У наші дні використання інформаційних технологій не має меж. Віртуальний простір переймає від реального все підряд, у тому числі й злочинність у її нових формах і проявах. Поняття кіберпростору, введеного письменником Вільямом Гібсоном у п'єсі «Le Neuromancer», описує віртуальний простір як такий, в якому циркулюють електронні дані всіх комп'ютерів світу.
Практично кожен чув про кіберзлочинність і, можливо, навіть особисто з нею зіштовхувався. Кіберзлочинність включає в себе різні види злочинів, що здійснюються за допомогою комп’ютера і в мережі Інтернет. Об’єктом кіберзлочинів є персональні дані, банківські рахунки, паролі та інша особиста інформація як фізичних осіб, так і бізнесу та державного сектору. Кіберзлочинність є загрозою не тільки на національному, а й на глобальному рівні.
Піратство та кіберзлочинність в Україні
Нормативне регулювання цієї сфери в Україні не встигає за розвитком технологій, що загострює проблему кіберзлочинності. На рівні фізичних осіб кіберзлочинність пов’язана з використанням піратського програмного забезпечення: зловмисники можуть отримати доступ до персональних даних користувача. Згідно з дослідженням Асоціації виробників програмного забезпечення (BSA) за 2011, рівень піратства в Україні становив 84%. За оцінками Міжнародного альянсу інтелектуальної власності (IIPA), Україну визнано «піратом №1» у світі.
Піратство створює сприятливі умови для розвитку кіберзлочинності. За словами начальника кіберполіції України Сергій Демедюка, збитки від кіберзлочинів в Україні за перші 8 місяців 2016 року становлять близько 27 млн гривень. Для прикладу: в 2014 році наслідки кіберзлочинів коштували українцям 39 млн гривень.
В Україні до кіберзлочинів відносять порушення авторського права і суміжних прав, шахрайство, незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення; ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю.
Кіберзлочини як загроза для кожного
Об’єктом кіберзлочинів може стати будь-який користувач інтернету.
Найпоширенішими видами таких злочинів є:
Кардинг – використання в операціях реквізитів платіжних карт, отриманих зі зламаних серверів інтернет-магазинів, платіжних і розрахункових систем, а також із персональних комп'ютерів (або безпосередньо, або через програми віддаленого доступу, «трояни», «боти»).
Фішинг – вид шахрайства, відповідно до якого клієнтам платіжних систем надсилають повідомлення електронною поштою нібито від адміністрації або служби безпеки цієї системи з проханням вказати свої рахунки та паролі.
Вішинг – вид кіберзлочинів, у якому в повідомленнях міститься прохання зателефонувати на певний міський номер, а при розмові запитуються конфіденційні дані власника картки.
Онлайн-шахрайство – несправжні інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв'язку.
Піратство – незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті.
Кард-шарінг – надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV.
Соціальна інженерія – технологія управління людьми в Інтернет-просторі.
Мальваре – створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення.
Протиправний контент – контент, який пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості і насильства.
Рефайлінг – незаконна підміна телефонного трафіку.
Існує декілька порад щодо того, як вберегти себе від кіберзлочинів:
Кіберзлочини як загроза державі
Питання кіберзлочинності є надзвичайно важливим на державному рівні. Найчастіше під ударами кібератак опиняються об’єкти критичної інфраструктури: енергетичні об’єкти, транспорт та банківський сектор. Вартість захисту зазвичай у 10 разів дорожча за саму атаку. Тому пріоритетним напрямком в політиці багатьох держав є кібербезпека. Щоб дізнатися про стан рівня кібербезпеки в Україні, ГУРТ звернувся до Дмитра Дубова, завідувача відділу інформаційної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень: «Уявлення України про кібербезпеку поки досить абстрактні, проте ведеться активна робота в цьому напрямку. Питанням кібербезпеки зараз займаються різні відомства: Державна служба спеціального зв’язку і захисту інформації, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Національний банк. Кожне з відомств вживає заходів щодо безпеки і веде статистику відповідних показників, проте їхня діяльність охоплює тільки окремі власні сфери відповідальності. Цілісна політика поки відсутня, як і універсальні індикатори кібербезпеки, що могли б охарактеризувати її рівень», – прокоментував Дмитро Дубов.
Однак, за його словами, у 2016 році відбувся значний прогрес у цій сфері, зокрема на інституційно-організаційному рівні:
Тож протидія кіберзлочинності та рівень кібербезпеки на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків в політиці країни. Але для комплексної боротьби з цією проблемою потрібні спільні зусилля держави, громадян та міжнародної спільноти.
Підготувала Анастасія Голуб
Коментарі