалими категоріями і працюють заради суспільства і рішення важливих проблем.

- Якщо говорити про донорів, у яких є свої пріоритети. Чи варто їм змінювати вектор своєї діяльності?

- Донорам важко давати якісь рекомендації, у них є свої плани, свої пріоритети, свої мотиви. Хоча загалом більшість з них підтримують розвиток громадянського суспільства, демократизацію, підтримку вразливих верств населення, активізацію участі населення суспільному житті тощо. Але якщо зводити це до конкретики, то тут починаються розбіжності, в результаті чого багатьом громадським організаціям доводиться постійно прилаштовувати свою місію до донорських потреб.

Загальними рекомендаціями були б такі:

Потрібно створити умови які б дали можливість громадським організаціям заробляти через продаж своїх соціальних послуг. На жаль, наше законодавство, традиція і менталітет працівників податкових органів і влади в цілому не дозволяють громадським організаціям напряму заробляти кошти для фінансування своєї статутної неприбуткової діяльності. Це недостатньо прописано в законодавстві. Якщо цього не змінити, то НУО й надалі будуть залежними від іноземних донорів, приватного сектору або від державного фінансування. Зусилля донорів мають бути спрямовані на цю проблему - дати можливість громадським організаціям отримувати дохід від реалізації власних соціальних послуг чи продуктів.

Потрібно створити умови, щоб інститути громадянського суспільства, самі громадяни брали участь у розробці державної політики на різних рівнях. Зараз влада недостатньо прислухається до громадськості. Передача знань, умінь та навичок ГО, які можна запозичити у приватного сектору: аналіз ринку, аналіз попиту, основи фінансового менеджменту. Деякі принципи роботи громадським організаціям потрібно запозичувати у приватного сектору, не втрачаючи свого соціального спрямування.

Організації можуть бути неприбутковими, соціально корисними, але вони не можуть бути неефективними. Якщо клієнти самі не можуть заплатити за соціальні послуги, то громадські організації мають довести суспільству, що вони займають дуже важливою проблемою і повинні бути здатними переконати тих, хто заплатить - бізнес, громаду чи органи влади. Якщо донори допоможуть організаціям стати більш ефективними у свої маркетинговій стратегії на ринку соціальних послуг, у роботі з потенційними клієнтами та покупцями, то це допоможе організаціям стати більш фінансово спроможними.

Нові медіа - це дуже прогресивний ресурс. Громадські організації повинні опановувати нові технології, які допоможуть досягати запланованих результатів швидше. Соціальні мережі, блоги інші можливості спілкування, обміну інформацією повинні опановуватись громадським сектором. Ця область знань допоможе їм стати більш ефективними та спроможними.

- UCAN також відомий тим, що просував етичні стандарти в середовищі громадських організацій. Чим завершилась ця ініціатива? Чи має вона продовження?

- Ця ініціатива тривала, поки існував UCAN. Ми завершили її тим, що розмістили на сайті UCAN, який ще буде підтримуватись протягом півроку, проект Кодексу етики ОГС, який розробила ініціативна група за фінансування нашого проекту. Тепер від самих ОГС залежить, чи продовжувати „етичний рух”, чи ні.

Я повинен визнати, що ініціатива переважно виходила від нас, а потім підхоплювалась громадськими організаціями. Але я скажу чесно, якби ми не підтримували фінансово цю ініціативу, то самі громадські організації цього б не робили. Тут є така дилема: з одної сторони це важлива тема, з іншого - організації не бачать потреби витрачати час і ресурси на заходи, пов’язані з „етичним рухом”: зустрічі, обговорення, аналіз і розробку документів, просвіту, тощо.

Чи не всі лідери ОГС кажуть, що це важлива тема, але без підтримки донора, ця діяльність або не буде відбуватись, або буде відбуватись повільно. Якщо подивитись на впровадження етичних стандартів, то кожна громадська організація сама вирішує наскільки етично вона працює. Не обов’язково приєднуватись до етичного руху чи підписувати декларацію, щоб працювати етично. Мій прогноз такий: будуть спонтанні обговорення, ініціативи. Ця тема буде цікавою і перспективною, але без донорського фінансування, такої системної роботи, яку ми підтримували, швидше за все не буде.

Я б пропонував зацікавленим громадським організаціям, донорським структурам можливо створити консорціум, щоб підтримати таку ініціативу. Недолік цього напрямку ще й у тому, що він не дає відразу відчутного результату ні донорам, ні ОГС. Тепер третій сектор, якщо бажає, має переконати донора у тому, що це справді важливо і цю діяльність потрібно підтримувати.

- Ваші плани? Залишаєтесь у цьому секторі?

- Так. В мене 15-річний досвід роботи у сфері розвитку громадянського суспільства, у проектах технічної допомоги, тому інтерес залишається. Я буду шукати роботу у цьому напрямку - це громадянське суспільство, реформа публічного сектору, залучення громадськості до розробки та впровадження політики. Я також розглядаю інші пропозиції, але час покаже.