Випускники-бюджетники львівських вищих навчальних закладів загнані сьогодні у глухий кут. Те, що держава не в стані забезпечити спеціалістів престижною роботою з відповідним рівнем заробітної плати – не новина. Однак ситуацію на сьогодні загострила ще й економічна криза. Колишні студенти все частіше відмовляються від запропонованих державою місць працевлаштування. Аргументація проста – людям потрібно за щось жити. І жити бажано не в глухому селі чи у кращому випадку районному центрі, а хоча б у тому самому Львові.

Поміж тим рятувальне коло у вигляді біржі праці таким випускникам, як виявилося, не є доступним. У центрах зайнятості не можуть поставити їх на облік без довідки про те, що в університеті вони гризли граніт науки на державній формі навчання. У свою чергу, випускникам, яких не влаштувала запропонована державою робота, вузи такі документи не видають.

«Такі особи можуть отримувати певні соціальні фінансові допомоги, але лише у випадку, коли принесуть довідку роботодавця про відмову від працівника або ж довідку про самостійне працевлаштування, – пояснює Оксана Іванчук, заступник директора Львівської обласної служби зайнятості. – Однак така довідка буде дійсна лише через рік після закінчення навчального закладу». Цікаво, за що ж цілий рік виживати колишнім студентам?

Іванчук додала, що за допомогою служби зайнятості студенти звертаються перманентно. Під час кризи кількість аналогічних заяв не збільшилася, але й не зменшилася. «А виокремити певний вуз неможливо, – каже вона. – До нас звертаються зі всіх навчальних закладів».

Але так чи інакше ситуація у навчальних закладах різна. Наприклад, Олег Логусь, начальник відділу працевлаштування Національного університету «Львівська політехніка», стверджує, що проблем з працевлаштуванням випускників вони не мають. «Політехніка» здебільшого скеровує своїх випускників працювати у Львівську, Закарпатську, Рівненську та Івано-Франківську області. «Окрім того, часто роботу для них ми знаходимо у Києві, на Чернігівщині та Запоріжжі, - додав він. – Університет готує зокрема комп’ютерників, інженерів та архітекторів».

Поміж тим, зарплатня на запропонованих «Львівською політехнікою» роботах коливається від 1 до 8 тисячі гривень. «Звичайно, не завжди всі задоволені місцем праці, але не завжди всі об’єктивно оцінюють свої здібності. Таким чином ми і розуміємось», - сказав Логусь.

Він додав, що за останні три роки трапився лише один випадок, коли випускник університету відмовився від запропонованої роботи. «Хлопець мав працювати на Рівненській АЕС, однак на роботу не з’явився, - каже Олег Логусь. – Ми отримали запит від підприємства і надіслали компанії відповідні дані про випускника. Далі стосунки вони з’ясовували вже поміж собою самі».

А за словами ректора Львівського національного університету фізичної культури Євгена Приступи, 90% студентів цього вузу знаходять роботу лише на другий рік після завершення навчання. «При реальній потребі у 2-2,5 тисяч осіб, замовлення від держави коливаються на рівні 8 тисяч фахівців», - каже Приступа.

Він називає таку ситуацію нонсенсом, адже тоді значна частина бюджетників залишаються за бортом. «Щодо професій, то вибір у фізкультурників доволі великий. Це викладачі, вчителі, тренери, спортивні інструктори. Особливо популярним є фахівці з фізичної реабілітації у різноманітних клініках та навіть модних спа-салонах», - додав він.

А Ярослав Болюбаш, директор Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, зазначив, що криза порушила баланс у попиті на професії. «Стрімко зріс попит на інженерні спеціальності, натомість на цілу низку інших так само стрімко впав. Мова зокрема йде про будівельників, економістів та маркетологів», – додав він.

Додамо, Болюбаш зазначив, що у закордонних студентів після завершення університетів схожих проблем не виникає. «Там немає таких проблем. Усі вони вільно самостійно знаходять собі роботу. Звичайно, навчання може фінансуватися за рахунок різноманітних грантів підприємств, але це випускнику завжди на руку», – додав він.

Джерело: Державна служба зайнятості