Конструктивний діалог між владою та громадськістю – один із важливих кроків до побудови розвиненого та демократичного суспільства.  Про переваги та можливості ефективного діалогу між НУО та владою йдеться у статті з посібника Бібліотеки ГУРТа. 

Державні структури, як і громадські організації створені  для обслуговування потреб населення. Проте різниця полягає в тому, що державні структури завдяки місцевому та державному бюджету мають стабільні ресурси для виконання своєї місії, незалежно від того, наскільки якісно вони працюють. Натомість громадські організації перебувають у постійному пошуку ресурсів , що сприяє їх постійному розвиткові – кращий має отримати більше від інших за рівних умов. Державу у контексті обслуговування можна розглядати як замовника послуг для населення, який розпоряджається коштами громадян – податками. Таким чином, громадські організації повинні співпрацювати з державою, змагаючись з державними структурами, які «монополізували» державний та місцевий бюджет, за надання тих чи інших послуг населенню за гроші цього ж населення. Відсутність такого змагання говорить про те, що громадські організації не зацікавлені у найкращому обслуговуванні потреб населення.

Переваги діалогу

Головною перевагою співпраці з державою для громадських організацій є доступ до ресурсів та вплив на поступове реформування цієї держави. З іншого боку, держава отримує дуже багато користі від співпраці з громадськими організаціями – передусім в інтелектуальній сфері. Крім того, в певних випадках громадські організації можуть діяти успішніше та ефективніше ніж державні структури. Громадські організації певною мірою зацікавлені у державному контролі за їхньою діяльністю, оскільки це б сприяло відсутності зловживань, які створюють перешкоди на шляху виконання громадськими організаціями своїх функцій. Залучення державними структурами громадських організацій дозволить їм зробити свою діяльність більш відкритою та прозорою.

Перешкоди на шляху до співпраці

Щоб співпраця була ефективною, необхідною умовою є паритетність партнерів. Однак на сьогодні не кожна громадська організація може бути  паритетним партнером державним структурам, вона завжди буде слабшою та займатиме позицію прохача, а не партнера. Проте об’єднання громадських організацій можуть значно підсилити позиції третього сектору щодо рівної співпраці з державою. Громадським організаціям необхідно перш за все підвищувати рівень партнерства між собою – тоді і співпраця з державними структурами буде більш ефективною. Особливо це питання актуальне в умовах зростання органів самоврядування та громадянського суспільства в Україні.

Слід зазначити, що дуже часто готовність тієї чи іншої державної структури  співпрацювати з громадськими організаціями залежить від особистого ставлення керівника цієї структури до ГО. Значною мірою це обумовлено відсутністю інформації та досвіду співпраці з ГО. Проте можна відзначити недостатню обізнаність громадськості про форми спілкування з владою.

Бар’єри відсутності співпраці лежать по обидва боки, оскільки часто спільну діяльність блоку руйнує звичайне незнання партнера. Особливо це стосується відмінностей, які існують між публічним та урядовим секторами.

Так, характерними рисами громадського сектору є: незалежність окремих організацій; неієрархічна структура, різноманітні джерела фінансування, гнучкість застосовуваних методів.

Для державного сектору характерні: ієрархічна структура, одне постійне джерело фінансування, нееластичність застосовуваних методів, обмежені можливості впровадження змін.

Найчастіше представники органів самоврядування висловлюють такі упередження на адресу громадських діячів:

• Люди, котрі діють в організаціях, не є компетентними, хоча самі часто підважують компетенцію влади;
• Громадські організації  можуть використовувати  одержані гроші з публічної каси не згідно з умовами або навіть транжирити їх;
• Організації не мають постійного джерела фінансування і є нестабільними.

Натомість діячі громадських організацій висловлюють такі негативні настрої щодо представників місцевих влад:

• Чиновники мають щодо організації погані наміри або якісь таємні особисті плани;
• Ніхто з адміністрації не розуміє ролі громадських організацій та принципів їх функціонування.
• Часто в державному секторі можна зустріти бюрократію.

Бар’єри співпраці найчастіше є психологічними, а не правовими. Цей факт свідчить про можливості співпраці державного сектору та громадських організацій. Проте для цього необхідно докласти зусиль щодо подолання перешкод на шляху налагодження співпраці.

Форми та види співпраці

Для налагодження співпраці та покращення взаємовідносин громадські організації повинні:

• проводити промоції своєї діяльності, познайомивши якомога більше коло громадськості зі своєю діяльністю;
• усвідомлювати, що створення спільного представництва громадських організацій збільшує можливості співпраці з органами самоврядування.

Співпраця між громадськими організаціями та державними структурами найбільш ефективна на місцевому рівні.

Можна виділити два типи форм підтримки та співпраці державних органів із організаціями третього сектору.

1.  Підтримка функціонування та розвитку незалежних некомерційних організацій, здійснення та вдосконалення їх статутної діяльності.

Сюди відносяться такі форми:

• надання ГО податкових пільг;
• надання ГО пільг неподаткового характеру (оренда приміщення);
• бюджетне фінансування окремих видів видатків ГО;
• безвідплатне передання державного і муніципального майна;
• інформаційна та консультативна підтримка

2. Залучення незалежних некомерційних організацій до розробки та виконання державних та муніципальних програм

Загалом у суспільстві кожна існуюча сила повинна нести відповідальність за добробут у суспільстві. І саме у сфері співпраці громадських організацій та місцевих органів влади виникло поняття соціального партнерства. Для громадських організацій соціальне партнерство означає налагодження конструктивної взаємодії між державними структурами, комерційними установами та громадськими організаціями для вирішення соціально значимих проблем. Кожен сектор по різному бачить існуючі соціальні проблеми, по різному усвідомлює свою відповідальність, по різному бачить шляхи вирішення існуючих соціальних проблем. Однак самостійно вирішити існуючи проблеми самостійно окремий сектор не здатен. Тому в основі соціального партнерства повинно лежати йог розуміння, як соціальної дії, яка базується на почуттях людської солідарності та розподілі відповідальностей за проблему.

Матеріал підготовлено на основі посібника для громадських організацій «Влада та громадські організації», виданого Ресурсним центром розвитку громадських організацій «ГУРТ».