Професія журналіста вимагає великої самопожертви. Особливо, якщо йдеться про військового кореспондента, який задля правдивого матеріалу ризикує власним життям та здоров’ям. Ситуація, що склалася в Україні – анексія Криму й війна на Донбасі, – стала поштовхом для розвитку військової журналістики в Україні. ГУРТ підготував декілька яскравих історій військових кореспондентів, які доклали чималих зусиль для об'єктивного висвітлення подій у гарячих точках, справляючи вплив на суспільно-політичну ситуацію у країні.
Незалежна Україна успадкувала «кволу» заідеологізовану радянську журналістику, однак попри це в 1990-х роках Україна мала своїх професійних військових кореспондентів. Тарас Процюк, відомий український військовий кореспондент та телевізійний оператор, на початку 1990-х років почав свою роботу на американську телекомпанію CNN та британську Sky News, згодом – в інформаційному агентстві Reuters. Знання мов – Тарас володів сімома мовами, серед яких були як центральноєвропейські, так і близькосхідні – та відданість професії зробила Тараса Працюка одним із найвпливовіших військових кореспондентів. Він знімав відео сюжети фактично з усіх гарячих точок пострадянського простору: московські заворушення 1993 року, конфлікти в Нагорному Карабасі, Придністров’ї, Чечні; висвітлював події на теренах колишньої Югославії, близькосхідні конфлікти. Тарас активно співпрацював із українськими телеканалами, висвітлюючи громадянську акцію «Україна без Кучми». Його сюжети вирізнялися об’єктивністю на фоні цензурованого інформаційного потоку. Тарас Процюк загинув у Багдаді від гарматного пострілу американського танку, виконуючи свої професійні обов'язки. Тоді він висвітлював військову операцію американської армії в Іраку. Від пострілу, окрім Тараса, загинуло та було поранено ще декілька військових кореспондентів: загинув телеоператор іспанського телеканалу Telecinco Хосе Коусо, отримали поранення ще троє співробітників агентства Reuters.
Висвітленням воєнних подій на території колишнього Радянського Союзу відзначився російський журналіст Сергій Лойко. Однак особливо цінною була його робота як кореспондента Los Angeles Times під час висвітлення подій на українському Донбасі. Сергій став єдиним іноземним кореспондентом, який перебував серед українських військових в Донецькому аеропорту, оточеного російськими бойовиками. Світлини тих подій були опубліковані на першій сторінці Los Angeles Times. Отримавши міжнародні відзнаки за журналістську діяльність, матеріал Сергія Лойко був розкритикований Роскомнаглядом як такий, що виправдовує практику воєнних злочинів.
Вагомий внесок у висвітлення життя цивільного населення в гарячих зонах зробив Сергій Ніколаєв. Сергій працював військовим фотокореспондентом в Іраку, Сомалі, Лівії, Туреччині, Грузії. Під час висвітлення подій у зоні АТО, журналіст був поранений осколком в селищі Піски Донецької області. Поранення виявилося смертельним. Сергій Ніколаєв був нагороджений орденом «За заслугу» ІІІ ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність. Під час своєї роботи Сергій особливу увагу приділяв висвітленню долі дітей у воєнних подіях. Результатом його інтересу цим аспектом війни стала персональна виставка «Недитяче дитинство» про те, як діти ростуть у воєнний час.
Підготувала Оксана Полулях
Фото: nv.ua, ukrnews
Коментарі