Всі діти є рівними у своїх правах
Якого б ти кольору не народилась.
Національність яка б не була.
Дитина – людина! Ти де б не з’явилась.
Знай, що у тебе свої є права.
 

В рамках Акції Глобинського осередку ВК оборони прав людини «Мовчати не треба!» ми зареєстрували заяву, громадянки Російської Федерації, Волбенко Вікторії Іванівни, яка тимчасово проживала в будинку селища Градизьк. Мати трьох дітей: Індіра – 7 років, Русаліна 5 та 4-х місячний Назар. Діти мають реєстраційні свідоцтва, які видані відділом реєстрації актів цивільного стану Крюківського районного управління юстиції м.Кременчука та Градизькою селищною радою.

Чиї це, діти, України чи Росії? Це запитання після звернення Волбенко Вікторії Іванівни ми поставили перед владними структурами, але отримали відписки. А Глобинський РВ ГУМВС України в Полтавській області 22 травня 2009 року прийняв рішення про видворення Волбенко Вікторії Іванівни за межі України. Ми розуміємо, що видворення Волбенко Вікторії Іванівни 22 червня 2009 року за межі України базується на ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», але є ще й закони України про захист прав дітей, які народилися на Україні. Чому не виконуються статті Конвенції ООН про права дитини? (ст.2, 27, 28, 29, 37, 39).

В Глобинському районі відбулася подія, про яку не можна замовчувати з огляду на те, що існує безліч проблем щодо приниження у правах людей не титульної національності, а саме ромів. Уявіть собі, що в селищі Градизьк мешкає понад 10 родин ромського походження. Проблемою надання соціальної допомоги на дітей є паспортизація. Це встановлено під час відвідування помешкання Волбенко. У спілкуванні з родинами ромів встановлено, що не всі мають паспорти, вони потребують юридичної допомоги для належного оформлення документів. Помічник Міністра внутрішніх справ України по захисту прав людини А.Л.Стучилова допомагає громадській організації у вирішенні захисту прав дітей Волбенко. Поступово, місцева міліція починає звикати до спілкування з громадською організацією, бо основне завдання міліції – обслуговування громадян, а наше покликання привчати до цього.

У цій історії немає крапки. За результатами співпраці з владними та правоохоронними органами ми обов’язково поінформуємо громадскість. Проблемою дітей в Глобинському районі громадська організація займається з 2007 року, коли дізналися про жахливі історії в Градизькій школі-інтернат. До сьогодні не покарані винуватці, а пригрілися в сирітській домівці. Навіть не заради сльозинки дитини, котра однісінька вартує більше, ніж увесь брехливий дорослий світ, а хоча б заради власної совісті задумалася наша полтавська влада, глянула, що в районах крім супермаркетів, «заправок» і купи барів в кожному населеному пункті є ще багато голодних дітей, хворих дітей, самотніх дітей, нічиїх дітей. Дітей вулиці. Даруйте, але в інший спосіб, боюся я не наближу вас до жахливого факту: Україна має найбільше в Європі безпритульних, «циганських» дітей. У кожного з них своя історія, проте їхні історії схожі в одному-якогось дня всі ці діти залишились наодинці з вулицею…

Виникло достатньо запитань щодо нібито неможливості прийняти участь у супроводженні сімей ромів представниками громадської організації на глобинщині. Дійсно залишилися без відповіді до служби у справах дітей щодо позиції з питань захисту прав циганських дітей. Не отримано зрозумілої реакції від владних структур на ці події. Дякую помічнику міністра Антоніні Леонідівні Стучиловій за підтримку першого заходу громадської організації і маємо надію на подальшу співпрацю.

Питання дискримінації циганського населення необхідно вирішувати комплексно. А то виходить, що держава, з одного боку, хоче допомогти циганам, а з іншого боку відштовхує їх, ізолює. Отже, важливо організувати надання не загальної допомоги, а конкретної - кожній особі, співпрацювати з нею індивідуально, а вже через конкретну особу впливати на суспільство.