Голокост – одна з найбільш вивчених сторінок світової історії, але водночас одна з найбільш ідеологічно заангажованих. На сьогодні зібрано величезний масив наукових і документальних публікацій про Голокост. В Україні в 2002 році для дослідження питання Голокосту заснували окрему наукову інституцію – Український центр вивчення Голокосту.

На офіційному веб-порталі Державної архівної служби України «Архіви України» у вільному доступі розміщені історичні документи на тему Голокосту в Україні. Протягом 2000-х років в Україні за фінансової підтримки міжнародних фондів реалізовано низку усноісторичних проектів, присвячених вивченню та аналізу Голокосту: «Імена замість номерів» (2006-2007 рр.), «Голокост очима неєврейського населення (росіян, українців і кримських татар) на прикладі сіл Кримського півострова» (2006 р.) та «Історія Голокосту на території Хмельницької області: свідки та ті, що пережили» (2007 р.).

Звернемося до витоків поняття «голокост» та до появи сучасного терміну «Голокост». Слово «голокост» походить з грецької мови і складається з двох частин: «holos», що означає «випалений» або «спалений повністю», та «kaustos» – «жертвоприношення». Першопочатково слово «голокост» мало релігійний підтекст, згодом вживалося впродовж сторіч для означення катастроф і великого лиха, переважно пов'язаних із пожежами, пізніше – для позначення геноциду вірменів турками в 1909 році.

Уже в середині ХХ століття слово «голокост» почало вживатися у пресі для позначення хвилі терору проти єврейського населення Європи, розпочатого Адольфом Гітлером. У 50-х рр. ХХ століття це слово стало загальновживаним по відношенню до політики винищення нацистами під час Другої Світової Війни євреїв та інших народів Європи. У такому сенсі сучасне слово «Голокост», на відміну від іншого його значення, пишеться з великої літери.

Більшість дослідників вважають, що Голокост тривав протягом 1933-1945 років. Під жертвами Голокосту часто розуміються не лише євреї, а й інші етнічні та соціальні групи, яких нацисти переслідували і знищували за приналежність до цих груп (роми, гомосексуали, масони, безнадійно хворі). Тобто у ширшому розумінні голокост – систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

На відміну від інших трагедій людства, Голокост мав декілька характерних рис, які відрізняють його від голокостів інших сторіч. Під час нацистського Голокосту були знищені, досить часто планомірно, мільйони людей на великому географічному просторі. З цією метою будувалися табори смерті, де запроваджувалася система винищення людей.

Для здійснення Голокосту використовувалися ефективні та нові на той час методи знищення людей. Зокрема, вживалися нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будувалися крематорії, використовувалися обчислювальні машини для контролю над кількістю знищених.

Нацистський Голокост вирізняється своєю жорстокістю. Існують численні приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур. Характерною рисою Голокосту є намагання підтримувати «чистоту раси», знищуючи представників усіх верств мирного населення, включаючи дітей.

Важливо відзначити, що наймасовіше вбивство при Голокості сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр поблизу Києва, де було вбито більше 33 000 євреїв всього за два дні.

Жертв Голокосту пригадують щороку 27 січня. Цю дату визначила Генеральна асамблея ООН. Саме 27 січня 1945 року Червона армія звільнила комплекс німецьких концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау поблизу міста Освенцим. Першими в табір увійшли бійці 1-го Українського фронту за підтримки 4-го Українського фронту. У боях з охороною Аушвіца, яка складала приблизно 6 тисяч людей, загинули близько 300 радянських солдатів.

На сучасному етапі розвитку світового суспільства одним із пріоритетних завдань є потреба гуманістичного розвитку, в тому числі усвідомлення усіх жахіть проявів Голокосту та унеможливлення повтору цих подій.

Підготувала Семеняк Ксенія